На жаль, через карантин цього разу на День сміху зарубіжні клоуни приїхати не зможуть. Але згадати учасників міжнародного фестивалю клоунів і мімів «Комедіада» минулих років у фойє Будинку клоунів (Ольгіївська, 23) запропонувала фотовиставка Сергія Гуменюка.
Сергій — фотохудожник, журналіст, голова правління Одеської фотографічної асоціації (ОФА), член Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP), заслужений діяч мистецтв України. Сім років він знімав учасників фестивалю, клоунів і мімів з усього світу, а тепер вони «постаріли» на сотню років, оскільки знімки надруковані з цинкових пластин на акварельному папері та тоновані, а також закріплені лаком. Це рідкісна техніка — ціанотипія, якої дотримувалися часто в епоху бродячих цирків і наївних фокусів.

— Складність процесу та неможливість точного повторення роблять кожну роботу унікальною, — говорить автор. — Експериментуючи з альтернативними методами друку своїх робіт, я дійшов висновку, що їх використання робить твори цікавими, а творчі задуми — переконливими. Немає жодної таємниці в тому, що кожен художній твір, кожен ComFotoсюжет у візуальному мистецтві повинен мати свій розмір, свою техніку виконання та свою подачу. Ціанотипія (cyanotype), сонячний друк, — це старий спосіб монохромного фотографічного друку, який давав відбитки блакитного відтінку. Винайдений цей спосіб у XIX столітті англійським ученим сером Джоном Гершелем майже відразу після винаходу дагеротипії. У 1842 році відбулася публічна презентація цього методу в Королівському науковому товаристві в доповіді «Про хімічний вплив променів сонячного спектра на препарати на основі срібла та інших речовин, металів і неметалів, а також про деякі нові фотографічні процеси». Першими клоунами, мабуть, можна вважати блазнів, які увійшли в моду в епоху середньовіччя і повинні були при дворах правителів і багатих людей розсмішити народ. Саме ж слово «клоун» виникло на межі середньовіччя та Нового часу в Англії XVI століття: ним позначали комічних персонажів у театральних постановках. А вже з XVII століття клоуни з’явилися в різних країнах Європи.

Мені подобаються ці люди. За яскравою веселою маскою ховаються творчі натури та сильні характери, а за видимою простотою та дурнуватістю стоять роки нелегкої кропіткої праці — фізичної та інтелектуальної. Вони і актори, і жонглери, і еквілібристи, і дресирувальники, і акробати. Недарма професія клоуна вважається найскладнішою в цирковому мистецтві. Клоун повинен бути і драматургом, і сам собі режисером, і візажистом, і костюмером. Він повинен уміти придумати таку репліку, яка і розсмішить, і здивує, змусить глядачів замислитися. Фантазія, спостережливість, оригінальність, вміння імпровізувати — все це повинно бути в роботі клоуна.











