У дні, коли чемпіонат Європи з футболу вступив у вирішальну стадію, можна було припустити, що саме Король ігор стане головною темою мого чергування. Так воно і сталося, хоча читачі, які додзвонилися на «гарячу лінію», вели мову не тільки про футбол.
Тон задала голова Ради ветеранів Одеського нафтопереробного заводу Нінель Гаврилівна Блантюк: «Вітаю колектив «Вечірки» з днем народження! Ми дуже любимо вашу газету. Стараємося передплачувати, а для тих, хто не може з фінансових причин, передаємо номери з рук в руки. Ваша позиція збігається з позицією трудівників, тому ми вам віримо. Я особисто читаю кожен номер буквально від кірки до кірки, в тому числі і спортивні матеріали. Природно, дивилася всі трансляції з чемпіонату Європи з футболу. Шкода, що наші хлопці вже вилетіли. А як ви оцінюєте результат української збірної? Газеті ж бажаю процвітання і мрію привітати ваш колектив з 50-річним ювілеєм».
Дякуємо за теплі слова, Нінель Гаврилівно. Ми постараємося виправдати ваші очікування. Адже не випадково нашим девізом з перших днів існування є слова «Ми — ваша газета». Що ж до виступу збірної на чемпіонаті… Пам’ятаєте, як на заводі виконувався план? Коли наприкінці місяця або кварталу ставало ясно, що із завданням впоратися не вдається, то в главк або міністерство відправлялися петиції, що пояснюють зрив об’єктивними причинами. Тоді, як правило, план коригувався, і в підсумку він виявлявся виконаним. Щось подібне сталося з футбольною збірною. Спочатку ставилося скромне завдання — вийти з групи. Після перемоги в 1/8 фіналу над шведами гарячі голови заговорили про медалі. Тобто намітили нереальний план. Коли ж послідувала жорстка поразка від англійців, «план» підкоригували. Якщо ж підходити до ситуації об’єктивно, то наші футболісти — молодці. На заводі в таких випадках виписували премії, того ж заслужили і футболісти.
Костянтин Олексійович дивується: «Щось ви останнім часом мало пишете про «Чорноморець».
Ну, чому ж мало? Зовсім недавно була велика публікація «Чорноморець»: занадто багато питань». Зараз, коли минуло десять днів, питань не поменшало. Новин з клубу — мінімум. Ясно лише, що йде велика чистка. Команду вже покинули дванадцять чоловік — Євген Зубейко, Віктор Лиховидько, Максим Мельничук, Станіслав Микицей, Владислав Клименко, Рінар Валєєв, Артем Ковбаса, Артем Козак, Дмитро Поспелов, Роман Яловенко, Богдан Курилко та Миха Горопешек. Судячи з усього, припущення про те, що в клубі розчищають місце для вихованців нового головного тренера Юрія Мороза з молодіжного складу київського «Динамо», мають під собою підстави. До чого призведе така політика, дізнаємося вже по ходу чемпіонату Прем’єр-ліги.
«Моряки» провели контрольний матч з «Балканами» з села Зоря, що під Саратою, і виграли — 2:0. М’ячі забили представники «старої гвардії» — Авагімян і Кравченко. У першому таймі за одеситів грали: Варакута (Паламарчук, 30), Мартиненко, Путря, Вачіберадзе, Брагару, Штогрін, Авагімян, Бугай і три футболісти на перегляді; у другому: Паламарчук (Підківка, 60), Якимів, Долгов, Кравченко, Яловенко, Сухоручко і п’ять футболістів на перегляді.
Стало відомо, що нові контракти підписали з клубом Сергій Кравченко та Бека Вачіберадзе.
Микола Петрович Іваненко, як він сам про себе повідав, є вболівальником «Чорноморця» з повоєнних років. «Вже майже нікого не залишилося з тих, хто був моїм кумиром в дитячі роки. Остання втрата — Матвій Черкаський. Пам’ятаєте про нього?».
Про це ж говорив Олександр Іванович: «Останнім часом пішли з життя Сергій Шапошников і Матвій Черкаський, які залишили помітний слід в історії футболу Одеси».
З Сергієм Йосиповичем Шапошниковим ми особливо не перетиналися. За часів, коли він керував одеським СКА (1952–1960 рр.), я був малий, а в 1968–1970 роках вже щосили вболівав за «Чорноморець», який Шапошников привів до 8-го місця чемпіонату СРСР, але про журналістику серйозно не замислювався. Останній же візит маститого тренера до Одеси в 1982-му вийшов занадто короткочасним. Зате з Матвієм Леонтійовичем мені пощастило спілкуватися багато разів. Це була дивовижна людина, нескінченно віддана футболу, рідному клубу. На полі я його, природно, не бачив, але його діяльність на посаді завуча СДЮСШОР «Чорноморець» проходила на моїх очах. Востаннє ми з ним бачилися вісім років тому в США, де Черкаський жив останніми роками. Незважаючи на вік, він тоді перебував на порозі свого 90-річчя, Матвій Леонтійович був бадьорий, веселий, іронічний.
Мало хто знав, що після важкого поранення на фронті, лікарі наполягали на ампутації ноги. Але він не погодився і, незважаючи на те, що одна нога стала коротшою за другу, повернувся на футбольне поле і провів у складі рідного клубу понад 150 офіційних матчів, в яких забив близько 30 м’ячів. Чотирнадцять років Черкаський працював помічником старшого тренера команди. Довгий час був завучем СДЮСШОР «Чорноморець». Сотні вихованців Матвія Леонтійовича грали в професійних футбольних клубах. З 1992 року Матвій Черкаський жив у Нью-Йорку, де багато років тренував юних спортсменів у футбольній школі з рідним для ветерана ім’ям — «Чорноморець».
Згадавши про Шапошникова, Черкаського і Лазарєва — колишнього директора стадіону «Чорноморець», про якого ми нещодавно писали, Олександр Іванович заявив: «Ось ви все про футбол та про футбол. А я про баскетбол! Що робиться? Правда, що гравці залишають БК «Одеса» і южненський «Хімік»? Чому нічого не пишете про жіночий «Інтерхім»?».
На жаль, побоювання читача не безпідставні. «Одесу» покинули кращий форвард Юрій Кондраков і центровий Вадим Прокопенко, які перейшли до київського «Будівельника». «Хімік» же втратив основного розігруючого Віталія Зотова, новим клубом якого став «Дніпро», і одного з найталановитіших своїх вихованців 21-річного Андрія Войналовича — він тепер захищатиме кольори «Київ-Баскета». А про придбання нічого не чути. Адже вже названа дата старту нового сезону: чемпіонат країни має розпочатися 24 вересня. Часу на підготовку залишилося зовсім небагато. Що ж до «Інтерхіма», то інформацію про матчі за його участю ми регулярно публікуємо. Була розмова з головним тренером команди Іриною Щипакіною. Вона у відповідь на пропозицію зустрітися, взяла паузу на роздуми. Пауза поки триває.
Леонід Пантелєєв запитує: «Скільки представників Одеської області візьмуть участь в Олімпійських іграх в Токіо?». Відповідаємо: восьмеро. Це Ірина Маловичко (стендова стрільба), Анастасія Лисенко (важка атлетика), Анжеліка Терлюга та Аніта Серьогіна (обидві — карате), Анастасія Тодорова (веслування на байдарках і каное), Василь Михайлов (вільна боротьба). Днями стало відомо, що до Ігор допущені ще двоє наших земляків — тенісистка Даяна Ястремська та боксер Цотне Рогава.
З Юрієм Євгенійовичем згадали ми часи, коли на всю величезну країну гримів одеський Клуб любителів бігу «БРІЗ» (Бадьорість, Радість і Здоров’я). Самодіяльні бігуни на чолі з Юлієм Львовичем Берліним були найактивнішими учасниками традиційного туристського переходу «100 кілометрів за 24 години» на призи «Вечірньої Одеси». І сьогодні ветерани та молодь, що прийшла їм на зміну, виходять на старт одеської «сотки». Цього року вона відбудеться 25 вересня. Приходьте, беріть участь, перемагайте! Адже переможцями вважаються всі, хто за добу подолає 100-кілометрову дистанцію.
Юрій Євгенійович теж зізнався в любові до газети: «На жаль, нічого не можна зробити з нашим 31-м відділенням зв’язку. Які обіцянки тільки не роздає «Укрпошта», а «Вечірку» все одно приносять із запізненням. Виходить, що читаю застарілі новини. І все одно від улюбленої газети не відмовлюся. До речі, прохання: оскільки видання отримую із запізненням (жартуємо: доживемо до понеділка), нерідко виходить так, що про те, хто чергує на «гарячій лінії», дізнаюся, коли дзвонити вже пізно. Чи не можна публікувати список чергових на тиждень вперед? А колективу бажаю влітку відпочити, як слід, і готуватися до передплатної кампанії. Будемо сподіватися, що вона почнеться вчасно».
У понеділок, 12 липня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 764-59-32 з 10.00 до 12.00 чергує заступник редактора Дора Миколаївна Дукова.











