Вчора, 1 липня, «Вечірній Одесі» виповнилося 53 роки. І вже п’ятий день народження газета зустрічає за умов повномасштабної війни.

Розмірковуючи над тим, що ж рухає колективом редакції в цей страшний час, не дозволяючи опускати руки, змушуючи не здаватися (а згадайте, скільки друкованих видань закрилося за час війни в Україні та Одеській області, зокрема), дійшов висновку.

Це довіра, яку «Вечірня Одеса» отримала від своїх читачів 1 липня 1973 року. Довіра, яка стала головною ціннісною мірою будь-якої публікації, що з’являється на сторінках видання. Довіра, яку ми зобов’язані виправдовувати кожним своїм журналістським кроком та дією.

«Вечірня Одеса» не прийняла сучасні тренди. Сьогодні модно робити журналістику гучною, обуреною, крикливою, із претензією на сенсацію. Наша газета, як і раніше, хоче, щоб її читали повільно, вдумливо. І з безумовною довірою до прочитаного. Важко друкованому виданню змагатись із електронними медіа у швидкості подачі інформації. Ми наголошуємо на іншому — на точності кожного надрукованого слова та на відпо­відальності за це слово.

Говорити про труднощі, з якими зіткнулася газета за роки повномасштабної війни, вважаю зайвим. Одещина — прифронтовий регіон, і цим все сказано. Але насправді у будь-якій ситуації все зводиться до простого вибору: або ти займаєшся смертю, або займаєшся життям. Проста дилема: або опускаєш руки, здаєшся під натиском обставин, або шукаєш вихід із найважчих ситуацій, зберігаєш надію і береш відповідальність за свій вибір.

«Вечірня Одеса» цей вибір зробила. Ми займаємось життям. Тож за роки війни не пропустили жодного номера. Навіть коли електрика з’являлася лише по три години на робочий день. Коли пропадали надовго інтернет та мобільний зв’язок. Коли кабінети взимку перетворювалися на льодовик через відсутність джерел тепла. Коли приходили на роботу після безсонної ночі через обстріл.

Але це не подвиг. Ми просто не могли інакше. Таке ставлення до журналістської професії, газети, друкованого слова було закладено Першим редактором «Вечірньої Одеси» Борисом Федоровичем Дерев’янком.

Додають сили всі ці роки велика кількість друзів, однодумців, партнерів, яких за війну стало ще більше. Темна страшна сторінка історії висвітлює світлих людей. Ми у цьому переконалися, коли «Вечірня Одеса» стала ініціатором низки соціальних проєктів.

Один із них — доставка кожного свіжого номера до наших бійців, які проходять лікування у медичних закладах міста. Допомагають у реалізації цієї ідеї друзі газети, їхні імена можете побачити на першій сторінці під рубрикою «Газета — військовим». Проєкт, до речі, продовжується. Приєднуйтесь!

Особливо у 53-й день народження видання хочу наголосити, що «Вечірня Одеса» сьогодні — це не лише газета. А повноцінна мультиінформаційна платформа, яка має свої активні сторінки у Фейсбуці, Інстаграмі та Тік Тоці. Під брендом «Вечірня Одеса» працюють оновлений сайт, Телеграм та Ютуб канали. Вже звичним стало використання технології «доповненої реальності», що дозволяє посилювати публікацію відеоновиною.

Ця робота — щодо удосконалення мультиінформаційної платформи — продовжується. Ще дуже багато потрібно зробити для того, щоб ім’я «Вечірньої Одеси», зберігши потенціал довіри, закладений 1 липня 1973 року, набуло додаткового звучання, і газета відображала все нове, що з’являється у світі інформації у ХХІ столітті.

Ми віримо, що в нас все вийде. Тому що поруч із нами, в одному строю, ви — наші читачі, передплатники, рекламодавці, для яких «Вечірня Одеса» стала, як і для нас, частиною життя.