Виставкою під такою назвою Одеський національний художній музей продовжує цикл «Мови війни». Дерев’яні скульптури Володимира Семківа трагічні, монументальні, але ж радіємо, поки живі, поки дихаємо, крізь біль і відчай.

— Дерево — особливий живий матеріал, який переосмислюється сучасністю. Воно стало посилено потужним. Семків уміє вчасно зупинитися. Його дерево свіже, грубе і водночас ніжне. Він створює свій впізнаваний підхід до скульптури, чітко відчуваючи матеріальне тіло твору. Одночасно Володимир є представником Львівської скульптурної школи, але йде врозріз з її минулим і формує сучасні підходи, демонструє розкутість і змінює стандарти в сучасному розумінні української скульптури, — говорить куратор виставки Павло Гудімов.