нд, 22 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Легендарний «Буревісник»: вигадка та реалії

Улюблений катер генсека ЦК КПРС з дна акваторії Одеського порту допомогли підняти натівські військові

Днями в Одесі завершилися міжнародні навчання «Сі Бриз-2021», що стали наймасштабнішими за історію проведення. Під час «навчальних» заходів кораблі пройшли понад 13 тисяч миль, пілоти налітали понад 80 годин, а водолази понад 330 разів спустилися під воду. У водолазному компоненті Sea Breeze брали участь, за словами начальника пошуково-рятувальної служби ВМС ЗС України, капітана першого рангу Олексія Нестерова, 52 українських водолази та їхні закордонні колеги — зі США, Польщі, Канади, Латвії та Грузії.

«Затонув у результаті ракетного обстрілу…»

Саме водолазній групі належало довести до кінця незвичайну «рятувальну» операцію в Одеському морському порту — підняти раритетний 37-метровий катер колишнього керівника СРСР Леоніда Брежнєва. Задіяні були в цьому українські та американські фахівці, для чого заокеанські гості розбили — прямо поруч із причальною стінкою гавані, де на дні лежало судно — невелику базу зі спеціалізованим обладнанням.

— У них багато інструментів та пристосувань: підводне зварювання, барокамера та інше, — розповіла головстаршина, інструктор Катерина Нікітенко. — Усе це колеги привезли з собою, і це їм дуже допомагає в роботі, яка є дуже непростою.

Цей коментар доповнює Олексій Нестеров:

— Коли водолази за допомогою плавучого крана, іншого спеціального обладнання звільнять Практичну гавань порту — сьогоднішню головну базу вітчизняних ВМС від цього старого судна, військові моряки зможуть користуватися нею повноцінно. Поки ж понад 50 метрів причальної стінки просто недоступні: неможливо маневрувати та швартувати кораблі. Це настільки серйозно, що для навчань і роботи водолазної групи в рамках «Сі Бриз-2021» вигадали спеціальну легенду, згідно з якою катер нібито затонув у результаті ракетного обстрілу.

Це лише легенда, але в неї чомусь охоче вірять багато представників ВМС ЗСУ. Принаймні, вони заздалегідь «поховали» підводний об’єкт і стверджують, що «його попереднє обстеження показало: корпус затонулого судна перебуває у дуже поганому стані, і, навіть якщо його вдасться підняти, він навряд чи підлягає відновленню…».

Катер у напівзатопленому стані в Практичній гавані порту (2016 рік)
Катер у напівзатопленому стані в Практичній гавані порту (2016 рік)

Що ж це за «об’єкт», і хто вселив у моряків упевненість у його подальшій повній непридатності? Як виявилося, мова — про колись бойову одиницю військового флоту, а потім — улюблену яхту генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва. Розкішне прогулянкове судно партійної верхівки пішло на дно після багатьох років стоянки без експлуатації.

Теплохід «Буревісник» був побудований у 1961 році на судноверфі заводу № 5 Мінсудпрому в Ленінграді як корабель зв’язку для радянського Військово-морського флоту. Це був модернізований спецпроєкт 360, його будівельний номер 1202. За словами військового історика Віктора Томіна, «Буревісник», довжина корпусу якого становить понад 37 метрів, а водотоннажність — близько 150 тонн, мав чудові технічні характеристики. Два дизелі типу «Зірка» по 3300 кінських сил кожен дозволяли йому розвивати швидкість близько 36 вузлів (близько 70 кілометрів на годину). На кораблі була встановлена одна з найнадійніших на той час радіостанцій — «Рейд-1», система кондиціонування повітря.

Внутрішні приміщення та головну палубу обладнали меблями з цінних порід дерева, а на стіні десятимісній кают-компанії (при чисельності команди-обслуги в 14 осіб, на чолі з капітаном першого рангу, і можливості комфортного розміщення ще до десятка пасажирів) красувалося інкрустоване горіхом панно на космічну тематику. Зроблено воно було за рік до польоту Юрія Гагаріна. Пізніше в районі верхньої прогулянкової палуби обладнали ще один салон і солярій, а потім судно переробили «для потреб» VIP-персон.

