Минулого вівторка в Одеському державному університеті внутрішніх справ (ОДУВС) відбулася урочиста церемонія присвоєння факультетам імен правоохоронців, які вірно служили українському народу, гідно несли службу і до кінця залишилися вірними присязі, але, на жаль, трагічно загинули при виконанні службових обов’язків.
Так, факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції присвоєно ім’я старшого лейтенанта міліції Олександра Одарія, а факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності присвоєно ім’я старшого лейтенанта поліції Сергія Пригаріна.
— Пам’ять про мужність та відвагу правоохоронців, які заради порятунку інших людей віддали найцінніше і найдорожче — своє життя, повинна завжди жити в наших серцях, — зазначив ректор університету, генерал поліції 2-го рангу В’ячеслав Аброськін.

Пам’ятні дошки з новими назвами факультетів були вручені старшині факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції капралу поліції Артему Дехтяруку та старшині факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності рядовому поліції Діані Дымурі.
— Впевнена, що пам’ять є дуже важливою для кожного поліцейського. На жаль, до списку загиблих увійшов і дільничний офіцер поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції Сергій Пригарін. Він віддав своє життя заради порятунку інших людей і є для нас взірцем справжнього героїзму, честі та відваги, — сказала Діана Дымура.
До учасників урочистого заходу звернулася вдова старшого лейтенанта поліції Сергія Пригаріна — Ксенія Пригаріна, помічник ректора університету з гендерних питань:
— Сьогодні дуже важливий і хвилюючий день для багатьох, хто знав Сергія. Я від усього серця вдячна всім, хто прийняв і виконав таке рішення. Я вдячна ректору університету В’ячеславу Аброськіну за цю ініціативу. Це не тільки заради пам’яті простого дільничного офіцера поліції Сергія Пригаріна, а на честь усіх правоохоронців, які навічно залишилися в строю, в пам’яті рідних і колег. Є багато імен, які не підлягають забуттю. Дуже важливо зрозуміти, що ті, хто одного разу не повернувся додому з щоденної роботи, зі звичайного чергування, заслуговують на безмірну повагу. Вибір є завжди: вони зробили свій — у битві зі злочинністю вони не сховали боягузливо голови, а зробили крок уперед, виконуючи свій обов’язок, захищаючи честь і гідність людини. Я пишаюся і люблю свого чоловіка, наша донька знає, що її батько — герой.
Що ж, курсантам Одеського державного університету внутрішніх справ є з кого брати приклад.











