Одеський борець Василь Михайлов здобув олімпійську ліцензію. Він став п’ятим спортсменом Одеської області, який виступить на Олімпійських іграх-2020, приєднавшись до Анжеліки Терлюги (карате), Ірини Маловичко (стендова стрільба), Анастасії Лисенко (важка атлетика) та Анастасії Тодорової (веслування на байдарках і каное).
Олімпійський відбір проходив у столиці Болгарії Софії. Учень Андрія Панаїтова та Петра Карабаджака спочатку переміг бронзового призера молодіжного чемпіонату світу 2019 року Б’ямбадоржа Бат Ардена з Монголії — 6:2, а потім здобув дві дострокові перемоги: над Айюбом Барражем з Тунісу — 10:0 та естонцем Аймаром Андрусе — 11:0.
У головній на сьогодні сутичці року в півфіналі ваговій категорії до 74 кілограмів 25-річного уродженця Тарутиного очікував Мітчелл Луїс Файнсілвер з Ізраїлю. Перемога далася нелегко. Ізраїльтянин спочатку вигравав з рахунком 2:0, але Василь, проявивши неабияку майстерність і волю до перемоги, спочатку вирівняв ситуацію, а потім вирвав перемогу — 4:2. У фіналі взяти гору над Магомедхабібом Кадімагомедовим, який представляв Білорусь, не вдалося. За 18 секунд до закінчення сутички рахунок був рівним — 2:2, що цілком влаштовувало нашого земляка, адже саме він здійснив останню результативну дію, але суперник зумів у заключні миті схилити шальки терезів на свою користь — 6:2. Втім, це вже було не так важливо: головна мета досягнута — обоє борців забезпечили собі участь у токійській Олімпіаді. А урок, отриманий на болгарському килимі, має піти впрок.
— Ми з Васею земляки, він теж із Тарутинського району, — розповідав про свого учня Андрій Панаїтов. — Знайшов його мій перший тренер Арабаджі, причому абсолютно випадково. Будучи директором ДЮСШ, йшов повз, побачив хлопців, які грають у футбол. Чимось Вася його привернув, підкликав його і запросив до борцівського залу. І боротьба виявилася цікавішою за футбол.
Ще перед Олімпіадою в Ріо-де-Жанейро Михайлов здобув тверде місце в національній збірній України. Тоді олімпійську мрію довелося відкласти. Але тренер не впадав у відчай: «Не сумніваюся, що Василь зробить усе можливе, щоб відібратися до олімпійської команди. Наступна Олімпіада повинна, як то кажуть, бути його. Тільки б травм уникнути.
П’ять років напруженої праці, п’ять років виснажливих тренувань, п’ять років злетів і падінь, і ось — мета досягнута!