— Катер став дуже непоганою, можна сказати, престижною яхтою, — говорить нинішній судновласник, він же — капітан-директор благодійної організації «Фонд золотої історії та відродження флоту Чорного моря «Буревісник» Валерій Ільєнков. — Повірте, вищі керівники Радянського Союзу знали толк у хорошому відпочинку і не упускали можливості покататися з комфортом морем. Саме на «Буревіснику» любив ходити — і часто це робив — Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. Власне, не дивно, якщо взяти до уваги, що зроблена ця яхта з добротного, екологічно чистого матеріалу.

«Буревісник» прослужив майже три десятиліття. На початку 1990-х держава визнала недоцільним витрачати гроші на цю прогулянкову яхту. У 1995 році її, вже списану з «основного місця роботи», купив якийсь одеський бізнесмен, перегнав з Криму до Одеси, але повернути в робочий стан не зміг і був змушений перепродати. Придбав її В. Ільєнков, тодішній голова судноплавної компанії, який організував вищезгадану благодійну організацію — «Буревісник». Він намагався створити на борту катера музей історії флоту спеціального призначення, однак нове (з травня 2015 року) командування Західної військово-морської бази не визнало за потрібне допускати активістів фонду на «Буревісник».

З того часу «корабель-пам’ятник» гнив на приколі в Практичній гавані, залишаючись беззахисним перед вандалами. Низку раритетних експонатів з нього встигли передати до ялтинського Музею історії флоту, а от решта…

«Розкрадений склад перед ревізією підпалюють, понівечений катер — простіше затопити»

— За цей час «Буревісник» не раз намагалися знищити, — стверджує Валерій Миколайович. — На теплоході зламували замки, розкрали суднових системи, обладнання, зіпсували інтер’єри внутрішніх приміщень. Винесли все найцінніше, включно з посудом та елементами меблювання салонів. Про це повідомлялося у зверненнях активістів та істориків до командування ВМС України. Реакції не було, неподобства тривали. Дійшло до того, що екіпаж «Буревісника», та й мене самого перестали пускати на борт раритетного судна, хоча воно належить і є власністю нашої благодійної організації. Проте, коли у 2014 році, напередодні Дня незалежності, мені зателефонували і попросили дозволити використати антену з катера — для забезпечення зв’язку на майбутньому параді ВМС, я дав добро. Антена була демонтована та встановлена на катер «Скадовськ», однак потім так і не повернули… Потім за розпорядженням тодішнього командувача Західної військово-морської бази ВМС ЗС України А. Доскато катер перемістили, встановивши біля іншого причалу. Під час відбуксирування та швартування корпус судна кілька разів «поцілував» причал. «Буревісник» дав невелику течу. Однак причина затоплення — не в цьому. Адже корабель має дев’ять відсіків, обладнаних водонепроникними дверима, і навіть при повному затопленні трьох із них зберігає свої морехідні якості. Система відкачування була у всіх відсіках і при необхідності видаляла до 20 тонн забортної води на годину. А ось мідні труби — основу системи відкачування води — просто вкрали. Звісно, втриматися на плаву за такої ситуації катер не міг: і 8 січня 2016 року близько другої години ночі він затонув.

Леонід Брежнєв на борту улюбленого катера
Леонід Брежнєв на борту улюбленого катера

Зі слів військових моряків, вони бачили, що судно тоне, навіть привели в готовність аварійно-рятувальну партію, але задіяти її не встигли. Катер пішов на дно буквально за п’ять хвилин. Офіційно ж повідомлялося, що катер не входив до складу Військово-Морських сил, і відповідальність за нього там не несли, хоча й намагалися врятувати. Ільєнков категорично відкидає міркування про те, що корабель, мовляв, старий і його корпус згнив.

— Зауважу, що термін служби деревини для яхт становить близько 90 років, — констатує капітан-директор. — Борти корпусу «Буревісника» зроблені з двох шарів висококласної деревини, товщина кожної дошки — 16 міліметрів. Для повної водонепроникності між ними прокладений просочений спеціальною мастикою шар тканини. Тому стверджувати, що катер «сам пішов під воду», може тільки людина абсолютно некомпетентна або яка намагається замести сліди злочину.

