ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

В Одеському інклюзивно-ресурсному центрі для надання допомоги сім’ям, у яких зростають діти з особливими педагогічними потребами, працює театральна студія під керівництвом Фауста Міндліна. Арт-терапія стала одним з головних напрямків, що сприяють розвитку дитини. Про те, як народилася подібна ідея, ми розмовляли з директором центру Вікторією Пастерначенко.

— Арт-терапія — це розвиток через творчість. Арт-терапія може бути представлена казко-, драмо-, лялько-, музикотерапією, танцювально-руховою, пісочною терапією та іншими формами. Вона чудово зарекомендувала себе в роботі з особливими дітьми в усьому світі.

У нас можливість створення театральної студії з’явилася з приходом Фауста Петровича Міндліна. Він давно і дуже цікаво займається арт-терапією з особливими дітьми.

У нас сформувалися три групи з числа дітей, які пройшли комплексну оцінку. Тобто ми знали, з чим їх привели до центру, і яку динаміку в розвитку ми можемо побачити надалі. Наші підопічні — це дітлахи з розладом аутистичного спектра, із затримкою мовлення (практично кожна дитина), із затримкою психічного розвитку, слабозорі або слабочуючі, гіперактивні, з синдромом дефіциту уваги.

— Практично всі перелічені вами проблеми називають проблемами сучасного інформаційного суспільства, в якому спілкування між людьми зведено до мінімуму…

— Так і є. Коли я запитую у мами, який режим дня вашої дитини, зазвичай чую одне й те саме. Встали, поснідали, подивилися телевізор, пішли на прогулянку, під час якої мама не відривається від телефону, а дитина надана сама собі в пісочниці або на майданчику. Потім обід, і далі мама займається своїми справами, а дитина перебуває в просторі гаджета. І виходить, що проблеми з мовленням, з розвитком просто не помічаються. Батькам здається, що нічого страшного не відбувається. Насправді втрачається час, коли ті чи інші особливості в розвитку малюка можна і потрібно скоригувати, щоб у подальшому його житті було менше проблем.

Розуміючи ситуацію, ми формували групи по 10-12 осіб. Це дозволяє нікого не втрачати з поля зору, зробити групові заняття все ж індивідуально орієнтованими. Розвиток дрібної моторики, заучування віршів, ролей, повторення допомагають розширити комунікативні можливості наших вихованців.

Іноді відбуваються буквально дива. У нас є дівчинка, яка на кількох заняттях забивалася в кут, плакала. Потім, коли Фауст Петрович приніс ляльок, вона раптом взяла одну з них в руки і почала з нами, педагогами, присутніми на занятті, спілкуватися через ляльку. У мене навіть мурашки пішли по шкірі, настільки несподіваним і радісним було відкриття дитиною інтересу до навколишнього світу і того, що в ньому відбувається! Мама прослізилася, діти прийняли дівчинку в свій колектив.

— Особливі діти тому й вважаються особливими, що для кожного потрібно знайти саме його шляхи корекції тих чи інших особливостей. І арт-терапія допомагає розкритися багатьом, але не всім…

— Ми орієнтуємо батьків на те, що «вихід з кута» на занятті не означає, що далі все буде відбуватися по наростаючій. Треба уважно спостерігати за дитиною, оцінювати її стан і шукати ті шляхи, які допоможуть їй і далі розвиватися, стаючи більш соціально адаптованою. Ми якраз цим і займаємося, ведемо пошук того, що можна порекомендувати робити в домашніх умовах. Тому що процес роботи з дитиною не повинен обмежуватися тим, що відбувається в центрі. Він повинен бути безперервним.

— Фауст Петрович робить дійовими особами і батьків — роздає їм ролі, вони переодягаються в костюми обраних персонажів і повертаються в дитинство, граючи казку для своїх дітей разом з ними…

— Це приголомшливий стан, коли мами і тата особливих дітей знімають з себе тягар усвідомлення того, що їхні діти відрізняються від інших, розслабляються, на 15—20 хвилин перестають контролювати все і вся, до чого звикли в щоденному житті. Одночасно з розвитком дітей йде процес психологічної реабілітації батьків. Він триває на заняттях батьківського клубу по суботах. Там, поки з дітками займаються вихователі та педагоги, батькам допомагають психологи — життя з особливою дитиною непростим тягарем лягає на плечі його батьків. І саме психологи допомагають навчитися по-іншому сприймати і саму дитину, і випадки прояви агресії та недоброзичливого ставлення до неї в суспільстві.

— Вам вдалося навіть в умовах карантину запропонувати ті форми роботи, які дозволяють не припиняти роботу з дітьми, а отже, і не втратити їхні досягнення…

— Так. Фауст Петрович став вести онлайн-заняття. І за відгуками батьків, діти дуже чекають п’ятої вечора, коли він вийде в ефір. Звичайно, така форма пред’являє до Фауста Петровича абсолютно інші вимоги — діти дуже тонко відчувають фальш, тому його годинна імпровізація на задану тему повинна бути добре продумана і вивірена. Важливо і те, що кожен урок залишається в архіві на сайті Одеського інклюзивно-ресурсного центру. І якщо з тих чи інших причин його не вдалося подивитися з 17 до 18, можна це зробити пізніше, в зручний для всієї родини час.

Крім того, кожен день я виходжу в прямий ефір, вітаюся з батьками та анонсую події майбутнього дня. В онлайн-режимі ми проводимо заняття та уроки, кожен день один з фахівців центру з 9 до 18 працює в прямому ефірі, щоб допомогти в тих чи інших ситуаціях, відповісти на запитання, що виникли у батьків. Ця форма отримала схвальну оцінку з боку Міністерства освіти і науки України.

— Робота в центрі неминуче пов’язана з психологічним вигоранням — ваші співробітники беруть на себе значну частину психологічного тягаря, накопиченого в сім’ях з особливими дітьми…

— Для нас проводили спеціальний тренінг, щоб з’ясувати рівень психологічної втоми співробітників і скоригувати їхній стан. Як керівник, я вважаю такий підхід абсолютно правильним. Ми не маємо права привносити негатив у сім’ї наших підопічних. А для цього треба не тільки постійно вчитися, але й підтримувати себе в гармонійному та позитивному стані.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса