чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Попередня частина тут.

Розділ 7

@євген «І все-таки ліщина зеленіє», як писав незабутній Сіменон. Так само зеленіє і наша «Лампа», незважаючи на те, що їй вже багато років, а ми всі роз’їхалися по містах і країнах (хотів написати «по селах», але не знаю, що це таке). До речі, Сіменон двічі бував в Одесі, ви знали про це? І не преминув відправитися на пошуки сексуальних пригод, так-так.
Друзі! Вибачте, що довго не писав, не втягувався в обговорення. Був у дорозі. У наш ковідний час кожна подорож — подвиг, змішаний із задоволенням. Коли читаєш новини, хочеться або сховатися в бункері, або, що набагато приємніше, залізти з головою під ковдру і там перечекати до весни, занурившись у зимову сплячку. Шкода, що ми не ведмеді. Хоча за всіх я ручатися не можу.
Але день народження сина — це святе. А значить, потрібно бути на Кіпрі. Коли виїжджав зі своєї Праги, здавалося, що вириваюся з обложеної фортеці, і мене обов’язково скрутять десь на вокзалі поліцейські, надівши кайданки і потягнувши до відділку, в якому пахне пивом і смаженими сосисками. Але обійшлося без сосисок. З’ясувалося, що потяги чудово ходять, літаки переповнені, а зроблені мною з переляку три тести запитали лише одного разу — благодушний кіпрський прикордонник мигцем глянув на один, найостанніший. Друзі, життя є! І не тільки на Марсі, але й на нашій грішній Землі. Є сонце, море, спека, кальмари, вино, а головне — божественний кіпрський фраппе. Є обліплені плодами гранатові дерева, апельсиновий фреш за копійки (до речі, восени його не беріть, найкращий фреш взимку, з нового врожаю), лимони можна зривати прямо з дерев, а головне — навколо прекрасні дружні люди.
Я зараз у горах, у селі Платрес. У легендарному готелі Forest Park, йому скоро сто років, і будував його «наш» ізраїльський архітектор Самуель Баркаї. Баухаус був тоді на Кіпрі в новинку. Але готелі стають легендарними завдяки своїм відвідувачам, як ми — завдяки своїм читачам (сподіваюся). Загалом, тут зупинявся Нобелівський лауреат Йоргос Сеферіс. Індіра Ганді. Єгипетський король Фарук. А тепер ми.
Ах, так, тут потрібно уточнення. Ми — це ваш покірний слуга і Єва. Хоча кожен із нас приїхав сюди окремо. А якщо зовсім чесно, я абсолютно випадково зустрів її тут. Так що нервуйте, але не надто сильно.
Вчора ввечері ми пили коктейль Brandy sour, винайдений місцевим барменом спеціально для короля Фарука. Мусульманин Фарук не хотів, щоб його прислуга думала, що він п’є алкоголь, тому бармен зробив коктейль схожим на холодний чай. Нас люб’язно пригощав господар готелю з прекрасним грецьким ім’ям Геракл. Іракліс Скіріанідіс. Неймовірна людина. Уявляєте, йому вже вісімдесят один, йому нещодавно замінили колінну чашечку і зробили операцію на спині, а він все ще катається на лижах! Автоперегони, правда, покинув, катається тепер тільки на своєму Sunbeam Rapier, подарованому йому батьком після закінчення коледжу шістдесят років тому. Машина виглядає як новенька.
Я тут вже третій день. Вдень ми з Євою купаємося в басейні, засмагаємо, трохи спимо, а потім їдемо вечеряти в Платрес. Ресторани тут гірші за лімассольські, але кіпрські продукти важко зіпсувати. Людей зараз зовсім мало. Крім нас — тільки вічно кричущі на своїх дітей однакові на вигляд, немов їх штампують десь під Москвою, худорляві російські блондинки зі злими обличчями і дорогими машинами та літні англійські пари. Як же разюче Єва відрізняється від них! І дивовижно схожа на єгиптянку Шарлотту Вассеф, Міс Всесвіт-1935, яка зупинялася тут у 1937 році. Її фотографія висить у холі готелю поруч із фотографією Дафни дю Мор’є, яка тут же писала свою «Ребекку». Ви, до речі, знаєте, що щойно вийшла нова екранізація? Чесно, не розумію, як посеред такого свята життя можна писати готичні романи! Але Єва, схоже, розуміє. І пише довго щодня, прямо на балконі, з якого можна торкнутися голок сосен, що ростуть поруч — і це на четвертому поверсі. На столі в номері — товста стопка роздрукованих аркушів, правда, вона категорично забороняє мені їх чіпати, каже, що боїться, бо Михайло прочитав початок її роману, і з тих пір все пішло наперекосяк — і в житті, і в книзі. Вона вірить, що роман цей магічний, як будь-яка автобіографія, і не тільки описує минуле, але й може вплинути на майбутнє. Майбутнє її і всіх нас, бо всі ми — герої її роману.
Сьогодні за сніданком вона сказала мені, що вирішила — коли закінчить роман, розділить його на дванадцять частин і відправить по одній кожному з нас. Хоче, щоб ми прочитали їх, одну за одною, на наших наступних засіданнях. Кіпрська пошта — не найшвидша у світі, так що не знаю навіть, коли це трапиться.
Ну, а мені час повертатися вниз, до Лімассола, до моря — відчуваю, що ми з Євою все вже одне одному сказали.
@олександр Боже, ну й новини! Я ж збирався прочитати вам свою повість. Значить, це трапиться невідомо коли.
@андрій А я свій новий роман.
@олександр Дванадцять частин. Ви тільки подумайте!
@михайло Зізнавайся, що між вами було.
@валентин Михайло, ти випередив мене на секунду.
@євген Сергій Ануфрієв розповів мені якось про свою поки що нездійсненну мрію — мати дітей від дванадцяти дружин різних національностей. Така майже апостольська історія. Може бути, у Єви є схожі плани?

Продовження

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса