Виставку під такою назвою можна побачити протягом місяця в Музеї західного та східного мистецтва (Пушкінська, 9). Це унікальний арт-проєкт українських та японських майстрів перформативного жанру. Виставковий проєкт «Бонсай. Едем» присвячений 30-річчю підписання дипломатичних відносин між Україною та Японією, 100-річчю виникнення мистецького співдружності двох країн.

Кураторами проєкту стали Галина Медникова та Геннадій Гутгарц, співорганізаторами — спілка художників AU (Art Unidentified, Японія), Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса (Україна), благодійний фонд «Добре серце Київ» (Україна). Виставка вже пройшла в Києві та Чернігові, але зал нашого музею став оптимальним простором для неї, зазначає Геннадій Гутгарц.

Радіаційна небезпека — це спільний виклик для всього світу. Як трагічний символ, організатори обрали днем відкриття першої виставки «Бонсай. Едем» у Києві в Центрі Курбаса 26 квітня 2022 року річницю техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС, одну з найбільш жалобних дат для кількох поколінь українців. Логотипом виставки стала картина киянина Сергія Захарова, де як бонсай (мініатюрне дерево) постає ядерний гриб.

На виставці представлені унікальні, раніше не опубліковані матеріали, пов’язані з творчістю українського художника-футуриста Давида Бурлюка, який жив і працював в Японії з 1920-го по 1922 рік. Матеріали надані внучатою племінницею Давида Бурлюка Яною Коталіковою (Прага) та дослідником його творчості Євгеном Деменком (Одеса — Прага), лауреатом «вечоркінського» конкурсу «Люди справи».

— Бурлюк в Японії дуже активно працював, робив виставки, читав лекції, — розповідає Геннадій. — У нього там було багато фанатів, і фактично з нього починається японський авангард. Його вчитель у Франції наполягав на вивченні японської культури, і Бурлюк казав, що прибув до Японії немов онук до діда. Людина була вигнана з раю, існування в урбаністичній цивілізації для нього є не природним, вимушеним. Вважається, що до створення первородного гріха Адам і Єва були зростом до неба, і відома японська художниця Міюка Нішізава зробила гігантський «Піджак Адама», який вражає всіх глядачів насамперед. І навіть коробку, в якій прибула ця робота до Києва, ми зробили експонатом виставки. Вигнанням з Едему для багатьох українців стала чорнобильська катастрофа, а тепер і війна, яка також несе з собою ядерну загрозу. Сукню, пошиту Вікою Барон, концептуально поділено на дві частини: лаконічний верх («до катастрофи») і вибухова спідниця («після катастрофи»). І щоб закрити тему одягу, звернемо увагу на роботу Шозо Шімамото «Сукня за мільйон ієн», яку організатори проєкту називають, за аналогією з «Піджаком Адама», «Сукнею Єви». Це скоріше антисукня, розірвана вибухом…

— Всі учасники проєкту є представниками перформативного мистецтва, — нагадує Геннадій. — У центрі нашої експозиції — роботи-легенди японського арту, співзасновника авангардних арт-груп Гутай (у перекладі означає вузол або конкретність) та Art Unidentified Шозо Шімамото. Ця людина наприкінці сорокових років в Японії, єдиній країні, яка пережила ядерне бомбардування, починає робити перформанси в стилі пейнт-арт: розбиває пляшки з фарбою об підлогу, об полотна. Є дані, які дозволяють стверджувати, що Шімамото вплинув на творчість Джексона Поллока. Також у нас представлені учасники AU Мао Мацуда, Ецуші Оно, Юхеї Такада, Міцунобу Міямото, Шу, Мацуї Коно, Кохеї Мацуї. В Україні театральні практики режисера Леся Курбаса підготували ґрунт для виникнення перформансів. Федір Тетянич, він же легендарний Фріпулья, художник-монументаліст, проводив у Києві потужні перформанси. На нашій виставці є його робота «Козак-метелик», яку легко уявити собі у вигляді фрески або мозаїки.

У 2005 році Шімамото з учнями та дружиною відвідав Київ, Гутгарц з ним спілкувався і дізнався, що імпульсом для створення пейнт-арту стали ядерні вибухи в Хіросімі та Нагасакі. Колега і соратник Шімамото — Ясуо Сумі писав картини японськими парасольками та бухгалтерськими рахунками (вони також є в експозиції). Серед інших учасників проєкту фотохудожник Микола Трох, живописець Дмитро Коломойцев, причетні до низки резонансних українських перформансів. Філософ і художник Віктор Буткалюк надав композицію «Чайна церемонія», в якій поєднав кераміку та дерево як символ незайманої, але такої необхідної людині природи. Цікаво експериментує з прийомами оптичної передачі кольору Микола Білоус: перед початком роботи над картиною він відливає потроху кожної фарби, змішує, і виходить фон, який надалі «виштовхує» зображення.

Також у виставці бере участь Леся Гутгарц, дружина Геннадія, яка зараз перебуває у Великій Британії. Її роботи — ангельські крила з різних матеріалів та крафтовий картон від коробок, розписаний мальвами, символом української гармонії, в перспективі це буде окремий великий проєкт.

Проєкт «Бонсай. Едем» розвиватиметься як «вшир», так і в бік персональних проєктів, у чому одеський глядач ще зможе переконатися.