Днями виповнилося три роки флагманському проєкту МВС «Безбар’єрні автошколи». Він був створений тому, що стало зрозумілим: після повномасштабного вторгнення українці навчилися по-іншому цінувати звичайні речі. Можливість самостійно сісти за кермо автомобіля, від-везти дитину до школи, до-їхати на роботу чи до лікаря для багатьох стала символом повернення до життя.

Про це ми говорили з начальником регіонального сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях Вадимом Гульком.

— Чи змінила війна те, з якими історіями сьогодні приходять до сервісних центрів МВС?

— Це, мабуть, найбільша зміна, — відповідає Вадим Гулько. — До війни більшість людей приходили просто отримати державну послугу. Сьогодні дедалі частіше приходять люди, за плечима яких — фронт, поранення, тривале лікування, евакуація, втрата домівки або близьких. І тоді розумієш, що людина прийшла не просто складати іспит. Вона прийшла повернути собі частину свого життя.

— Однією з таких історій стала історія Олександри Тикул. Що найбільше вас вразило?

— Її спокій. Її внутрішня сила. Вона зовсім не говорила про труднощі. Говорила про дітей. Про роботу. Про волонтерство. Про те, що хоче бути незалежною. Люди, які пережили справжнє горе, дуже рідко говорять про себе. Вони говорять про майбутнє. Саме це мене найбільше вразило.

— Вона сказала дуже просту фразу: «Це не просто посвідчення водія. Це свобода». Наскільки часто ви чуєте подібні слова?

— Дуже часто. І щоразу вони звучать по-різному. Для молодої мами — це можливість самостійно відвозити дитину. Для ветерана — повернутися до роботи. Для людини після поранення — перестати залежати від сторонньої допомоги.

Ми звикли думати, що посвідчення водія — це документ. Насправді, дуже часто це ключ до нового життя.

— Чи можна сказати, що проєкт «Безбар’єрні автошколи» став одним із найлюдяніших проєктів МВС?

— Без сумніву. Бо він не про автомобілі. Не про навчання. Не про іспити. Він про людську гідність. Держава говорить людині: «Ми зробимо все, щоб ти мав такі самі можливості, як і всі». Саме це і є безбар’єрність.

— Але без автошколи не було б посвідчення. Без сервісного центру МВС також. Як виглядає цей шлях?

— Він дуже логічний. Спочатку людина проходить навчання. Потім складає теоретичний іспит у сервісному центрі МВС. Після цього навчається практичному керуванню. І лише коли готова, приходить на практичний іспит.

Тобто держава супроводжує людину від першого уроку до моменту, коли вона отримує посвідчення водія. Саме в цьому і полягає безперервність державної послуги.

— Чи хвилюються такі кандидати більше за інших?

— Звичайно. І це абсолютно нормально. Хвилюються всі. Але знаєте, що цікаво? Після всього, що їм довелося пережити в житті, сам іспит для них вже не найскладніше випробування. Вони дуже відповідально готуються. Тому успіх приносить їм особливу радість.

— За три роки проєкт став історією сотень людей. Які результати сьогодні має Україна?

— Сьогодні «Безбар’єр-ні автошколи» працюють уже в семи регіонах України. 352 людини отримали посвідчення водія. 167 із них — ветерани та військовослужбовці. На Одещині вже 25 випускників «Безбар’єрної автошколи» Одеського державного університету внутрішніх справ успішно склали практичний іспит
у сервісних центрах МВС.

Але, якщо чесно, для мене головне — не цифра 352, а 352 нові історії незалежності.

— Ви часто говорите слово «людяність». Чому?

— Тому що саме її люди запам’ятовують. Через роки навряд чи хтось згадає, скільки хвилин тривав іспит. Але пам’ятатимуть, чи підтримали їх. Чи пояснили. Чи поставилися з повагою. Саме це формує довіру до держави.

— Що для вас означає безбар’єрність сьогодні?

— Для мене це дуже проста річ. Коли людина перестає думати про свої обмеження і починає — про свої можливості. Тоді безбар’єрність працює. І якщо сервісні центри МВС допомагають хоча б одній людині знову відчути себе вільною, отже ми рухаємося правильним шляхом.

— Як долучитися до проєкту «Безбар’єрні автошколи» та отримати посвідчення водія? Хто може навчатися?

— До проєкту можуть долучитися люди з інвалід-ністю, зокрема з порушеннями опорно-рухового апарату, ветерани та всі, хто потребує навчання або перенавчання на спеціально обладнаних транспортних засобах категорії «В» за відсутності медичних протипоказань.

— Як проходить нав-чання?

— Навчання складається з двох етапів. Перший — теоретична підготовка. Її можна проходити дистанційно або в навчальному закладі. Після завершення курсу кандидат у водії складає теоретичний іспит у сервісному центрі МВС.

Практична підготовка: після успішної здачи іспиту по теорії слухач проходить індивідуальне навчання на спеціально обладнаному автомобілі, адаптованому до його потреб.

— Як проходять іспити в сервісному центрі МВС?

— Кандидат у водії двічі звертається до сервісного центру МВС: уперше — щоб скласти теоретичний іспит і отримати допуск до практичного навчання; вдруге — після завершення практичного курсу, щоб скласти практичний іспит та отримати посвідчення водія.

У нашому регіоні екза-менацією займається сервісний центр МВС № 5154 (приймає іспити після навчання в безбар’єрній автошколі), що розташований за адресою: м.Одеса,
вул. Аеропортівська, 27/1.

Для людей з інвалідністю практичний іспит проводиться на спеціально переобладнаних автомобілях із ручним керуванням. Екзаменатори оці-нюють знання Правил до-рожнього руху та навич-
ки безпечного керування транспортним засобом відповідно до єдиних вимог.

Сервісні центри МВС забезпечують безбар’єрні умови отримання держав-них послуг: доступність приміщень, можливість складати практичний іспит на адаптованих автомобілях, а працівники проходять підготовку з безбар’єрної комунікації.

— Де працює проєкт?

— Сьогодні «Безбар’єрні автошколи» функціонують у семи регіонах України: Київ-ській, Львівській, Хмельницькій, Кіровоградській, Дні-пропетровській, Вінницькій та Одеській областях.

В Одесі навчання проводиться на базі Одеського державного університету внутрішніх справ. Теоретичний курс можна опановувати дистанційно, а практичні заняття проходять індивідуально на спеціально обладнаних автомобілях. Адреса м. Одеса, пров. Сабанський, 4. Телефон +38 (093) 188-09-38.

Кожна така історія — це ще один доказ того, що безбар’єрність починається там, де людина отримує рівні можливості для навчання, працевлаштування, свободи пересування та активного життя.

Інтерв’ю взяв Сергій РЯБЧЕНКО.