Так говорив про себе Василь Терентійович Галяс, століття від дня народження якого відзначається 13 січня.
Життя та професійна діяльність історика належить Одесі, куди він приїхав у п’ятирічному віці з родиною. Тут він навчався у школі, звідси пішов в армію, рядовим пройшов війну. Його Alma-Mater — Одеський університет ім. І.І. Мечникова, з яким було пов’язане все подальше життя: здобуття вищої освіти, навчання в аспірантурі, робота.
За свідченням вчених, викладачів, студентів університету, він був душевною, з почуттям гумору людиною, дуже скромною у спілкуванні, вражав глибокими та різнобічними знаннями, різноманіттям наукових інтересів, неординарністю. Його вважали людиною-енциклопедією.
Фахівець у галузі історії та, зокрема, історії України, незабаром після закінчення аспірантури він взяв участь у підготовці фундаментальних республіканських видань: «Визначні місця України» (1958) та «Пам’ятки України» (1960), де були опубліковані його статті про Одеську область, написані у співавторстві з С. М. Ковбасюком.
Участь у роботі топонімічної комісії, яка займалася відновленням історичних назв вулиць міста, свідчить про велику обізнаність В. Т. Галяса в цій галузі. Він добре знав Одесу, багато міг розповісти про її історію, архітектуру, пам’ятки. Тема повернення народу та країні, яка здобула незалежність, історичних імен, назв, інтелектуальних цінностей його постійно цікавила і залишила помітний слід у житті та творчості.
У зв’язку з цим становить великий інтерес його багаторічна дружба та співпраця з ординарним професором кафедри російської історії Карлового університету (м. Прага) Антонієм Васильовичем Флоровським. Особистість А. В. Флоровського довгі роки перебувала поза увагою істориків Одеси, хоча на початку ХХ століття він навчався, а потім викладав у Новоросійському університеті, здобув звання професора на кафедрі російської історії. Але у 1922 р. він був висланий за декретом ВЦВК разом з іншими «неблагонадійними» вченими за кордон. В. Т. Галяс дуже багато зробив, щоб повернути ім’я талановитого вченого країні, яка колись відкинула його. Як результат цієї роботи — наукове дослідження про родину Флоровських, опубліковане в одеському альманасі «Дерибасівська—Рішельєвська». У цій роботі описуються чотири покоління старовинного роду Флоровських, які стали, за висловом автора, «активними працівниками науки та культури». Для відновлення історії родини автор використав метод просолографічного аналізу, який застосовується у поєднанні з історіографічним аналізом.
Важливе місце у науковій та викладацькій діяльності В. Т. Галяса займала бібліографічна робота на кафедрі історії України. З великої кількості джерел, які потрібно було не тільки знайти, але й вивчити, Василь Терентійович умів відібрати найнеобхідніші, проникаючи в саму суть проблеми та дивуючи ерудицією та нестандартним підходом, що не завжди залежав від логіки мислення. Він зберігав у пам’яті величезну кількість інформації про різних авторів, видаючи її часто експромтом. На історичному факультеті популярним серед студентів був спецкурс В. Т. Галяса «Українська історична бібліографія».
Вчений, «рядовий» науки В. Т. Галяс був представником інтелектуальної еліти Одеси. Він брав активну участь у роботі наукових секцій «Одесика» та «Книга» при одеському Будинку вчених, у роботі університетських та міських конференцій, був пристрасним книголюбом, колекціонером та збирачем рідкісних видань. Він був високо духовною особистістю, усім своїм життям доводячи, що суспільство, в якому матеріальні принципи життя стали основними, не може існувати без духовності, розуміної як висока культура почуттів, думок і вчинків.
Духовні прагнення В. Т. Галяса були спрямовані на вивчення скарбів культури та мистецтва своєї країни. Він уважно ставився до кожного прояву духовного життя в Україні, спостерігаючи за розвитком талановитих представників української культури та літератури, добре орієнтувався в літературному процесі різних періодів, у системі заборон, які діяли на праці відомих діячів української культури П. А. Куліша, М. П. Драгоманова, на творчість Т. Г. Шевченка, Л. Українки та ін. Він називав десятки імен молодих письменників та поетів, які вступили до літератури у 1920-х роках, коли розпочався бурхливий процес відродження української культури, названий «червоним ренесансом», що завершився, на жаль, масовими репресіями у 1930-х. Відомості про ці трагічні події збиралися по крихтах. Зараз розстріляному «відродженню» присвячені книги, розслідування, шкільні підручники, статті. Але тема про репресованих, дискримінованих або просто забутих авторів, тема повернення всіх духовних цінностей народу, як і раніше, актуальна.
Василь Терентійович Галяс — непересічна особистість, людина, яка брала активну участь у соціально-культурному житті Одеси та країни. Його наукові інтереси, інтелектуальні потреби та практична діяльність не обмежувалися однією галуззю знання. Він зумів проявити себе в різних галузях: історія, краєзнавство, топоніміка, бібліографія. Книголюб і колекціонер книг, глибоко обізнаний у художній літературі. Своїм життям і діяльністю він довів пріоритет духовності у формуванні особистості.











