Чи може бути таке, щоб відомий у світі одесит був практично невідомий у себе на батьківщині? Важко повірити, але так, є такі люди.
В інтернеті можна знайти інформацію про те, що в 1902 році в трьох університетах США — Мічиганському, Іллінойському та Каліфорнійському — «були прочитані перші курси маркетингу». Так от, один із трьох творців теорії маркетингу — Саймон Літман, який з’явився на світ в Одесі 150 років тому, 13 жовтня 1873 року.
Важко пояснити, чому настільки видатний вчений не потрапив у поле зору істориків Одеси. До речі, аналогічна доля спіткала й іншого відомого вченого-економіста Олександра Гершенкрона, ювілей якого настане наступного року. Може, річ у тому, що економісти не привертають такої уваги, як поети, артисти чи футболісти? Хоча їхні відкриття впливають на наше життя куди суттєвіше, ніж пісні чи голи. Взяти той же маркетинг. Нині на кожному більш-менш великому торговому підприємстві є маркетологи — фахівці з просування товарів та послуг на ринку. Без них у конкурентному середовищі просто не обійтися.
Але повернемося до нашого героя, чиї дослідження дозволили дати роботу мільйонам людей у всьому світі. Майбутній класик економічної науки народився в родині купця Якова Літмана і отримав ім’я Шимон. Очевидно, він став одеситом у третьому поколінні, оскільки це прізвище з’являється у списку одеських підприємців на початку 1840-х. Яків Літман володів фабрикою з переробки вовни, яка знаходилася під Херсоном. Він закуповував сиру вовну, потім її промивали на фабриці та в тюках відправляли на експорт, через що Яків часто бував за кордоном і добре орієнтувався в питаннях світової торгівлі. Нетрудно припустити, що батьківська сфера діяльності вплинула на майбутній інтерес його сина до міжнародної комерції.
Сімейний бізнес ішов добре, тож юний Літман отримав чудову домашню освіту. Досить сказати, що він вільно володів англійською, французькою та німецькою мовами. Батько мав величезну бібліотеку, в родині любили музику, вчили дітей грати на фортепіано, нерідко відвідували вистави Оперного театру. Батько мріяв, щоб син продовжив його справу, і віддав хлопчика до Одеської комерційної школи, яка розташовувалася на Преображенській, 8, у тому будинку, де зараз знаходиться головний корпус Національного економічного університету (ОНЕУ).
Школа була третьою в Російській імперії та першим в Україні навчальним закладом, де цілеспрямовано готували фахівців, як ми б зараз сказали, «середньої ланки» для роботи в комерційних структурах. Вона була створена «за ініціативою знизу», на кошти одеських купців, які розуміли, що в знанні законів ринку сильно відстають від своїх іноземних колег, і хотіли, щоб їхні діти вели свій бізнес по-європейськи. При прийомі до школи намагалися відбирати найкращих, незалежно від національної та релігійної приналежності. Головне, що тут не діяла т. зв. «відсоткова норма», завдяки чому абсолютна більшість учнів становили євреї, яким інакше важко було отримати якісну освіту в гімназіях, тим більше — в університетах.
Одеська комерційна школа до того часу, коли туди вступив юний Літман, встигла здобути широке визнання. Більше того, відомий професор-історик Артемій Готалов-Готліб вважав цю школу — за підбором педагогів та загальною постановкою навчального процесу — найкращою серед освітніх закладів міста. І справді, тут викладали багато університетських професорів, іноземні фахівці. Наприклад, заняття з комерції та бухгалтерії, основних, по суті, предметів, вів Оттон Міллер — випускник Антверпенського королівського комерційного інституту, причому викладав французькою та німецькою мовами. Він, як і інші педагоги з «спеціальних» предметів, прагнув прищепити учням практичні навички ведення справ, причому не тільки на місцевих, але й на світових прикладах. Не випадково вихованці школи легко знаходили собі роботу як в Одесі, так і за її межами, аж до американського континенту.
А 19-річний випускник Одеської комерційної школи взагалі одразу почав зі Штатів. Щоправда, не з власної волі. Туди перебралося все сімейство Літманів через посилення в імперії антисемітизму. Глава сім’ї відкрив магазин з продажу одягу, де Шимон, який відтепер і до кінця життя став Саймоном, працював касиром і бухгалтером. На жаль, справи пішли не так добре, як планувалося, і через три роки батьки повернулися назад.
Саймон та його брат Олександр залишилися в Нью-Йорку, але через пару років переїхали до Парижа. В Європі наш герой навчався в університетах Франції, Німеччини, а ступінь доктора філософії отримав у Цюріху. Під час навчання він познайомився з Рейчел (Рей) Франк, вони одружилися в 1901 р. Його дружина була відомим діячем єврейського руху в США, мала там великі зв’язки і допомогла чоловікові знайти місце викладача в Каліфорнійському університеті.
«Професор Міллер був зацікавлений у створенні курсів у галузі торгівлі та промисловості, — багато років потому згадував Саймон. — Але чи можу я взятися за таку роботу?! Мої знання були дещо недостатніми, але я зрозумів: або це, або нічого. І тому вирішив прийняти пропозицію. Отже, моя академічна кар’єра розпочалася в другому семестрі 1902—1903 років, коли, як я дізнався пізніше, я став одним із піонерів викладання маркетингу та торгівлі в коледжах Сполучених Штатів».
Варто зазначити, що поняття «маркетинг» з’явилося дещо пізніше, а перший курс Саймона Літмана називався «Техніка торгівлі та комерції». Спершу він використовував у своїх лекціях дослідження німецьких вчених, але поступово замінював їх прикладами, заснованими на реаліях торгівлі в США. Для цієї мети початківець-лектор провів десятки інтерв’ю з американськими оптовиками, менеджерами промислових концернів, брокерами, рекламними агентами, експортерами та імпортерами. На основі цього курсу С. Літман випустив книгу «Торгівля та комерція» (1911 р.). У той час він уже викладав в університеті Іллінойсу, який вважається «піонером» університетської бізнес-освіти. Все більше уваги вчений приділяв міжнародній торгівлі. Нову його книгу на цю тему широко використовували в університетах США та Канади і навіть переклали японською мовою.
Одночасно Саймон активно займався громадською діяльністю. Зокрема, він мав стосунок до створення у 1923 р. всесвітнього єврейського студентського руху «Гілель». Але в 1948 р. пішла з життя Рейчел, і Саймон вирішив завершити викладацьку кар’єру. Він пішов на пенсію на посаді почесного професора Іллінойського університету, якому віддав 40 років. Зайнявся підготовкою до друку спогадів своєї дружини, виданих у 1957 році. Але оформити в книгу власні мемуари якось не спромігся. А шкода.
Підсумовуючи внесок у науку Саймона Літмана, автор його біографії Д. Г. Брайан Джонс написав: «В історії він залишиться одним із піонерів у галузі маркетингу».
Сьогодні маркетинг викладають у сотнях навчальних закладів усього світу. Природно, з’явився предмет і в Одеському національному економічному університеті. Доктор економічних наук Ілля Рабінович є автором першого українського підручника для студентів з маркетингу, який вийшов 20 років тому.
У цьому, начебто випадковому, збігу ювілеїв є своя логіка, вважає ректор ОНЕУ Анатолій Ковальов: «Наш університет фактично бере свій початок від Одеської комерційної школи, вихованцем якої є Саймон Літман. Головний корпус університету знаходиться в тому ж будинку, де навчався майбутній «піонер» маркетингу. А наш професор Рабінович став «піонером» у розвитку маркетингу в сучасній Україні, створивши не тільки кафедру, а й школу міжнародного маркетингу «Інтмар».
Наприкінці року в ОНЕУ мають намір провести наукову конференцію, присвячену ювілею Саймона Літмана, одесита, який створив цілий напрям економічної науки та практики. Погодьтеся, що мало кому таке вдається.











