Слова не знадобилися виконавцям перформансу у жанрі Petit mini­atures, що відбувся у гостинному фойє Будинку клоунів. Найтонших струн душі торкається насамперед авторка, режисерка та актриса вистави Pure mime («Чиста пантоміма») Айя Перфільєва.

Колись в Одесі спостерігався бум пантоміми, пов’язаний, насамперед, із діяльністю аматорських колективів. Але Айя — професійна акторка пантоміми, навчена за цією спеціальністю в Київському естрадно-цирковому училищі.

Що сказати, перед нами творча послідовниця великого французького міма вісімнадцятого сторіччя Жана-Батиста-Гаспара Дебюро, чиєю постійною маскою була маска П’єро, мрійника, невдахи, поета та волоцюги. Місцем дії стає паризька площа, залишена вуличними артистами. Сутінки, порожнеча, тиша і одинока тендітна постать героя, позначеного в програмці як Pure mime. Простір та наявність живої публіки, тобто нас, надихають цього міма з минулим та навряд чи з діючим ангажементом проявити свій талант.

Айя обрала жанр, що його довели до досконалості Марсель Марсо та Леонід Єнгібаров, «Пті-мініатюри» (від французького petit — маленький) — короткі пластичні номери або етюди, які тривають по кілька хвилин і розповідаються лише мовою тіла. Кожна з цих мініатюр ставала метафорою людського досвіду. Так ми познайомилися з особою, яка одної миті аж надто повірила в себе («У світі індустрії»), спостерігали за істотою, яка опинилася всередині «Магічного кубу», потім «У парку» і навіть «На флоті». «Невдалу знахідку» наш мім не міг втримати при собі, навіть проковтнувши. Повним фіаско за­кінчилася «Зустріч з незнайомкою у кафе», «Танго розчарування», навпаки, після танку з уявними, але невідповідними партнерками призвело до знайомства з ідеальною. Бунтівний «Вальс» закружляв героя з порожньою сукнею в руках, а на «Зустріч та тихе щастя удвох» з’явилася саме вона, друга половинка, рідна душа, Фантом Коломбіни (Марина Ілюхіна, вона ж художниця-постановниця вистави). Лялькові П’єро та Коломбіна шукають порозуміння і на маленькій чорній ширмі, за якою наш мім встигає сховатися, аби замінити деталі костюму. Крихкі, зворушливі істоти, втім, як і люди. Світла меланхолія сюжету примусила забути і про немилосердну спеку того вечора, і про небезпеку воєнного часу, ми всі були причаровані…

Подейкують, сам Дебюро був схильним до меланхолії і навіть звертався до лікаря з цією проблемою. Той «прописав» розваги у театрі Дебюро: «Поспішайте туди, Дебюро вас вилікує!». «Докторе, я і є Дебюро», — сумно відповів геній. Чи правдивий цей анекдот, сказати зараз важко, одначе всім радимо слідкувати за афішами і не відмовити собі у задоволенні подивитися чарівний перформанс.

Марія ГУДИМА.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.