сб, 21 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Кажуть, що багато чоловіків закохуються очима, а жінки — вухами. Пригадується випадок із далекої юності. Свого часу за таку відвертість можна було б позбутися візи моряка закордонного плавання, оскільки навіть думка про відступ від правил поведінки радянського моряка за кордоном прирівнювалася до потенційної можливості зради Батьківщині.

Справа була так. Наш невеликий суховантаж після тривалого далекого плавання зайшов у порт Херсон під завантаження. Звісно, в наших молодих душах і тілі, через тривалу відсутність елементарної жіночої уваги, блукали неприборкані почуття. Зазвичай у закордонних портах нас відпускали в звільнення по троє задля забезпечення благонадійності у всіх її проявах. Нехай Херсон і був рідним портом, ми за звичкою вирушили у вечірнє місто втрьох: крім мене в групі був молодий симпатичний начальник радіостанції, схожий на Алена Делона, і підшкипер Гриша-«кулемет». Гриша отримав таке прізвисько за висловлення своїх думок скороговоркою.

У той час моряки такі походи називали «пройтися по дівчатах». У нас подібна ідея мала, скоріше, підсвідому, ніж конкретну природу. Проте, начальник радіостанції про всяк випадок для можливого подарунка взяв модний тоді італійський плащ-болонью, куплений у Генуї. Очевидно, з тих же міркувань я взяв про запас хороші французькі парфуми, придбані в Марселі. Гриша-«кулемет» подарунками себе не обтяжував. Водночас перед нами він мав вагому перевагу: не володіючи витонченим стилем, він, постійно працюючи під палючим сонцем і солоним вітром, міг справити зовнішньо враження моряка з романів Джека Лондона.
Ми блукали розвалком, без особливої мети і напрямку. Найімовірніше, це був не наш день. Несподівано пощастило нашому Алену Делону: він зумів познайомитися з витонченою симпатичною дівчиною. Через нашу недосвідченість важко було визначити її соціальну приналежність. Начальник радіостанції захоплено розповідав їй про запах хвиль, дихання бризу та азбуку Морзе. Ми ж із Гришею почувалися на підтанцьовці і всіляко намагалися вклинитися в розмову. Я точно плев щось нерозбірливе про французьку поезію Шарля Бодлера та замок Іф, де томився граф Монте Крісто. І раптом, дочекавшись моменту, Гриша на секунду відкликав дівчину вбік, після чого вони миттєво розчинилися в просторі, залишивши нас із товаришем у здивуванні та смутку.
Щоб якось змінити обстановку, ми з Аленом Делоном «вдарили по пиву» і мирно повернулися на рідне судно. Лише вранці ми знову зустріли сяючого і задоволеного життям Гришу.
Ми в лоб запитали, якими словами він зацікавив минулої ночі дівчину. Гриша видав короткий набір фраз, з яких ми зрозуміли лише те, що він сказав їй, що він вперше в житті зустрів таку красиву дівчину, що це доля, і що він прагне одружитися з нею. Ми з начальником радіостанції, будучи неодруженими, ще більше здивувалися і запитали Гришу: «Як же ти міг обіцяти, якщо ти одружений?». Гриша заквапився і з подвоєною швидкістю вистрілив щось невиразне, з чого можна було зрозуміти, що немає нічого легшого, ніж обіцяти. З того самого часу ми стали називати його Мачо. Він це сприйняв не без задоволення.
Слово «мачо» я вперше почув у Латинській Америці. З деякою вольністю це слово можна сприймати як «справжній чоловік». Але подальше знайомство з термінологією та способом життя Латинської Америки дозволило розширити уявлення про значення слова «мачо». Йдеться не тільки про зовнішню чоловічу силу, хоробрість і рішучість, якими повинен володіти чоловік, але також про взаємини мачо з жінками.
Справжній мачо може мати дві сім’ї: велику і малу. Перша сім’я — законна дружина і діти, друга — результат затяжних зв’язків на стороні. Те, що дозволено мачо, не дозволено його законній дружині, його авторитет у домі незаперечний. Він не підзвітний, а його рішення не підлягають обговоренню. У кожного народу свої звичаї, але, на жаль, не обходиться без втрат. Свідчення тому — розбиті долі багатьох слов’янських дівчат.
Свого часу в СРСР навчалося багато іноземних студентів, зокрема з Латинської Америки. Якщо сьогодні навчання іноземних студентів у наших вишах розглядається як позитивний комерційний фактор для бюджету навчального закладу, то в минулі часи переважали ідеологічні міркування. У іноземних студентів, разом із технічними та іншими знаннями, намагалися сформувати переконаність у перевазі комуністичного ладу з тим, щоб згодом мати надійних друзів і прихильників у різних куточках світу. Можливо, тому вихідців із бідних і багатодітних робітничих і селянських сімей у їхній рідній Мексиці, Болівії, Еквадорі та інших країнах з нетерпінням чекали рідні та близькі, що, наприклад, Родрігес, повернувшись на батьківщину інженером і високим фахівцем, зможе суттєво допомогти матеріальному становищу великої сім’ї.
Не є секретом, що слов’янські дівчата відрізняються своєю красою і славляться турботливістю та вмінням вести домашнє господарство. Не дивно також, що латиноамериканські студенти часто прагнули повернутися до себе на батьківщину зі слов’янською дружиною. Для наших дівчат в епоху «залізної завіси» та обмежених можливостей виїзду за кордон сама ідея «вийти заміж за іноземця» здавалася досить привабливою. Навіть назви країн: Мексика, Болівія, Чилі — звучали, як музика, і асоціювалися з неясними, але романтичними мріями. Треба віддати належне латиноамериканським хлопцям у плані вміння залицятися до дівчат. Вони наділені природним даром говорити дівчатам те, що ті бажають чути.
Що відбувалося далі? По-перше, батьки хлопців далеко не завжди схвалювали вибір сина. Дуже часто до повернення студента додому батьки вже готували синові місцеву наречену, надійну помічницю по господарству, дочку близьких і добрих сусідів. Замість цього син привозив із собою малозрозумілу персону (у багатьох сенсах), нерідко атеїстку і вже точно не католичку, яка не бажає ходити на недільні меси і ганьбить їх перед сусідами. Латиноамериканські мами дуже ревниво стежать за тим, як новоспечена дружина справляється з турботою про свого молодого чоловіка, їхнього дорогого сина. Хіба вона випере білизну і зварить квасолю, як мама?
Часто виявлялося, що чоловікові не вдається адекватно розпорядитися сімейним бюджетом, оскільки значна частина його грошей йде на допомогу нужденним братам і сестрам. Діти від змішаного шлюбу ростуть в іспаномовному середовищі, вбирають місцеві звичаї та культуру. Природно, вони розуміють мову матері, але коли та приходить до школи, діти просять її говорити «нормально», щоб уваги не привертати і питань зайвих не вислуховувати. У низці випадків дівчатка більше прив’язані до батька, ніж до матері. І, незалежно від наявності у чоловіка малої сім’ї, його «мачизм» проявляється, як тільки дружина робить спроби прийняти якесь самостійне рішення.
Так, наприклад, коли в сім’ї нестача грошових коштів, дружина прагне працевлаштуватися і поправити ослаблений бюджет. Враховуючи, що, крім місцевої мови, наші дівчата володіють слов’янськими та іншими мовами, їм нерідко пропонують працювати перекладачами в різних комерційних офісах для проведення переговорів, листування, а також роботу екскурсоводів у туристичних фірмах. Тут «мачизм» проявляє себе повною мірою: з одного боку, чоловік з низки причин не може достатньо забезпечити сім’ю, з іншого боку, він не потерпить ганьби перед друзями в разі, якщо його красуня-дружина буде розпивати каву та інші напої в якихось офісах, з якимись іншими чоловіками.
Накопичення подружніх розбіжностей і взаємного невдоволення рано чи пізно призводить до розірвання шлюбу. Виїхати на батьківщину разом з дитиною і з юридичних причин, і з урахуванням позиції самої дитини вельми проблематично.
Щоправда, сьогодні наші дівчата з більшим або меншим успіхом вирішують свої, зокрема шлюбні, проблеми в межах рідної країни. У крайньому разі, в межах близької та зрозумілої нам Європи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса