Завершив свій земний шлях Заріф Борисович Сейфуллін — людина, з ім’ям якої пов’язують створення та роботу в Одеському регіоні сучасної системи стандартизації, метрології та сертифікації.

Після закінчення верстатобудівельного технікуму, а потім політехнічного інституту Заріф Борисович пішов працювати на завод радіально-свердлильних верстатів. Був конструктором, потім провідним конструктором конструкторсько-експериментального відділу, начальником відділу технічного контролю.

У 1964 році Сейфулліна переводять до Українського НДІ верстатів та інструментів, на посаду начальника відділу уніфікації та стандартизації. Тоді НДІ займався розробкою параметрів інноваційності, якості та безпеки промислової продукції. За рік Заріф Борисович стає керівником держконтрольної лабораторії за вимірювальною технікою.

У 1966 році цю структуру реформують у міжобласну лабораторію стандартизації та вимірювальної техніки. У 1976 році на її базі створюють Південний центр стандартизації та метрології, який курував промисловість Одеської, Херсонської, Миколаївської областей та Криму. Він працював за адресою вулиця Чорноморська,10.

За ініціативи Сейфулліна в Одесі було створено метрологічний парк. Заріф Борисович розумів, що для збільшення кількості досліджень та повірок промислової продукції потрібні нові площі. Так з’явилась ідея будівництва нового корпусу центру на вулиці Кузнечній, 13. На думку Заріфа Борисовича, новий випробувальний майданчик повинен був працювати поряд з технікумом вимірювань, щоб студенти мали можливість отримувати практичні навички поряд з навчальним закладом.

Одночасно з вводом в експлуатацію нового корпусу випробувально-повірочні підрозділи було відкрито в Ізмаїлі, Котовську (По­дільську), Білгороді-Дністровському. І сьогодні цей випробувально-повірочний комплекс регіону залишається одним з кращих в Україні.

За ініціативи Сейфулліна в країні вперше почали контролювати вихідні параметри рентген-апаратів, компьютерних томографів, мамографів, а також ввели еталони для перевірки УЗД-апаратів, кардіографів, енцефалографів, апаратів для СВЧ- та магнітотерапії. Сільськогосподарську та готову харчову продукцію почали перевіряти на вміст токсичних речовин, іграшки — на якість та безпечність, паливно-мастильні матеріали — на якість. За ініціативи Заріфа Борисовича проводилась сертифікація станцій технічного обслуговування, готелів, підпри­ємств харчової промисловості.

У 1976 році Сейфуллін захистив кандидатську дисертацію. Його робота, виконана спільно із заводом «Точмаш», була присвячена визначенню точної ваги космічних ракет. Раніше ця тема була закритою, але зараз вже можна говорити про вклад одеситів у розвиток космічної галузі.

Заріф Борисович викладав у політехнічному інституті та технікумі вимірювань, був нагороджений орденом «Знак Пошани», став заслуженим працівником промисловості України, обирався членом бюро Південного наукового центру НАН України.

Після того, як Україна стала незалежною державою, за ініціативи Сейфулліна почалася боротьба за визнання результатів випробувань вітчизняної продукції, проведених в Україні, за кордоном. Задля цього об’єднались всі центри стандартизації та метрології країни. Головними все більше ставали показники якості продукції, яка виходила на вітчизняний та міжнародний ринок.

Популяризації та підтримці найкращих підприємств регіону допомагав започаткований центром стандартизації та метрології конкурс «Одеська якість». Він стимулював виробників до підвищення якості своєї продукції, а споживачам надавав гарантію того, що вони користуються не лише якісною, а ще й безпечною продукцією.

Приклад Заріфа Борисовича свідчить про те, як людина обрала свій життєвий шлях і була йому віддана протягом багатьох років. І зробила стільки, що без його внеску неможливо собі уявити регіональну систему стандартизації, метрології та сертифікації. Світла та вдячна пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях одеситів.

Колеги та друзі.