Ізнову поціновувачі старовинної музики отримали неабияке задоволення на виставі оперної студії Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової. Цього разу студенти виконали найпопулярніший твір Джованні Баттіста Перголезі (1710–1736).

Написана у 1733 році мелодійна комічна опера «Служниця-пані» трохи наблизилася до нас у часі, адже режисер Ірина Красі­ліна запропонувала перенести дію у двадцяті роки минулого сторіччя. Зараз циліндр, сукня-флеппер та перлинне намисто-сотуар для сучасного глядача — така сама старовина, як камзоли та криноліни, але пересуватися в них сценою значно легше. А музичний матеріал не суперечить такому рішенню, адже мистецтво Перголезі навіть на великій історичній відстані залишається вічно юним, чистота стилю композитора, простота і ясність його мислення причаровують незмінно.

Лібрето Дженнаро Антоніо Федеріко в перекладі Миколи Бровченка знайомить нас із багатієм Уберто, його ледачим слугою Веспоне та норовливою служницею Серпіною, яка прагне взяти шлюб… вгадайте, з ким? Звісно, з хазяїном. Аби домогтися свого, вона буквально заговорює Уберто до нестями замість того, щоб подати сніданок. Як сказали б у наші часи, захищає власні кордони: «Я не терплю зневаги, волію я поваги!». А потім тисне на жалість: «Ображайте бідолашну Серпіну…».

Партію цілеспрямованої Серпіни артистично виконала сопрано Анна Бере­зіна, ледаря Веспоне, який допомагає дівчині викликати ревнощі у господаря, переодягнувшись законником, удаваним її нареченим, — тенор Тань Кунбо (це ми нагадуємо про чарівний голос молодого співака, бо цей персонаж німий, доводиться не співати, а вдаватися до пантоміми). А басова партія Уберто дісталася ставному Олегу Гоменюку, який продемонстрував не лише бездоганний вокал, а й акторські здібності. Його герой то зворушливо сумує, коли не отримує зранку гарячого шоколаду, то покрикує на слуг, згадуючи про владу, часом пускає сльозу від співчуття до себе,
але перемагає чоловіча цікавість до красуні Серпіни. Шлюб у фіналі відбувається цілком закономірно, сучасним дівчатам є чого повчитися у героїні.

Порядкуючи в оселі господаря, Серпіна робить усе, що хоче, навіть приколює викрійки жіночих суконь до хазяйської ширми. Оригінальність постановки полягає в тому, що епоха Гетсбі проявляє жіночу емансипацію.

— Наша Серпіна полюбляє шити, — посміхається Ірина Вікторівна, коментуючи своє режисерське рішення. — Вона до нестям хоче стати модельєром! Використовуючи хитрощі, домагається свого. У фіналі відбувається показ мод, моделями виступають оркестранти.

Суперечку з Уберто у першій дії режисер порадила провести оригінально: герой залишається за ширмою, героїня веде з ним діалог, ніби прислухаючись до його відповідей, і всім стає зрозуміло: в цьому домі її слово завжди буде останнім. В опері окрім співу є мелодекламація, речитативи. Але в студентській виставі розмовні діалоги. Це прибирає надмірну архаїку і дозволяє учасникам проявити акторські таланти.

Залишається додати, що співакам акомпанували концертмейстер Євгенія Бейник та струнний квартет у складі Вікторії Гуски (перша скрипка), Катерини Марценюк (друга скрипка), Олександри Соколик (альт) та Єфима Плакущого (віолончель), і весь твір відрепетирували майже за три тижні.

Софія ЛЕВКОВИЧ.
на Фото Сніжани ПАВЛОВОЇ сцени з вистави.