ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Фактично всі редакції одеських газет та їхні читачі знайомі з творчістю дивовижної та дуже захопленої людини, визнаного автора тематичних кросвордів Семена Микитовича Іванова. Цими днями він відзначає своє 85-річчя. Теплі слова щирих привітань надходять на його адресу від колишніх співслужбовців та колег по журналістському цеху.

Ветеран Збройних сил, майор у відставці, член Національної спілки журналістів України С. М. Іванов після демобілізації став розвивати давно вподобане хобі — складання кросвордів, ребусів, загадок, добірку цікавих фактів та незвичайних подій. Життя «на громадянці» не вимагало якоїсь адаптації. Армія, далеко не безхмарне дитинство та юність привчали його до організованості та самодисципліни. Тому не було жодних проблем з працевлаштуванням.

Понад десять років Семен Микитович пропрацював у ВО «Біостимулятор», активно займався громадською роботою. З його ініціативи в Одесі створювалася організація чуваської земляцтва «Юлташ» («Товариш»), розпочався випуск однойменної газети. Одночасно він вирішив ділитися своєю творчістю на сторінках місцевих газет з численними читачами.

Життєвий шлях простого сільського хлопчика з Чувашії був непростим. У три з половиною роки Семен втратив матір, яка померла від двостороннього запалення легенів. Через деякий час у сім’ї з’явилася мачуха, яка народила шістьох дітей. До пасинка ставлення було особливе, просто жорстоке. Так тривало до восьмого класу, коли Семен, не витримавши принижень і побоїв, зважився дати відсіч. З того часу її ставлення до пасинка змінилося.

Рішення стати військовим прийшло до Семена спонтанно. Поруч із селом розташовувалася військова частина, бійці якої перед відправкою на фронт часто виконували бойові стрільби з кулемета «Максим» та гвинтівок. Звісно, допитливі хлопчаки, незважаючи на сувору охорону, намагалися проникнути на полігон. Ось і захотілося Семену стати військовим, щоб досхочу постріляти з усілякої зброї.

До села Шор-Каси війна не дійшла. Але стали приходити похоронки на загиблих односельців. Батька через туберкульоз на фронт не взяли. Одного разу біля села приземлився одномоторний літак У-2. Першими прибігли до літака всюдисущі хлопчаки. Військовий льотчик, жінка у військовій формі, чистою чуваською мовою запитала, в якому напрямку знаходиться столиця Республіки Чебоксари. Як згодом виявилося, це була німецька пілот-розвідниця, яка чудово володіла чуваською мовою. Вже другого дня над селом пройшли ворожі бомбардувальники, які розбомбили низку важливих об’єктів у Чебоксарах.

У ті передвоєнні та воєнні роки в школах було добре організовано вивчення військової справи, вогневої та протихімічної підготовки. Активного та допитливого десятикласника Іванова односельці обрали головою місцевого ДТСААФ. Працюючи молотобійцем у батька в кузні, Семен таємно виготовив перероблений з дитячого пістолета пістолет, здатний стріляти малокаліберними патронами, яких у ДТСААФ видавалося безмірно. А призначалася ця зброя для захисту від вовків, які численними зграями в пошуках їжі перебиралися до республіки з України та Білорусії.

Але фатальний випадок привів Семена до дитячої трудової колонії. Поступившись проханням товариша, він показав йому свій самопал. Випадковий постріл важко поранив хлопця, який невдовзі помер. «Столипінські» вагони, приниження та знущання — багато страшного довелося пережити Семену за півтора року ув’язнення. У колонії він закінчив із відзнакою десятирічку. Одночасно отримав посвідчення токаря четвертого розряду. Іванов був активним учасником художньої самодіяльності. За сумлінне ставлення до навчання та роботи його було достроково звільнено зі збереженням усіх прав громадянина СРСР.

З позитивними характеристиками він вирішив вступати до Казанського університету. Підвела німецька мова і, напевно, перестраховка приймальної комісії.

Настав час призову до армії. Семена направили до Одеського військового округу, до дивізіонної школи молодших командирів. Як відмінника навчання, його направили до Вінниці для вступу до військово-технічного училища ім. Богдана Хмельницького. Закінчивши училище з відзнакою, Іванов, користуючись правом вибору, подав рапорт про направлення до Приволзького військового округу. Тут його призначили до Балашовського вищого військового авіаційного училища у відділ постачання паливом. Його обрали секретарем комсомольської організації.

Підвищені вимоги по службі треба було підкріплювати відповідними знаннями. Тому молодий лейтенант Іванов вирішив вступати на заочний факультет Московського інституту нафтохімічної та газової промисловості. Через деякий час почалося «хрущовське» скорочення армії. На посаду Іванова претендували старші офіцери, що підлягали звільненню. Тому його перевели до віддаленого гарнізону Саратовської області начальником постачання паливом. Постачання продуктами в гарнізоні було недостатнім, побутові умови не налагоджені. Багато офіцерських сімей розпадалися.

Його сім’ю виручали невеликі гонорари за опубліковані в центральних та місцевих газетах кросворди, чайнворди та криптограми. Адже свій перший кросворд Семен Микитович опублікував у «Піонерській правді» ще в 1947 році. Ось і знадобилося хобі.

Службу Семен Микитович завершив у 5-й Повітряній армії Одеського військового округу. Усі ці роки тяготи військової служби розділяла з ним дружина Галина Іванівна.

Примітно, що Семен Микитович, як в армії, так і вже будучи на пенсії, не припиняв своєї журналістської діяльності. Із завидною регулярністю багато років його матеріали публікуються в місцевих, регіональних та всеукраїнських виданнях. В архіві Семена Микитовича кілька тисяч складених ним кросвордів, чайнвордів, сканвордів, ребусів та криптограм на найрізноманітнішу тематику. Його збірки кросвордів були випущені різними видавництвами країни. Нерідко він виконував редакційні завдання та на замовлення, до якоїсь пам’ятної дати чи ювілейної події. Кіномистецтво, космос, військова справа, література, цікаві факти, виробництво та сільське господарство, географія та містобудування — ось скорочений перелік тем його робіт. Як він сам любить висловлюватися, вони змушують читачів «міцно поворушити мізками», стверджує, що «розв’язання кросвордів — гімнастика для розуму». «Це хобі всього мого життя», — зізнається Іванов.

Приєднуємося до численних привітань Семена Микитовича Іванова у зв’язку з його 85-річчям. Бажаємо йому міцного здоров’я, нових творчих успіхів! Завжди чекаємо на його нові цікаві роботи!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса