Багато років тому під час одного з редакційних посиденьок редактор «Вечірки» Борис Федорович Дерев’янко поставив каверзне запитання: як ставитися до гасла, проголошеного засновником олімпійського руху бароном П’єром де Кубертеном «О спорт, ти мир!»; чи справді спорт поза політикою? І сам же відповів: теоретично так, на практиці ж є потужним засобом пропаганди, тобто політичним засобом.

Не згадати про мир у день мого чергування 10 квітня було неможливо: наше місто святкувало 79-ту річницю визволення Одеси від німецько-румунських окупантів. Було багато дзвінків з привітаннями, зокрема — від олімпійського чемпіона Якова Железняка (він 10 квітня ще й день народження святкує), успішних підприємців Сергія Філіппова та Олександра Миропольського, від імені мешканців будинку, що по вулиці Академіка Філатова, 84 редакцію привітала Юлія Станіславівна. Усім величезне спасибі. У свою чергу, колектив «Вечірньої Одеси» вітає всіх одеситів із чудовою датою.
А про розмову з Борисом Федоровичем я згадав після дзвінка Івана Ілліча Бойка. Він процитував слова міністра Кабінету Міністрів України, члена НОК Олега Немчінова: «На засіданні уряду прийнято протокольне рішення за пропозицією колеги Вадима Гутцайта про те, що ми беремо участь у відбіркових змаганнях (на Олімпіаду-2024) лише там, де немає росіян. Відповідно, участь поза цими критеріями може бути підставою для позбавлення федерацій статусу національної». Такої ж думки дотримується Міністерство молоді та спорту в особі керівника відомства Вадима Гутцайта. «Вважаю таку позицію докорінно невірною, — вважає читач. — А що з цього приводу думаєте ви?».
Відразу скажу: я за недопуск російських і білоруських спортсменів, які відмовляються виступити проти ганебної та підлої війни. Мало того, вважаю, що таких слід позбавити права участі в міжнародних змаганнях ще, як мінімум, на п’ять років після закінчення бійні, влаштованої путінськими поплічниками. І прецедент є: на Олімпіади 1948 року в Санкт-Моріці (зимова) та Лондоні (літня) спортсмени з Німеччини та Японії — країн, що розв’язали 2-гу світову війну, — допущені не були. Бойкот же, на мій погляд, — позиція слабка. Він має сенс лише в тому випадку, коли його підтримує безліч держав. У нас же ситуація інша, навіть у країнах, які повністю підтримують Україну, багато Національних олімпійських комітетів виступають за допуск російських і білоруських спортсменів у нейтральному статусі. Адже на Заході спорт порівняно з Україною та іншими пострадянськими державами значною мірою автономний від влади. Що ж у підсумку може вийти? Росія продовжить агресію, а постраждалими виявляться українські спортсмени? Втім, остаточне рішення ще не прийнято. Час є, треба діяти. По-перше, необхідно продовжувати чинити тиск на Міжнародні спортивні федерації (саме вони вирішують бути росіянам і білорусам на змаганнях чи не бути). По-друге, якщо все ж таки представники країн-агресорів отримають допуск на Олімпіаду, слід домагатися чітких умов: публічного засудження війни, відсутності зв’язків з армією та іншими силовими структурами. До речі, помічник президента Росії, перший віце-президент Олімпійського комітету РФ Ігор Левітін вже заявив, що його країна не готова прийняти всі умови, встановлені Міжнародним олімпійським комітетом для повернення спортсменів на міжнародні турніри. Так що не все так погано. Якщо ж допустити найневдаліший для нас варіант (росіяни будуть допущені до олімпійських стартів, а єдиний фронт опору цьому створити не вдасться), то все одно треба виходити на спортивні арени і доводити міць і доблесть нації у відкритому бою, а не ховатися, прикриваючись бойкотом.
Л. П. Мажаєв цікавиться змінами у футбольних правилах: «Футбол завжди славився своєю консервативністю в хорошому розумінні цього слова. За багато років у гру внесено мінімальну кількість змін. Але останнім часом новації йдуть одна за одною. Не думаю, що це йде на користь футболу».
Не варто так хвилюватися, Леоніде Павловичу. Жодних докорінних змін не передбачається. Міжнародна рада футбольних асоціацій (IFAB) опублікувала список змін до правил футболу, які набудуть чинності з 1 липня 2023 року. Серед них виділяються три. Перше: воротарям під час пробиття пенальті буде заборонено відволікати суперника від удару зухвалими діями та демонстрацією неповаги. Друге: час, витрачений командами на святкування взяття воріт, буде враховуватися арбітрами при визначенні тривалості компенсованого часу. Третє: якщо зайвий гравець або офіційна особа команди, що перебувають на полі під час того, як був забитий гол, не завадили грі, то головний арбітр не повинен скасовувати взяття воріт. У тому випадку, якщо сторонній чоловік завадив грі, то зустріч відновлюється штрафним ударом з позиції, на якій перебувала ця людина.
Загалом, нічого революційного. До речі, ось як висловився про революцію (Липневу 1848 року у Франції) відомий поет-сатирик П’єр Жан Беранже: «Нам потрібно було зійти зі сходів, а ми вискочили у вікно». А на сувенірній сокирі, подарованій мені незмінним секретарем редакції Людмилою Анатоліївною Федоровою, написано: «Не рубай з плеча».

У понеділок, 17 квітня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 764-59-32 з 10.00 до 12.00 чергує редактор Олег СУСЛОВ.