Вчора «Вечірня Одеса» відзначила черговий день народження. 47-й за ліком. Дуже приємно, що про святкову дату згадала абсолютна більшість наших передплатників, читачів, позаштатних авторів, друзів газети, що живуть як за два кроки від видавництва «Чорномор’я», так і осіли на інших краях Землі. Привітання приносили телефонні дзвінки, листи по «електронці», пости в соцмережах і коментарі до них. А хтось зумів — все-таки робочий день і карантинні обмеження, які ніхто не скасовував, — заскочити на пару хвилин до редакції.
Друзі! Дякуємо всім за теплі слова, за зізнання в любові та повазі. Повірте, наші почуття взаємні. І той девіз, обраний першим Редактором газети Борисом Федоровичем Дерев’янком: «Ми — ваша газета!», — був і залишається квінтесенцією всієї нашої роботи, керівництвом до дії кожен день, альфою і омегою праці кожного члена трудового колективу «Вечірньої Одеси».
Так що це наш спільний день народження. Спільне свято, де іменинниками є всі, в чиє життя одного разу увійшла «Вечірня Одеса» і залишилася там назавжди — феноменом інтелектуального, гуманітарного, політичного, культурного, соціального та журналістського життя міста. І звичайнісінькою людською Долею.
Нещодавно почув від досвідченого піарника таку характеристику «Вечірки» — нативна газета. Термін — за аналогією з рекламою. Нативний — значить, чуттєвий, природний. Згодні. «Вечірка» — дійсно нативна газета, оскільки ми не тільки повідомляємо факти та ділимося інформацією, але й не соромимося висловлювати своє ставлення до того, що відбувається, не приховуємо почуттів. З однієї причини — ми інакше не вміємо.
В якому настрої зустріли 47-й день народження? Зізнаюся — в певних роздумах. Початок року — немов обухом по голові: технологічний збій у роботі «Укрпошти» призвів до того, що в січні — лютому багато передплатників отримували номери з колосальним запізненням. Про яку агітацію за газету в таких умовах могла йти мова?
Тільки наче все завершилося, доставка газети передплатникам налагодилася — наступна напасть: пандемія коронавірусу і «ініційований» нею карантин. З усіх варіантів поведінки — закритися взагалі на цей час, перейти тільки на електронний варіант, скоротити число виходів — ми вибрали третій із названих, найчесніший, на мій погляд. Тому що не могли, не мали права залишити читача, передплатника без інформації.
На жаль, наслідки карантину відчуваються повною мірою: економіка як лягла на початку року, так, образно кажучи, і не встає. А непрацююча економіка — це відсутність рекламодавця, без якого практично неможливо утримувати газету.
Але ми працюємо. І віримо, що все налагодиться.
На жаль, через карантинні обмеження ми не змогли провести захід, яким завжди відзначаємо день народження газети, — урочисте нагородження чергових лауреатів конкурсу «Люди справи». Нагадаю, за підсумками минулого року таких набралося 16. Як же хотілося зібрати їх усіх разом, сказати теплі слова подяки за їхню працю, за подвижницьку діяльність, нагородити статуеткою «Садівник» і книгами Бориса Федоровича Дерев’янка, книгами про Першого редактора і про «Вечірню Одесу». На жаль, церемонію нагородження довелося перенести — орієнтовно, на кінець літа. Але ми її обов’язково проведемо!
Ну, а поки — спокій нам тільки сниться. У сьогоднішній круговерті подій на відсутність тем для публікацій не поскажешся. Так що читайте «Вечірню Одесу», підписуйтесь, купуйте в роздріб. Загалом, залишайтеся з нами!











