сб, 21 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Згадалися рядки з поеми Давида Самойлова «Останні канікули»:

Читач мій — бабак.
Він листів мені не пише!..
А втім, кілька рядків,
В яких правду чує,
Він знає назубок…

Є свій читач і в нашої газети — інтелігентний, принциповий, іноді прискіпливий, щиро стурбований долею рідного міста. Питання, які він ставить перед суспільством, владою, конкретними людьми, завжди актуальні, потребують не тільки негайного вирішення, але й змушують замислитися. Ми дуже цінуємо наших читачів, вони нас теж не забувають — пишуть, а частіше телефонують.

«Здравствуйте, шановна редакціє, — звернулася до нас Єлизавета Вороніна, як вона стверджує, від імені більш ніж ста осіб. — Будь ласка, поставте два запитання на сторінках вашої газети. Запитання перше: як потрапити з 10-ї станції Великого Фонтану на велопішохідну естакаду інвалідам-візочникам або мамам з дітьми в колясці? Запитання друге: як потрапити з тієї ж станції вищевказаній категорії громадян до моря, в тому числі й на пляж для інвалідів, сходами після їх реконструкції? До неї (реконструкції) до сходів був приварений швелер, яким можна було спустити або підняти коляску. Зараз він відсутній, і на той самий пляж, якщо не пішки, можна дістатися тільки автомобілем. Але ж не у кожного є автомобіль, і багато людей позбавлені можливості відпочивати біля моря. Між 10-ю станцією та естакадою можна і потрібно спорудити пішохідний місток довжиною 5 метрів і шириною півтора-два метри. Місце для цього є з правого боку сходів, якщо стояти обличчям до моря, де арка. Думаю, на його спорудження знадобиться набагато менше коштів, ніж на безкоштовну автостоянку на 700 авто або на багаторівневий паркінг, побудовані прямо на 10-й станції».
У будинку на вулиці Шишкіна, 52 у другому під’їзді перегоріла лампочка біля ліфта, повідомила Тетяна Василівна. «Коротке замикання на першому поверсі сталося, — поділилася подробицями читачка. — Увечері та вночі до ліфта доводилося добиратися буквально навпомацки. Мешканці звернулися до ЖКС «Вузівський» (дільниця № 2). Нарешті, наше прохання «вшанували» — поставили лампочку потужністю… 15 ват. Невже так і житимемо в темряві? Невже з цього приводу необхідно звертатися до депутата? До речі, в сусідньому під’їзді проживає співробітниця цього ЖКС, так там світло горить майже цілодобово».
Марія Мойсеївна з Суворовського району згадала часи, коли оплату за комунальні послуги проводили за однією книжкою. «А сьогодні поштова скринька забита квитанціями різних служб. Як мені, 82-річній, розібратися в цьому? Може, після виборів щось зміниться? Напишіть про це, може, ті, кого оберуть до влади, замисляться над проблемою, з якою стикаються літні люди?».
«O tempore! O more! О часи, о звичаї! — вигукує Аркадій Борисович. — У знаменитого російського письменника і драматурга Антона Чехова є оповідання «Дама з собачкою», в якому йшлося про драму любові одружених людей. У 2004 році на набережній Ялти навіть був встановлений пам’ятник «Антон Чехов і дама з собачкою». А тепер собачку людям обох статей і будь-якого віку замінив смартфон. З ним у руках, заглядаючи в нього похвилинно, ходять вулицями, їздять в автобусах, тролейбусах, трамваях. Очевидно, це є демонстрацією благополуччя? Захопившись смартфоном, спіткнувшись, легко можна отримати травму. Ще небезпечніше, коли дама, сидячи в автомобілі з сигаретою в зубах, однією рукою маніпулює смартфоном, а іншою керує машиною. Таку картину я спостерігав нещодавно на проспекті Шевченка. Не відстають і чоловіки, особливо таксисти. Питання: чи здатна змінити ситуацію поліція? Адже це її прямий обов’язок — забезпечення безпеки громадян».
«Будучи за освітою педагогом, — почав свою розповідь Артемій Георгійович Кізірян (ветеран війни і праці, відмінник освіти України з 70-річним робочим стажем, автор 80 друкованих робіт), — я став уважно придивлятися до поведінки пасажирів у громадському транспорті. І ось, що кинулося в очі: багато пасажирів, страждаючи нежитем, дозволяють собі голосно чхати, трохи прикриваючись голою долонею. Деякі сякаються в кулак, а потім брудними руками хапаються за поручні або ручки сидінь. Дівчинка років шести розмазувала, вибачте, соплі по склу. Я не витримав і зробив зауваження матері. Тільки після цього вона дістала зі своєї сумочки хустку і передала дочці. Тобто у дитини не було носової хустки! Не було її і у більшості сопливих пасажирів! Пропоную терміновий вихід із становища: перше — не пускати до школи учнів без хустки; друге — вчителі повинні впливати на учнів; третє — при підготовці громадського транспорту до роботи слід зобов’язати працівників депо обробляти санітарною рідиною салони, ручки, поручні, вікна. Тільки так ми зможемо врятувати Одесу від вірусу. І ще картина з натури. Молоді люди зупинилися і притулилися один до одного. Раптом юнак приклав два пальці до носа і шумно сякнувся, потім витер пальці об землю. Не розумію: чому дівчина не відштовхнула такого залицяльника з соплями?».
Галина Савченко висловила свою думку про публікації в газеті. «Скільки душевного крику ховається за рядками публікації під рубрикою «Резонанс» «Вирішено розгорнути роботу відділення в лікарні № 5» («Вечірня Одеса» від 11 серпня)! Це співпало з моїми відчуттями, коли, гуляючи в парку Шевченка, вирішила підійти до пам’ятника Невідомому матросу (може, і моєму батькові?). Зайшла в маленьку церкву, побудовану за проєктом Христофора Кірогосяна (чудова людина була). А поруч побачила пустир — варварськи зруйнований корпус лікарні № 3. Як, коли це сталося? Я читала у «Вечірці» про недобрі наміри щодо цієї лікарні, але думала, що наша міська влада не допустить знищення медичного закладу. Які фахівці там працювали! Яку увагу приділяли пацієнтам! Знаю про це не з чуток — у лікарні № 3 лікували мого чоловіка, мене, багатьох моїх співробітників. Невже все вирішують гроші? Повертаюся до газети. Пораділа статті про Біляївку. Дякую Тіні Арсеньєвій. А ось на статтю Георгія Пилипенка «Височина і проза почуттів» відповім негативно, хоча люблю читати цього автора».

У понеділок, 19 жовтня, на «гарячому» телефоні «Вечірньої Одеси 764-96-43 з 10.00 до 12.00 чергує редактор Олег Станіславович СУСЛОВ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса