Навесні наступного року нам, театралам, обіцяють прем’єру вистави, до народження якої причетний VII Міжнародний Літературний фестиваль.
Одеський український академічний музично-драматичний театр імені Василя Василька в рамках Литфесту провів перформативне читання п’єси швейцарського драматурга Лукаса Берфуса «Сексуальні неврози наших батьків» у присутності самого автора. Драматург схвалив і висловив надію, що робота режисерки Наталії Сиваненко буде продовжена до розмірів повноцінної постановки. Адже на читці показали не всю п’єсу, а її фрагмент, зате ретельно відрепетируваний і прожитий усіма учасниками. Це перше прочитання п’єси українською мовою.
Очікувалося, що для читання глядачів запросять на камерну сцену або до Грецької зали, але ні: зустріли на службовому вході і провели під основну сцену, причому в критичні моменти дії над головами акторів починав обертатися поворотний круг. П’єса Лукаса Берфуса з розряду складних для постановки та сприйняття, автор дивиться на життя без рожевих окулярів і у своїй творчості досліджує незручні теми: проблему евтаназії, каральної психіатрії, євгеніки, примусової стерилізації… Це нам здається, ніби життя у Швейцарії — суцільний шоколад.

— До 1974 року в Цюриху діяв закон, згідно з яким людей могли піддавати ув’язненню в психіатричну клініку за соціальними показаннями, — розповів Лукас Берфус. — Це стосувалося і матерів-одиначок, а моя мама була в розлученні з батьком, який сидів у в’язниці, і вона реально боялася потрапити до психлікарні, звідки вийти було неможливо.
Ось такі пироги. А у нас все складніше домогтися ізоляції для дійсно небезпечних божевільних, які не усвідомлюють своїх дій… Економимо на здоров’ї народу, однак.

Берфус зізнався, що української мови не розуміє зовсім, але на читці було зрозуміле кожне слово. У центрі сюжету — історія душевно неповноцінної дівчини Дори, долю якої на свій лад намагаються вирішити батьки, лікарі та падкий до молодого тіла негідник (інакше й не скажеш). Дору грає Марія Деменко, її матір, яка страждає від неможливості допомогти доньці, — Нінель Наточа, в інших ролях зайняті Анатолій Головань, Олександр Коваль, Олег Карпенко, Сергій Ярий, Олена Головіна.
Читання вразило, але дочекаємося прем’єри, щоб продовжити розмову. Якщо проблема є, потрібно навчитися про неї говорити, в тому числі й мовою театру.











