ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Шостого жовтня 85 років тому народився Борис Федорович Дерев’янко. Заслужений журналіст України, письменник, публіцист, громадський діяч. А для нас, «вечірківців», перший редактор газети, її творець, її мозок і душа до того самого моменту, коли таке важливе, потрібне, цінне життя обірвала куля найманого вбивці.

У цей теплий день бабиного літа ми вже не можемо привітати свого редактора, як колись, у теплому дружньому колі. Але щороку колеги, друзі, читачі збираються разом — у редакції, на його батьківщині в Іванівці, на площі імені Бориса Дерев’янка — і згадують передчасно пішовши людину, яка так багато ще могла зробити для міста, для людей.

Цього разу ми вибрали локацію, цілком відповідну для того, щоб зазирнути до книг Дерев’янка, погортати підшивки «Вечірньої Одеси» зі знаменитими «колонками редактора», процитувати найпам’ятніше, вдивитися у знайомі фотографії. Ми прийшли до Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Грушевського, співробітники якої, наші друзі та однодумці, підготували просто чудову виставку до 85-річчя від дня народження Б. Ф. Дерев’янка. І за традицією запросили на зустріч близьких друзів Бориса Федоровича, журналістів, лауреатів конкурсу пам’яті Б. Ф. Дерев’янка «Люди справи», вигаданого нашим першим редактором і залишеного нам у спадок.

Анатолій Глущак
Анатолій Глущак

Редактор «Вечірньої Одеси» Олег Суслов запропонував розпочати нашу зустріч з перегляду слайд-фільму, озаглавленого цитатою Дерев’янка: «Будь на землі людиною». Подяка за фільм — авторам, Олегу Володимирському та Євгену Забіянову. На екрані в бібліотечному просторі оживали знайомі обличчя та події, пробуджували емоції.

Фільм зворушив до сліз доньку Бориса Федоровича, Аллу Дерев’янко. Підростуть його правнуки — покаже їм обов’язково. Розповіла Алла, яким бував день 6 жовтня в родині:

— Погода — завжди чудова, гості — за великим святковим столом, багато смачної їжі, приготованої мамою. І обов’язково — раки, мішок раків. Тато — душа компанії. Для мене він завжди був найрозумнішим. Я щаслива, що мала такого батька.

Алла Дерев’янко зазначила, що в бібліотеці працювала мама — Алла Степанівна, яка згодом підготувала до видання три книги: «Долю обираєш сам», «Хочу бути почутим», «Щоденники».

Ці книги та ті, що видані редакцією, є в бібліотеках, є й у музеї «Вечірньої Одеси». Олег Суслов повідомив учасникам зустрічі, що досягнуто домовленості з обласним архівом — багато матеріалів музею після ретельного відбору будуть передані на зберігання. Ця робота вже розпочата, і ми ще розповімо про неї нашим читачам.

Сергій Гриневецький
Сергій Гриневецький

Сергій Гриневецький, голова журі редакційного конкурсу «Люди справи», перед зустріччю в бібліотеці поклав квіти на могилу Бориса Федоровича і вкотре звернув увагу на викарбувану на пам’ятнику цитату: «Твій день — сьогоднішній день, і все, що хочеш і можеш зробити, ти зобов’язаний спробувати зробити зараз».

— Я вдячний колективу «Вечірньої Одеси» за те, що сьогоднішній день відбувся, день ювілею гідної людини, — сказав Сергій Гриневецький. — Сподіваюся, жодні перейменування ніколи не торкнуться площі імені Бориса Дерев’янка, адже він — символ нашого міста, взірець справедливості, чесності, добропорядності, найвищого професіоналізму. Його «колонки редактора», по суті, були планом дій, бо він бачив на перспективу. Мені здається, нам потрібно більше і частіше розповідати про Дерев’янка, який стоїть в одному ряду з відомими людьми, творцями міста.

Наступниця Б. Ф. Дерев’янка на посаді редактора, заслужений журналіст України Лариса Бурчо, зізналася:

Наталія Стаценко
Наталія Стаценко

— Весь день звучать у голові рядки Бориса Олійника:

«Як же це, вічний світе?
Вернеться осінь… зима.
Прийдуть весна і літо.
А чоловіка — нема…».

«Нема» — це не про Бориса Федоровича. Він є — у газеті, яка і сьогодні говорить його мовою, дотримується його принципів, намагається зберігати пам’ять про нього. Хочеться про нього думати, час від часу гортати його книги в пошуках відповіді на своє запитання. Він дуже багато важливого після себе залишив. Хоча досі боляче, що його немає. Тоді, у 90-х, коли відбувалося багато страшного, темного, не стріляти в Бориса Федоровича треба було, а давати йому говорити — він мав бути почутим! Не випадково така назва у книги. Він, збираючись на з’їзд, думав, що саме він скаже з головної трибуни. Перед пленумами обкому, міськкому думав, про які важливі речі буде говорити — є його конспекти, заготовки. Він — з нами, головне, щоб ми навчили своїх дітей і онуків розуміти його мову.

Роки дружби та співпраці пов’язували Бориса Дерев’янка та Валентина Симоненка. За часів керівництва містом Валентин Костянтинович і з обов’язку служби спілкувався з членом виконкому міськради, редактором міської газети.

Юрій Работін
Юрій Работін

На зустрічі в бібліотеці Валентин Симоненко відзначив вміння Дерев’янка завжди бути самим собою, здатність з усього розмаїття вибирати найактуальніші теми для розмови з читачами, абсолютну відданість справі.

— Не пізніше 8 години ранку він уже за друкарською машинкою. А ввечері його кабінет у редакції перетворювався на клуб: спілкування, шахи та розмови — як жити, для чого жити? Якось вибирали для себе заповіді Епікура. «Нагинайся тільки для того, щоб підняти полеглих», — сказав я. «Май завжди більше розуму, ніж самолюбства», — сказав Борис. Дякую за традицію збиратися в цей день, поки про людей пам’ятають — вони живі.

Лариса Бурчо
Лариса Бурчо

Анатолій Глущак, поет, перекладач, теж «вечірківець», був знайомий з Дерев’янком зі студентської лави — разом навчалися на філфаці університету. Були поруч і в час заснування в місті нової газети «Вечірня Одеса». Шість випусків на тиждень! І з цим редакція справлялася. Анатолій Степанович нагадав про вигаданий ним і проведений у 2000 році газетний конкурс «100 знаменитих одеситів». Тоді читачам запропонували скласти свій список зі 100 імен. Близько 1200 прізвищ було названо, згадує Анатолій Глущак, і першим номером — Борис Дерев’янко. Ох, справді, нам потрібно самим частіше копатися в газетних підшивках і вивуджувати найцікавіше.

«Борис Федорович Дерев’янко — з когорти великих», сказала настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського монастиря ігуменя Серафима, чиє знайомство з газетою відбулося багато років тому. Досі не може оговтатися від втрати друга Леонід Котляров, нині член журі редакційного конкурсу «Люди справи». «Головною газетою» свого життя назвав «Вечірку» лауреат її конкурсу, директор Одеського зоопарку Ігор Біляков. А директор школи №117, також володарка статуетки «Садівник» та звання лауреата конкурсу «Люди справи» Наталія Стаценко розповіла, що хлопці знають про Бориса Дерев’янка, зараховують його до державної еліти. Ми виконали прохання директора і поділилися фільмом, показаним на зустрічі, для демонстрації в шкільній літературній вітальні. Плануємо і самі туди незабаром завітати.

«Зберігати книги Бориса Дерев’янка вічно, бо бібліотека — це категорія вічності» пообіцяла директор бібліотеки імені Грушевського Юліана Амельченко, якій ми вручили статуетку «Садівник» зовсім нещодавно.

Так пройшов день 6 жовтня — говорили про Бориса Федоровича, про газету, про конкурс його пам’яті, про нову книгу «Люди справи». Знаємо, що на батьківщині редактора в Іванівській школі, що носить ім’я Б. Ф. Дерев’янка, теж цього дня згадували свого земляка.

Олег Суслов вручає Валентину Симоненку нову книгу «Люди справи», видану редакційно-видавничою фірмою «Прес-кур’єр»
Матушка Серафима
Ігор Біляков
Леонід Котляров
Юліана Амельченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса