
Щодо данної справи можна лише поспівчувати ексмеру міста Чорноморськ Валерію Яковичу Хмельнюку.
Понад чверть століття він очолював місцеву владу, шість разів поспіль виграючи вибори.
Бути мером Чорноморська (колишнього Іллі-чівська) — схоже на сидіння на електричному стільці, бо в місті в тугий вузол сплелися політичні та економічні інтереси найрізноманітніших впливових сил і центрів прийняття рішень. Але Валерію Яковичу вдалося пройти шлях мера без гучних скандалів та будь-яких розслідувань з боку правоохоронних органів.
І ось, коли Хмельнюк вийшов на заслужений від-починок, так би мовити — «прилетіло». Прокурори Офі-су Генеральної прокуратури України висунули колиш-ньому меру обвинувачення за статтею 364 частина 2 КК України. Це «зловживання владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки». І порушив Валерій Якович закон, на думку прокуратури, у період своєї останньої каденції, яка розпочалася у 2015 році.
То що ж мер зробив? Виявляється, у провину йому поставили історію із земельною ділянкою в акваторії морського порту, яку місто віддало в оренду СП «Рісойл Термінал». У груд-ні 2015 року це підприємство через ЦНАП м. Чорноморськ подало заявку на видачу рішення на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду у довго-строкову оренду. Відповідна комісія Чорноморської місь-кої ради розглянула, погодила та рекомендувала винести питання на найближче пленарне засідання міської ради. Депутати проголосували, мер підписав.
Однак, на думку прокуратури, мер не повинен був підписувати рішення сесії, а треба було відправити його на повторний розгляд. Бо земельна ділянка, що орендується, площею 0,7909 га знаходилася, на думку прокуратури, у державній, а не в комунальній власності. Ну а Хмельнюк рішення сесії підписав, і цим він нібито завдав шкоди державі на суму 24,7 мільйона гривень.
Однак у Валерія Яковича ні тоді, ні сьогодні сум-нівів щодо правильності своїх дій не виникало. Бо земельна ділянка, яка передавалася в оренду, знаходилася у комунальній власності у складі земель Сухого лиману, оскільки ще у 2012 році пройшло розмежування земель між Одеською ОДА та Іллічівською (Чорноморською) міською радою. Зрештою, у матеріалах справи були відсутні докази, що мер діяв всупереч інтересам служби та зловживав службовим становищем.
Справу Хмельнюка розглядав не простий суд, а ВАКС — Вищий антикорупційний суд України. Апеляційну скаргу розглядала Апеляційна палата ВАКС. І обидві найефективніші судові інстанції в нашій країні не знайшли у діях мера складу злочину.
22 вересня 2025 року ВАКС визнав Валерія Яковича невинним і виправдав через відсутність у його діях складу злочину. Офіс Генеральної прокуратури оскаржив вирок. 27 липня 2026 року Апеляційна палата ВАКС залишила скаргу прокурора без задоволення, а виправдувальний вирок — без змін.
Можна лише уявити, скільки хвилювань та переживань випало на долю багаторічного керівника міста. Адже яким би абсурдним не виглядало обвинувачення, кримінальне провадження є кримінальним провадженням: виклики до слідчого, допити, обшуки. І суд. З можливістю винесення вироку, пов’язаного з позбавленням волі. Проте ВАКС — це та судова інстанція, на рішення якої взагалі ніхто гіпотетично не міг вплинути. І в цьому був шанс на максимально неупереджений та професійний розгляд.
Коли «дим» від судових баталій розвіявся, газета вирішила глибше розібратися в обставинах справи, бо багато її поворотів є дуже показовими для звинувачень, які пред’являються за статтею 364 КК України.
Розповісти про перипетії процесу ми попросили адвоката В.Я. Хмельнюка, відомого не лише в Одесі і в Україні юриста Івана Нєнова. Кілька слів про співрозмовника. Іван Нєнов свій професійний шлях починав із роботи слідчим в органах прокуратури. Потім зайнявся адвокатською практикою у кримінальних справах, пов’язаних переважно з посадовими та економічними злочинами. Пізніше до цього додалися корпоративні справи, протидія корупції та фінансові зловживання в міжнародних компаніях.
Також Іван Нєнов є адвокатом, який включений до списку захисників Міжнародного кримінального суду в Гаазі та членом Асоціації адвокатів МКС.

Перше питання моєму співрозмовнику — про його враження при зна-йомстві зі справою. Як часто в його адвокатській практиці доводиться стикатися із відверто абсурдними обвинуваченнями?
— Я обережно ставлюся до слова «абсурдний» стосовно кримінального обвинувачення, — відповідає Іван Нєнов. — За будь-яким таким обвинуваченням стоїть конкретна людина, для якої те, що відбувається, зовсім не абсурдне, а цілком реальне. Але в данному випадку моє перше враження справді було досить незвичайним. Я кілька разів перечитав повідомлення про підозру, бо хотів переконатися, що правильно зрозумів, у чому саме підозрюють Валерія Яковича. А ставили йому у провину, по суті, те, що він, як міський голова, не скористався своїм правом зупинити рішення міської ради, прийняте депутатами, і згодом його підписав. Тобто право, яке закон надає посадовій особі як дискреційне, сторона обвинувачення фактично перетворила на обов’язок, а невикористання цього «обов’язку» — на зловживання службовим становищем. Саме на цьому було збудовано підозру.
— На які обставини справи ви одразу звернули увагу?
— Насамперед — на підміну суб’єктів ухвалення рішення. Рішення прийняв не Хмельнюк. Його приймала міська рада як колегіальний орган. Міський голова та міська рада — різні суб’єкти з різними повноваженнями. Другий момент — процедура. Проєкти рішень пройшли через профільне управління, секретаря ради, заступника міського голови, юридичний та організаційний відділи, відповідну постійну депутатську комісію. Причому юридичний відділ мав перевірити проєкти саме на відповідність до законодавства. Третій момент — земельна ділянка. Сторона обвинувачення стверджувала, що держава втратила земельну ділянку вартістю майже 24,7 мільйона гривень. Тим часом матеріали справи свідчили, що ділянка була розмежована як така, що відноситься до комунальної власності. Згодом це підтвердив суд.
І, зрештою, головне. У кримінальній справі недостатньо виявити посадову особу, повноваження та наслідки, а потім поєднати їх статтею Кримінального кодексу. Потрібно довести склад злочину. Саме з цим у звинувачення виникли основні складності.
— Реакція Валерія Яковича — наскільки вона допомагала вам як адвокату?
— Допомагала суттєво. Він із самого початку займав ту саму позицію і послідовно її дотримувався. Підстав вважати рішення сесії незаконними та застосовувати вето він не вбачав.
Для адвоката значно легше працювати, коли підзахисний послідовний і не намагається під час процесу пристосувати факти минулого до обставин справи.
— Як будувалась лінія захисту, на чому вона базувалася?
— На законі та на фактах. Ми не ставили собі за мету спростовувати кожну фразу звинувачення, а послідовно перевіряли елементи складу злочину.
Перше. Право міського голови зупинити рішення ради є дискреційним. Закон не встановлює обставин, за яких міський голова безумовно зобов’язаний застосувати вето.
Друге. Хмельнюк не мав підстав вважати рішення незаконним. Воно пройшло профільні підрозділи та юридичну перевірку.
Третє. Ми з самого початку заперечували твердження про вибуття землі з державної власності, та доводили її приналежність до комунальної. А рішення міської ради взагалі не вирішувало питання про долю акваторії морського порту.
Зрештою, обвинувачення мало довести, що Хмельнюк діяв всупереч інтересам служби. Суд прямо констатував, що прокурор не довів суперечності законодавству ні в незастосуванні вето, ні в невнесенні рішення на повторний розгляд, ні в подальшому його підписанні.
Тому позиція захисту в кінцевому рахунку зводилася до логічного: кримінальна відповідальність настає за злочин, а не через те, що через кілька років прокурор інакше оцінює реалізацію посадовцем своїх повноважень.
— Як відбувався судовий розгляд, наскільки ви були впевнені у сприятливому для вашого підзахисного результаті справи?
— Намагаюся не вживати слово «впевнений», коли йдеться про результат у кримінальній справі. Адвокат, який гарантує вирок, або знає щось, чого не повинен знати, або не знає кримінального процесу.
Я був упевнений у позиції захисту. Це інше. Справа розглядалася ВАКС понад два роки. Прокуратура просила призначити Валерію Яковичу три роки позбавлення волі, заборону
обіймати посади в органах місцевого самоврядування та штраф. Тому ціна помилки була цілком конкретною. Але у міру вивчення доказів ставало очевидно, що обвинувачення зазнає труднощів саме там, де кримінальний кодекс вимагає максимальної визначеності: кому належала земля, яку саме норму порушив міський голова, чому він був зобов’язаний застосувати вето, чим доведено умисел, які тяжкі наслідки спричинили.
— Чи буде несподіванкою, якщо прокуратура спробує подати касаційну скаргу?
— У прокуратури є таке процесуальне право, і було б незвично дивуватися з того, що учасник процесу користується наданим йому законом правом. Інше питання — зміст такої скарги. Виправдувальний вирок пройшов апеляційну перевірку. Прокуратура виклала свої заперечення, Апеляційна палата їх розглянула та залишила вирок без змін.
Тому якщо буде каса-ційна скарга — працюватимемо з нею. Ми свою позицію виклали. Якщо прокуратура вважає, що правову дискусію необхідно продовжити у Верховному Суді, готові це зробити.
Олег СУСЛОВ.











