пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Десятого грудня 2020 року в №134135 газети «Вечірня Одеса», в рубриці «Прошу слова!», була опублікована стаття завідувача кафедри водних біоресурсів та аквакультури Одеського державного екологічного університету, доктора сільськогосподарських наук Павла Шекка «Тузловські лимани, канали, прорви та кефалева промисловість».

У автора статті та керівництва Національного природного парку діаметрально протилежні погляди на промисел кефалі в Тузловській групі лиманів. Журналістське правило свідчить: суперечка, винесена на сторінки газети, передбачає виклад точок зору обох сторін, що редакція і запропонувала в післямові. Сьогодні публікуємо думку з даної теми фахівців НПП «Тузловські лимани».

Перш за все, відзначимо, що стаття Павла Шекка є маніпуляцією найчистішої води у вигляді переплетення (поєднання) як історичних даних, наукових фактів, які немає сенсу заперечувати і оспорювати, так і вигаданої інформації, і водночас замовчування важливих фактів, пов’язаних з розглянутими питаннями. Якби формат газетної статті мав такі ж вимоги, як наукова стаття, а саме — посилання на літературні джерела, шановні читачі самі б розрізнили ці різні фрагменти публікації. Чітко простежується, на нашу думку, і та обставина, що стаття написана в інтересах підприємства «Інститут морської аквакультури» («ІМА»), яке зараз функціонує на штучному каналі на другому кілометрі піщаної пересипи між Тузловськими лиманами та Чорним морем.

В даний час «ІМА» намагається легалізуватися, втретє подавши на затвердження до Міністерства охорони навколишнього середовища та природних ресурсів проєкт оцінки впливу каналу на навколишнє природне середовище (перші дві спроби власників каналу успіхом не увінчалися).

Національний природний парк «Тузловські лимани» — один з 52 національних природних парків України. Він був створений в унікальну дату — 1 січня 2010 року Указом Президента. При створенні цього об’єкта природно-заповідного фонду акваторії всіх 13 лиманів, що входять до меж парку, мали природний водообмін з Чорним морем, а також вільну міграцію риби та інших гідробіонтів з моря в лимани і назад. Це була прорва на 24-му км піщаної пересипи в Парку.

Історично Тузловські лимани, як і інші прибережні водойми такого типу, функціонували за рахунок надходження прісних вод з малих річок та прориву морських вод. Цей процес був взаємообумовленим, і в піщаній пересипи, за даними старожилів, за один рік максимально могло функціонувати 10 і більше прорв. Бували роки, коли море тампонувало всі водотоки на піщаній пересипи Тузловських лиманів на деякий час. Однак це не заважало водообміну та міграції кефалі. Адже до перетворення морського лиману Сасик на озеро-водосховище та повного перекриття його зв’язку з Чорним морем, там постійно працювала прорва, і через неї кефаль заходила на нагул в Тузловські лимани, які мали прямий зв’язок з лиманом Сасик.

Канал і гарди на 2-му км
Канал і гарди на 2-му км

Але як тільки лимани наповнювалися прісною водою за рахунок стоку малих річок, штормами, з боку лиманів відбувалося витискання піщаної пересипи, і формувалися нові прорви, які могли «працювати» на водообмін десять і більше років. Зараз, на превеликий жаль, стоку малих річок практично немає, оскільки всі малі річки знищені, і, природно, наповнення лиманів можливе тільки за рахунок зв’язку з Чорним морем.

Найбільш відома в наші часи прорва виникла в 2008 році і проіснувала до літа 2015 року, коли вона була закрита компанією ОК «Граніт-2» при науковому обґрунтуванні співробітників Одеського державного екологічного університету, в тому числі і П. Шекка. Це сталося в заповідній зоні, на території, переданій парку в постійне користування, на що парк має відповідний державний акт.

Закривши природну прорву, компанія одночасно спорудила канал на 2-му кілометрі піщаної пересипи для тотального вилову риби з Тузловських лиманів. Таким чином «Граніт-2» перетворив всі Тузловські лимани на своєрідний «тазик» з одним місцем зливу, яким є їхній канал.

Громадськість, перш за все екологічна організація «Відродження», протягом ряду років писала про масові порушення в парку. Мінприроди призначило керувати парком у грудні 2015 року доктора біологічних наук Івана Русєва, якому оголосили війну порушники природоохоронного законодавства за принципову позицію та твердий намір приймати всі рішення, що стосуються парку, прозоро, на науково-технічній раді з дотриманням норм закону. Погрози, напади, побиття, десятки заяв до правоохоронних органів та відкриті кримінальні провадження — про це багато написано в соціальних мережах, і всі, хто цікавиться долею парку, в курсі того, що відбувається.

Численні спроби адміністрації парку відновити водообмін між Тузловськими лиманами та Чорним морем закінчувалися тим, що техніка «гранітних браконьєрів» заїжджала в заповідну зону і закривала відновлений парком водотік. А в даний час, через дефіцит морської води, з їхньої вини, в Тузловських лиманах рівень води впав і висохло понад 5000 га мілководь лиманів. Автор статті П. Шекк не пише про реальну причину висихання лиманів, а стверджує, що: «Сьогодні через нерозумну політику Національного природного парку «Тузловські лимани» понад 40% площі лиману Бурнас перетворилися на солонці».

Ми хочемо твердо заявити, що команда парку, яка прийшла в грудні 2015 року, досі веде завзяту битву за прорву. Адже така водна артерія та її цілорічне функціонування є запорукою підтримки високого біорізноманіття та продуктивності водних екосистем Тузловських лиманів, як самих Рамсарських угідь, що знаходяться на території парку, так і найважливішої частини Азово-Чорноморського екологічного коридору, на відміну від рекомендованих П. Шекком так званих обловно-пропускних каналів, створених виключно для тотального вилову риби.

Природна прорва в парку на 24-му км пересипи до перекриття її ОК «Граніт-2»
Природна прорва в парку на 24-му км пересипи до перекриття її ОК «Граніт-2»

Необхідно особливо відзначити, що парк, як і багато інших об’єктів природно-заповідного фонду нашої країни, створювався на виконання багатьох міжнародних домовленостей України щодо збереження водно-болотних угідь, біологічного різноманіття, ландшафтів дикої природи при підписанні відповідних міжнародних конвенцій. До того ж акваторія національного природного парку не є рибогосподарською водоймою, вона є акваторією виключно природно-заповідного фонду. І якщо «рибалки», а П. Шекк — класичний їх представник, бачать рибу в наших лиманах як ресурс, який треба виловити і чим більше, тим краще, то національні природні парки розглядають рибу як частину складної та багаторівневої природної екосистеми, як частину величезної харчової піраміди, де риба відіграє найважливішу роль у підтримці балансу екосистем та біорізноманіття як у водних, так і в наземних спільнотах мешканців.

У харчових ланцюгах Тузловських лиманів задіяні понад 100 видів рибоядних птахів, не кажучи про ссавців, амфібій, рептилій та хижих видів риб. І оскільки Тузловські лимани є частиною материнського організму Чорного моря, то і прорва, як і пуповина в людському організмі, між материнським організмом і її дітьми, повинна бути постійною, щоб підтримувати їхнє взаємне життя, щоб живі водні істоти могли в будь-який час мігрувати з лиманів у море і у зворотному напрямку. Водотік повинен бути постійним, цілорічним, а не тимчасово діючим обловно-пропускним каналом, що задовольняє людські забаганки щодо тотального вилову риби.

Для адміністрації парку не є проблемою підтримувати життя таких прорв, тим більше, що вони часто багато років «живуть» і без підтримки, як, наприклад, прорва на 24-му км з 2008-го по 2015 рік. При цьому жодних коштів на виготовлення документації парку не потрібно. І в принципі жодної документації парку не потрібно, крім рішення його науково-технічної ради. Парк робить це в порядку планової роботи на своїй території, яка йому дана з вилученням, і виконує це як природоохоронний захід на основі Закону України «Про природно-заповідний фонд» та самого Положення про парк.

Техніка парку, звичайно ж, потрібна. І адміністрація парку не один раз (точніше, 13 разів!) зверталася до Міністерства з відповідними запитами, але безуспішно. Зважаючи на таке безвихідне становище, парк почав збір благодійних коштів на придбання техніки, і скоро вона у парку буде.

Якщо подивитися на знімок з карти Гугл у тій частині, де знаходиться канал ОК «Граніт-2», за який ратує автор статті П. Шекк, можна побачити, який там величезний нанос піску. Однак слід сказати, що нанос піску в лимани — це природний і взаємозворотний процес. Тільки у випадку з природною прорвою цей нанос відбувається набагато повільніше, ніж при створенні обловно-пропускних каналів, за які ратує автор статті та рибалки. З іншого боку — такі наноси піску в Тузловські лимани не є марними. Саме там, на піщаних наносах у лиманах, коли підвищується рівень води в лиманах, формуються величезні за площею мілководдя, настільки важливі для молоді кефалевих та інших видів риб, де формується і функціонує величезний бентосний шар лиманних екосистем, в тому числі і кормова база риб. Саме ці мілководдя також важливі як кормові угіддя для сотень тисяч мігруючих двічі на рік водно-болотних птахів, тим самим виконуючи важливу місію з їх збереження в Азово-Чорноморському екологічному коридорі. Саме ці мілководдя, як складова частина Рамсарських водно-болотних угідь, виконують важливу роль, підтримуючи журавлів, пеліканів, червонозобих казарок та інших пернатих, найрідкісніших і зникаючих птахів України, будучи територіями, де останні можуть відпочити під час перельотів.

Говорячи ж про реальну кількість виловленої кефалі, завжди слід робити поправку, як мінімум, на таку ж кількість, що йде «в тінь». Оскільки статистика в радянський час, та й зараз, особливо там, де корумповані служби правопорядку та контролю за ресурсами, не дає об’єктивних показників. Автор пише, що навіть у максимальні роки вилов не перевищував 7% від загальної кількості мальків. Так, дійсно, природа наділила кефалеві риби можливістю ікрометання у великих кількостях. Але така величезна кількість ікри не тотожна величезній кількості мальків. Адже смертність у цих, як і у багатьох інших видів риб, особливо в мальковій віці, величезна.

Сьогодні не тільки простому рибалці, але й вченому (особливо!), слід розуміти сучасну ситуацію і усвідомлювати, що такі безпідставні висловлювання про невичерпність рибних ресурсів та про необхідність видавати дозвіл на безлімітний лов кефалі аморальні та неприпустимі. Адже при найсильнішому антропогенному навантаженні на їхню материнську акваторію — Чорне море, — при величезному пестицидному навантаженні на лиманні екосистеми чисельність малька, що виживає, катастрофічно знижується. А при такому тотальному вилові кефалевих з Тузловських лиманів, за що ратує автор, неминуче настане період різкого скорочення чисельності кефалевих, коли їхнє природне відтворення не зможе утримати виживання популяцій.

Перекриття прорви на 24-му км
Перекриття прорви на 24-му км

При цьому слід нагадати, що в законі «Про природно-заповідний фонд України (ст. 21) записано: «На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку». А ми якраз і реєструємо в районі каналу «ІМА» погіршення стану навколишнього середовища та зниження рекреаційної цінності території.

Так, дійсно лиманне кефалівництво має давню історію. І на основі власних даних, а також в результаті аналізу багатьох літературних джерел, ми впевнено можемо зробити висновок, що кефаль, як і багато інших видів риб, можуть сприятливо існувати тільки завдяки ефективному водообміну між Чорним морем і Тузловськими лиманами. Так, наприклад, в період з 2008-го по 2014 рік, коли цілорічно функціонувала потужна прорва на 24-му кілометрі піщаної пересипи, загальний вилов кефалі, за нашими оцінками та оцінками експертів з екологічної інспекції, становив понад 200 тонн. Але після того, як злочинно була закрита прорва на 24-му кілометрі пересипи і обміліли лимани, вилов кефалі різко знизився.

Лімітів на офіційний лов у 2020 році ні у кого не було. А за неофіційними даними, незаконний лов гардами на каналі на 2-му кілометрі піщаної пересипи ледь досягав у 2020 році 10 тонн. І це, незважаючи на гучні заяви наступників ОК «Граніт-2» ТОВ «Інститут морської аквакультури» про те, що вони подають воду по каналу в лиман Бурнас і забезпечують водообмін. Тут слід відзначити той найважливіший принциповий факт, що закрита прорва на 24-му кілометрі мала параметри в ширину понад 100 метрів і глибину понад 3 метри та сильну течію. І ці параметри дозволяли як повністю наповнювати чаші лиманів, так і створювати високий коефіцієнт водообміну та міграції гідробіонтів. Штучний же канал на 2-му кілометрі пересипи — це споруда з параметрами 10 метрів завширшки і глибиною від 0,5 до 0,1 м (від 50 до 10 сантиметрів!). При таких параметрах водообміну та наповнення водою лиману Бурнас, в якому канал знаходиться, практично не спостерігається, не кажучи вже про інші, далі розташовані від каналу лимани. Такі умови дрібного каналу дозволяють тільки кефалі інстинктивно заходити в лимани навесні на нагул і прагнути виходити восени в море на зимівлю, де її гардами тотально виловлюють. Причому в цьому каналі, в місці встановлення гард, «господарі» створили своєрідний водоспад з боку моря (з боку моря рівень води на 50 см вище, ніж з боку лиману), і таким чином, щоб вийти в море, риба повинна стрибнути вище 50 см, що, природно, також перешкоджає вільній міграції всіх гідробіонтів.

Так раніше історично склалося, на догоду Держрибагентству, що питанням про те, скільки можна ловити риби в лиманах, та й на інших водоймах, займалася виключно відомча наука самого Держрибагентства. Так от, такі ліміти, а вірніше безліміти (оскільки дозволялося ловити необмежено, скільки душа забажає), визначалися таким інститутом Держрибагентства, як Південний науково-дослідний інститут морського рибного господарства та океанографії (ЮгНІРО), офіс якого розташований в Одесі. Коли наша команда прийшла в парк, ми запропонували ЮгНІРО давати об’єктивні дані і навіть склали договір про співпрацю. Але якісної співпраці не вийшло, і адміністрація парку розірвала договір.

Зараз, при новій команді парку, розподіл квот для рибалок став абсолютно прозорим, і в цьому можна переконатися, подивившись протоколи засідань парку, на яких відкрито розглядаються заявки риболовецьких організацій. Однак у 2020 році лімітів, як і квот, парк не визначав, оскільки запаси риб вкрай малі для того, щоб її промишляти. І поки буде закрита прорва на 24-му кілометрі піщаної пересипи, лімітів на лов риби в парку точно не буде. Обліковування знарядь лову відбувалося досить просто, і робиться це бірками, на яких вже написано «НПП «Тузловські лимани», а не «Держрибагентство», оскільки національний природний парк — це не рибогосподарська водойма, а акваторія об’єкта природно-заповідного фонду. Рибалки встановлюють такі бирки на кожне знаряддя лову, і їх завжди можна перевірити. Облік вилучення рибних ресурсів також проводиться досить просто, коли служба державної охорони, інспектори парку, перевіряють відповідні журнали рибалок та безпосередньо інспектують акваторії лиманів.

І останнє. П. Шекк пише про лов кефалі на каналах: «Промисел, сконцентрований в одному місці, проводиться в обмежений проміжок часу і дозволяє повністю контролювати улов».

Ось цією фразою — «сконцентрований в одному місці» — автор свідчить, що це, по суті, тотальна узурпація природних ресурсів на таких каналах. Служба державної охорони парку багато разів намагалася і мирно, і в жорсткій сутичці отримати інформацію про кількість виловленої риби на гардах. Але цього ніяк не вдавалося.

А щодо «непрозорості» адміністрації парку скажемо одне: саме з приходом нашої команди вдалося легалізувати майже 100 місцевих рибалок, і вони були офіційно оформлені в податковій інспекції та платили податки. До цього — одні «сірі» схеми та «договорняки». Команда парку сформована наприкінці 2015 року під керівництвом людей, які віддали кращі роки свого життя безкомпромісній екологічній боротьбі, які стояли на Майдані за гідність людини і проти корупції. Такі люди, з 30-річним і більше стажем природоохоронної роботи на громадських засадах, вже не можуть працювати інакше.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса