Морською тематикою вийшло чергування на «гарячій лінії». Почну з питання, яке стало для газети, зізнаюся, дуже і дуже несподіваним.
Поставив його Андрій Севаст’янович Білих. «А чому ви більше не пишете про Олега Томаса, колишнього начальника Чорноморського морського пароплавства?» — запитав читач. Потім електронна пошта принесла два свіжих відгуки на статтю, що була опублікована 30 квітня. І там те саме питання. «Минуло чотири місяці. А продовження теми публікацій про справжню Людину і Керівника Олега Томаса читачі не бачать. Михайло Пойзнер теж мовчить. Що це означає?», — запитує читач на ім’я Авенір. Йому вторить Віталій: «Редакція мовчить. Михайло Пойзнер мовчить. Ім’я видатного керівника Чорноморського пароплавства знову всі намагаються забути. Окремі його сучасники прокоментували публікацію. А що далі?».
Чесно — ми не очікували такої читацької уваги до долі видатного одесита Олега Томаса, якому зовсім скоро, 11 листопада, могло б виповнитися 90 років, але який пішов із життя недозволительно рано. Виявилося, що Одеса пам’ятає про одного зі своїх чудових синів. І дуже не хоче, щоб ім’я Олега Томаса кануло в небуття. Тому й з такою наполегливістю «Вечірній Одесі» та автору статті Михайлу Пойзнеру ставлять одне й те саме запитання: чому не продовжуєте публікації? Що далі?
Відповідаю. Звісно, публікації про особистість Олега Томаса, про його роботу в Одеському порту та Чорноморському морському пароплавстві триватимуть. Але для увічнення пам’яті видатного одесита потрібно зробити трохи більше, ніж статті в газеті. Михайло Пойзнер запропонував встановити на прохідній порту меморіальну дошку, присвячену Олегу Томасу. Макет готовий, місце вибрано. Що написати на дошці — продумано. Залишилася справа за «малим» — отримати на це все дозвіл. Найближчим часом Всесвітній клуб одеситів звернеться з листом до історико-топонімічної комісії при виконкомі Одеської міської ради. Газета «Вечірня Одеса» також надішле відповідне клопотання. Ну а коли дозвіл буде отримано, почнеться пошук мецената або меценатів, які допоможуть реалізувати ідею встановлення меморіальної дошки Олегу Томасу. Не сумніваємося, що такі люди знайдуться.
Приємно, що пішли відгуки на серйозну, глибоку статтю доктора економічних наук, професора Олега Рубеля «Місто і море: чи є спільне майбутнє?». Значить, ми не помилилися: читачі «Вечірки» — люди вдумливі та інтелектуально підготовлені. Так, Михайло Іваненко розвинув ідеї, підняті в статті: «Добре б подумати про відродження ЧМП. Будувати по 1-2 судна на рік. Знайти інвесторів, підняти миколаївські суднобудівні заводи. Дати замовлення одеським машинобудівним заводам (вони ще є?). Перші два судна можна побудувати за 3-4 роки. ЧМП стало б національним проєктом, локомотивом зростання. Потім з’явиться обсяг роботи для двох СРЗ і т.д. Добре б ще побудувати пару «пасажирів», відновити круїзи Чорним морем із заходом до Одеси. Це дало б стимул для розвитку туризму».
— А без свого флоту Одеса ніколи не буде по-справжньому морським містом, — підсумував Михайло.
Згоден із такою точкою зору Володимир. У відгуку на статтю він написав: «Джерелом економічного зростання Одеси в XIX столітті було посередництво між морем і сушею, зараз, на жаль, місто перетворилося з приморського портового на континентальне. Море в житті кожного одесита відіграє визначну роль, а от у житті Одеси? Тільки естетичне — вигляд з вікна? Треба дати фахівцям — економістам та екологам — можливість впливати на порядок денний одеської морської політики!».
Ну, і завершилося обговорення морської тематики підбиттям підсумків операції з прибирання Delfi з акваторії пляжу «Дельфін». Адже те, що танкер підняли з мілини і відтягли на вічну стоянку в порт Чорноморськ, не говорить про те, що все завершилося. На багато питань відповідей поки що немає. Про це йшлося в недавній колонці редактора «Казус Delfi» (номер від 17 вересня).
Ставлять питання і читачі. Зокрема, згаданий вище доктор економічних наук Олег Рубель: «Те, що сталося в Одесі, дозвольте назвати «фейковою» катастрофою. А що було б з морем, якби затонув танкер, наповнений нафтою? Повний параліч системи управління та безпеки на морі!». А читачка Марія експресивно додала: «Бутафорія всюди. Ніхто ніде нічого не може добитися. Компетентних фахівців фактично не залишилося на керівних посадах. А неприступний Delfi, немов Дельфійський оракул усім демонструє: 1) яка в Україні влада; 2) кого довірливий народ привів до владних структур; 3) на кого і на що перетворено колись міцну морську державу вже тепер у нинішній Україні в ХХІ столітті!».
Додамо, що цікаво буде все ж дізнатися: хто конкретно понесе покарання за скоєний екологічний злочин? І друге — скільки ще аварійних, дихаючих на ладан танкерів з нафтою знаходиться в наших територіальних водах?
У понеділок, 5 жовтня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 764-59-32 з 10.00 до 12.00 чергує заступник редактора Дора Миколаївна Дукова.