Ільєнков обурений подією, він переконаний: зроблено це навмисно. Зараз же, на його думку, «Буревісник» взагалі прагнуть знищити, не залишивши від нього й сліду. Тому, мовляв, навмисно поширюють (зокрема і в ЗМІ) дезінформацію про те, що судно, мовляв, повністю прогнило, і тому його слід діставати з дна морського «по шматках», які потім утилізувати.

— Для цього організовують операції з порятунку фактично бездарно і нахабно затопленого раритетного корабля історії морських прикордонних військ і Військово-морського флоту, — підкреслює голова фонду «Буревісник». — У момент його затоплення в січні 2016 року треба було максимум кілька годин, щоб судно врятувати. Однак тодішній командир Західної військово-морської бази флоту в Одесі Олексій Доскато (нині — заступник командувача ВМС ЗСУ — Авт.) просто «вмив руки». Незважаючи на мої конкретні пропозиції про допомогу, він пальцем не поворухнув. Навпаки, перекрив доступ на судно. Нині ж необхідно проводити цілу аварійно-рятувальну операцію, із залученням заокеанських фахівців. При цьому зауважу: роками ні капітан, ні екіпаж «Буревісника» не мають доступу до нього.

Зауважимо, у квітні 2016 року «Буревісник», нібито, намагалися підняти за допомогою найбільшого українського несамохідного плавкрана — Захарій LK-600, вантажопідйомністю 680 тонн, але безуспішно. Судно якось зачепили 10-міліметровим тросом, відірвали його від ґрунту, але трос лопнув, і катер знову пішов під воду. Спочатку — наполовину, потім його просто перетягли на мілководдя, де й залишили, з ходовою рубкою, що виступала з води. Тому новий, остаточний захід корабля під воду був цілком передбачуваний — він ліг на ґрунт чорноморського дна. Як з’ясувалося, на довгих п’ять років…

Пригадується, тоді, заперечуючи закиди в бездіяльності, посилалися на відсутність необхідного потужного підйомного плавкрана. Дивно, але в березні 2016-го Адміністрація морських портів України рапортувала про завершення модернізації на Іллічівському СРЗ потужного самохідного плавкрана «Богатир».

Липень 2021 року: «Витягли по частинах»
Липень 2021 року: «Витягли по частинах»

«На сьогоднішній день завершено весь комплекс робіт з ремонту та модернізації «Богатиря». У зв’язку з необхідністю складання графіка робіт, адміністрація Іллічівського морського порту просить зацікавлені організації завчасно подавати заявки на надання послуг», — повідомляв начальник служби флоту адміністрації порту Олег Почівалов.

«Богатир» — унікальна споруда, потужність якого 2000 к.с. За допомогою самохідного плавкрана такого класу можна здійснювати перевантаження важкого обладнання вагою до 300 тонн, виконувати суднопідйомні та спецмонтажні роботи. «Богатир» може транспортувати на своїй палубі 600 тонн вантажу… Виникає логічне запитання: чому не був використаний потенціал «Богатиря» і не врятований «Буревісник»?

Ільєнков переконаний: причиною затоплення катера стала саме спроба приховати сліди вандалізму і резюмує: «Розкрадений склад перед ревізією підпалюють, понівечений катер — простіше затопити. За це слід відповідати, відповідно до кримінального кодексу».

Як пояснив керівник нинішньої підйомної операції майстер-дайвер ВМС США Шон МакКоннелл, американські фахівці провели попередні процедури з обстеження об’єкта. Вони впевнені, що піднімуть раритет. Поруч стоїть плавкран, але план підйому передбачає використання спеціальних понтонів, щоб «відірвати» судно від дна. За попередньою інформацією, на підготовчі роботи знадобиться час, всю операцію планують завершити вже до 1 серпня.

А ось український полпред Олексій Нестеров наполягає: навіть, якщо катер вдасться підняти цілком, він, найімовірніше, відновленню не підлягає, оскільки п’ять років під водою — це вирок для дерев’яного судна.

Престижна яхта для VIP-персон, або Про що замовчує історія

Як виявилося, «Буревісник» спочатку проєктували як судно представницького класу. Офіційно воно значилося прикордонним сторожовим кораблем спеціальної служби. Однак експерти в галузі морського флоту констатують: у 1960-ті роки корпуси таких кораблів вже не виготовляли з дерева. Тут же він набраний за «поперечною системою» з п’яти видів добірних порід дерева. Шпангоути, бімси, стійки переборок — з дуба; днище, борти, надбудова, рубка — соснові; днище і борти — з модрини; переборки, надбудова, рубка — береза; відкриті ділянки палуби — тік. Останній, до речі, спеціально закупили в Індонезії, у держкомпанії Perum Perhutani. Внутрішні приміщення оздоблені найсучаснішими на той період часу матеріалами.

Судно призначалося для проведення на його борту зустрічей вищого керівництва країни з різними делегаціями, переговорів та відпочинку, а також для обслуговування командувачів флотами. Конструювали його на базі бойових катерів з покращеними умовами проживання та привабливим зовнішнім виглядом. Один з основних критеріїв — безшумність ходу та відсутність вібрації корпусу.

У вересні 1959 року тодішній Перший секретар ЦК КПРС М. Хрущов відбув до США з довгостроковим візитом. Побачене там несказанно його вразило, особливо факт переміщення по країні президента Америки на салонному вертольоті HUS-1Z Seahorse та швидкісних катерах. Тому за особистою вказівкою першого керівника СРСР суднобудівному та проєктно-конструкторському бюро ЦКБ-5 було видано технічне завдання на розробку проєкту урядової яхти (проєкт 360, клас «М»). Оговорювалися також автономність плавання — не більше трьох діб, дальність — 460 морських миль, віддалення від берега: до 100 миль при допустимому хвилюванні моря в 5 балів.

Головним конструктором проєкту став відомий військовий інженер-кораблебудівник і творець швидкісних торпедних катерів Павло Гойнкіс. Саме за цим проєктом на Приморському суднобудівному заводі в період з 1960-го по 1963 рік були побудовані в спецкомплектації 4 катери, три з яких призначалися для базування на Кавказі та в Криму. На території баз прикордонних катерів КДБ СРСР, з подальшим використанням керівництвом країни під час їхнього літнього відпочинку на державних дачах.

За свідченням колишніх офіцерів — ветеранів дивізіону катерів Сочинського погранотряду, з 1961 року, білосніжний «Буревісник» постійно курсував з керівництвом Політбюро ЦК КПРС (зокрема, з М. Хрущовим). Маршрут — від кримських держдач до Кавказу, причалюючи до пірсів у Бочаровій Струмку — літній резиденції перших керівників СРСР, розташованій в однойменній лісопарковій долині в мікрорайоні Новий Сочі. Також — до комплексу «Піцунда» та величезного пірсу на держдачах високопоставлених чиновників у Новому Афоні.

«На ці держдачі закритого типу в Піцунді на катері проєкту 360, з 1961 року, возили не тільки М. Хрущова, але й практично всіх його закордонних гостей, включно з Держсекретарем США Діном Раском, у серпні 1963 року, — уточнюють ветерани. — Для швартування цих суден навпроти кожної держдачі в Піцунді СМУ-15 побудувало з залізобетонних блоків двосекційні 30-метрові пірси.

При цьому тільки два катери з вищезгаданої «четвірки» призначалися виключно для відпочинку керівників країни. Це — «Буревісник», що входив тоді до складу Потійського погранотряду. Він «зимував» на базі Очамчира, а до літа переходив ближче до урядових дач. Ще — «Стріла», що активно обслуговувала «урядове» Кримське узбережжя.

Наступним Vip-пасажиром став Леонід Брежнєв. Як і Микита Хрущов, він любив відпочивати в Криму на розкішних держдачах «Гліцинія», «Мала Соснівка» та інших. Кажуть, Леонід Ілліч буквально облюбував «Буревісник», на якому нерідко катався «з вітерцем», у компанії близьких друзів. Та ще міг і «чарочку пригубити», і на ніч залишитися на борту швидкісного судна.

Швидкісна «Стріла» була списана зі «спецбалансу» у 1982 році і ще цілих дев’ять років була службовим катером найбільшого в Союзі Чорноморського морського пароплавства. На борту цього розкішного судна в різні роки можна було бачити кількох міністрів морського флоту, начальників пароплавств, великих портів.

«Буревісник» списали у 1995-му, після чого його перегнали до Одеси та ошвартували в Практичній гавані порту. Однак кораблю не судилося ні стати плавучим музеєм, про що мріяв його новий господар, ні просто вціліти. Через якийсь час, після безглуздої стоянки біля причалу, почали з’являтися оголошення про продаж цього судна за 500 тисяч доларів. За свідченнями експертів, «ця яхта тоді коштувала таких грошей».

Коли матеріал готувався

до друку, стало відомо, що «Буревісник» вдалося підняти з дна морського, але… по шматках. Уламки, що складають корпус колись престижної урядової яхти, перемістили на берег. Все ж для подальшої їх утилізації.

З’ясовувати кримінальну складову в викладеній історії з «Буревісником» — справа правоохоронців. Парадокс ситуації в тому, що для підйому зовсім невеликого судна сьогодні Україна змушена вдаватися до допомоги своїх заокеанських партнерів. Тоді як в описаний вище радянський період до складу пароплавств Мінморфлоту входили спеціалізовані експедиційні загони аварійно-рятувальних та підводно-технічних робіт (АСПР). Вони були добре оснащені потужними буксирами, плавкранами, унікальними приладами та обладнанням, а головне, був висококваліфікований персонал. Тому їм під силу було виконувати практично будь-яку операцію з порятунку або підйому суден, що зазнали лиха. Зокрема, дуже солідних розмірів.

Досить згадати один із таких підйомів — вантажного теплохода «Моздок», що зіткнувся 13 січня 1972 року на далекому рейді Одеського порту з болгарським танкером «Лом». Останній в результаті сильного удару вибухнув і розлетівся на шматки. Радянський суховантаж затонув на глибині 23 метри, на відстані 2,5 милі від берега, за 4,5 милі від Воронцовського маяка. На його борту знаходилося 10 тис. тонн вантажу, зокрема мішки з отрутохімікатами (понад тисячу тонн дусту) і понад 1600 тонн нафтопродуктів (палива та мастила), а його загальна маса з урахуванням самого судна становила 18 тисяч тонн.

Оперативно розгорнули роботи з вилучення 306 видів різноманітних вантажів з трюмів затонулого судна. Це вимагало застосування великої кількості різних пристосувань, розробки багатьох непростих технологічних процесів. Адже в неповному переліку вантажів були вертольоти, радіоапаратура, вогнетривка цегла, гідротурбіни, азбест, електродвигуни, папір у рулонах, реактори, електропечі, кисневі балони, медичне обладнання, прилади, радіолампи, силові трансформатори, кінообладнання, трактори, автомобілі, запчастини, верстати тощо. До робіт з вивантаження приступили 26 квітня 1972 року і завершили її 10 вересня наступного року. Найнебезпечніший вантаж — мішки з отрутохімікатами — вивантажили вже після остаточного підйому судна і поховали за 15 км від Одеси.

Пропрацювали три варіанти суднопідйому, вибрали найбільш реальний і приступили до робіт навесні 1973 року. Їх проводили, в складних метеорологічних умовах відкритого моря, протягом двох років — у літні місяці і до пізньої осені. Завершальний етап підйому теплохода був розпочатий на світанку 18 серпня 1974 року продувкою носових понтонів і міждонних відсіків. Того ж дня близько полудня сплив ніс судна, а в ніч з 18 на 19 серпня зняли з ґрунту і корму. Спливше судно негайно відбуксирували на глибину 14 метрів, де 19 серпня тривала продувка понтонів і розпочато відкачування води з машинного відділення та комінгсів, а потім і з самих трюмів.

20 серпня «Моздок» завели в акваторію Одеського порту і відшвартували на причалі № 39. Ось що означає експедиційний загін АСПТР, грамотні професійні інженерні кадри.

Нині ж, у 2020 році, іржаву баржу типу «Delfi» стягували з хвилеріза на популярному одеському пляжі протягом майже року, знадобилося навіть особисте втручання президента Володимира Зеленського. А катер колишнього «головного комуніста планети», генсека ЦК КПРС дістають з дна морського полпреди «клятих, загниваючих імперіалістів» — натівці. Словом, ламати — не будувати…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса