В Одеському національному академічному театрі опери та балету відбувся брифінг, присвячений нещодавньому скандалу. Головний режисер ОНАТОБ Євген Лавренчук публічно пов’язав події 8 грудня минулого року з керівництвом театру та особисто генеральним директором.

Фабула публічного конфлікту така. Двоє невідомих напали на Євгена Лавренчука у присутності свідків, підбили око. А майже через три місяці потерпілий підняв хвилю громадського обурення в соцмережах та ЗМІ, представивши справу так, ніби його життю загрожує небезпека. Не розібравшись, багато столичних журналістів поспішили в низці публікацій очорнити весь колектив і керівництво театру. Адже десять років Одеська опера жила без скандалів та інтриг саме завдяки мудрості свого керівника.

— Щоб висувати публічні звинувачення, потрібно мати підстави, але їх немає, а є лише активна інформаційна кампанія з боку головного режисера, — прокоментувала ситуацію гендиректорка ОНАТОБ Надія Бабич.

— Питання про напад належить до компетенції правоохоронних органів, тому вважаємо, що Лавренчук, маніпулюючи фактами, розпалює ворожнечу та вносить розкол, що негативно впливає на морально-психологічний клімат у колективі та позбавляє можливості зосередитися на творчій діяльності, — зазначив головний диригент театру В’ячеслав Чернухо-Волич.

В’ячеслав Іванович також заявив, що з самого початку ставив під сумнів професіоналізм головрежа, кандидатуру якого всіляко підтримувала гендиректорка. Але за три роки стало зрозуміло: бути головним режисером національного театру Лавренчук не готовий. Хто його побив (а таке відбувається не вперше, і влітку минулого року він отримував матеріальну допомогу від театру на лікування, про що подбала знову ж таки Надія Матвіївна) — ми, швидше за все, не дізнаємося ніколи, і куди серйозніші злочини залишаються нерозкритими. Допит Лавренчука з пристрастю поставив би все на свої місця, але хто цим займатиметься…

У театрі відбулися загальні збори колективу, на які прийшли 500 осіб з 650 працівників Одеської опери. Колектив висловив довіру Надії Бабич, а от Євгену Лавренчуку — зовсім навпаки. Євген за три роки роботи поставив один спектакль, і то, як з’ясувалося, дотягнути «Травіату» до належного рівня вдалося завдяки самовідданій роботі всіх цехів — багато чого постановник не передбачив. Це перша поставлена Лавренчуком опера, і Надія Матвіївна вважала своїм обов’язком підтримати молодий талант, не припускаючи, чим він їй відплатить. Є й такий момент: у стінах нашої опери не прийнято брудно лаятися, але Лавренчук має патологічну пристрасть до матюків, і неважливо, в чиїй присутності. Особливо було незручно перед дитячими колективами, зайнятими в деяких постановках, розповів голова профспілки, заслужений артист України Анатолій Пастухов. Може, розгнузданість у поводженні з якимось своїм близьким колом призвела Євгена до неприємностей на кшталт зламаного (влітку) носа та підбитого (взимку) ока?

Черговий пост у соціальних мережах якраз у день брифінгу Лавренчук написав, «знявши» підозри з Надії Матвіївни та пообіцявши незабаром назвати «три інші імена з її оточення» як «підозрюваних».

— Після того, як уся країна дізналася про мою «причетність», виявилося, що він до мене претензій не має, — заявила Надія Бабич. — Це якийсь оперний трилер. До того ж одна громадська організація висунула «Травіату» на Шевченківську премію, і ми з подивом дізналися, нібито спектакль вже заангажований як гастрольний на тур до Нідерландів. Тоді як у нас є домовленість з імпресаріо з Нідерландів, і «Травіата» там не фігурувала. Я намагалася надати можливість на основі цивільно-правового договору поставити оперу «Запорожець за Дунаєм», але він відмовився. Вважав це «пасткою» для себе. З огляду на прорахунки при підготовці «Травіати», я б вимагала від нього макета декорацій, обґрунтованої режисерської концепції. Мабуть, так працювати він не готовий. Більше того, Євген двічі писав заяву про те, що хоче перервати трудові відносини з театром на постійній основі. Логіка геть відсутня, мабуть, вона інша і полягає в тому, щоб опорочити та розвалити зроблене театром.

15 березня у Лавренчука закінчується контракт з ОНАТОБ, і гендиректорка, користуючись своїми повноваженнями, не має наміру його продовжувати. Зобов’язати чи примусити до цього ніхто керівника не може. Контрактна система, що давно вже застосовується в Європі, має свою етику. Закінчився термін контракту, не продовжують його тобі — ти ввічливо прощаєшся, дякуєш за отриманий досвід і будуєш далі свою кар’єру в іншому місці. Не влаштовують скандалів та істерик, не висувають звинувачень.

Євген Лавренчук не приховує, що хотів би поборотися вже за крісло Надії Матвіївни — що ж, може, це зробити, коли буде оголошено конкурс. Але як він збирається подивитися в очі людям, яких опорочив і зрадив, представивши Одеську оперу таким собі розбійницьким гніздом? Співробітники театру не хочуть його, як «наречена не хоче прищів на голові», говорячи словами бабелівського персонажа.

— Я вважаю своїм обов’язком виступити на підтримку Надії Матвіївни, оскільки вона підтримує нас щодня протягом уже багатьох років, — говорить провідний майстер сцени, соліст балету Віктор Томашек. — Настав час і нам заступитися за неї і не дозволити всяким шахраям опорочити ім’я гідної людини. Занадто багато Надія Матвіївна зробила для театру, щоб дрібний шарлатан все обнулив!

А тим часом Одеська опера планує на 17 квітня прем’єру опери Джакомо Пуччіні «Богема» у постановці режисера Жана Франсуа Дхонда (Королівство Нідерланди), заплановано підготовку прем’єри опери «Катерина» за мотивами поеми Тараса Шевченка на музику сучасного українського композитора Олександра Родіна, яка створюється спеціально для ОНАТОБ.