Пригадується, 23 лютого у Великій залі Одеської філармонії відбувся незвичайний концерт джазового тріо під керівництвом Олексія Петухова. Концерт став своєрідною інтерпретацією відомого фортепіанного циклу Чайковського «Пори року», а допомогли піаністу вразити публіку Валерій Буримченко (бас) та Олексій Чубко (ударні).
Музикознавець Олена Шевченко хоч і обіцяла у вступному слові непередбачуваність імпровізаційного польоту, теж не могла, звичайно, передбачити такого успіху. Трепетні пальці піаніста передавали то помахи крил жайворонка, то шалену гонитву мисливців за невідомим звіром. А коли ударник взяв до рук рейнстик (він же посох дощу, він же дощова флейта, він же дерево дощу) з особистої колекції Олени Шевченко, стало зрозуміло, що справа не в погоді, а в настрої, бувають же хвилини, коли на душі сирість…

Назавтра була війна, якийсь час піаніст не міг підходити до інструменту, але потім почалися численні виступи, благодійні, за участю студентів. І ось знову сольний концерт Олексія Петухова проходить у Великій залі Одеської філармонії. Тільки починається програма з хвилини мовчання на знак скорботи за загиблими в цій війні. І знову Олена Шевченко вводить у курс справи публіку, розповідаючи про «вічнозелені» джазові стандарти та хіти незабутніх «бітлів», які стають темами для імпровізацій.
Сюрпризом концерту стає степістка Анастасія Павлишина, яка натхненно «стукає» по сцені, стверджуючи своїм танцем оптимістичну переконаність у тому, що життя налагодиться, незважаючи на негаразди. Поки є у світі така музика — варто жити.











