Хто винен у тому, що ми живемо так, як живемо? Відразу згадуються афоризми: «Чим сильніше почуття відповідальності, тим слабша жага влади», «Перш, ніж знімати з себе відповідальність, знайдіть, на кого її перекласти», «Він охоче бере найважчий тягар і безмовно звалює його на чужі плечі», «Чи можна піти від відповідальності, піднімаючись службовими сходами?» Про все це подумалося після розмови з К. С. Пінтяк.
«Хочу висловити свою думку про те, що відбувається в країні, — почала Клавдія Степанівна з місця в кар’єр. — Ображених багато, люди розуміють, що до них поставилися несправедливо. І головний посил: дайте! При цьому забуваємо, що ми самі обирали людей, які правили країною останні п’ять років і довели її до ручки. Зате тепер усі біди звалюють на їхніх наступників, звинувачуючи у всіх гріхах. Звинувачують несправедливо. Хлопці молоді, вони себе ще покажуть. Можливо, з позитивного боку, можливо, з негативного. Але дайте їм час, ще й року не минуло, як стали при владі. Щось робиться, зрушення, нехай невеликі, але є. А скільки шуму навколо! Мені соромно за одеських депутатів, які, складається враження, поставили перед собою одну єдину мету — дискредитувати Президента та його оточення. Особливо обурює поведінка Гончаренка. П’ять років його політична сила була при владі, то нехай і несе відповідальність за те, що відбувається. Так ні ж, їм тепер важливо облити брудом опонентів. Їх народ розкусив, і їм нічого не залишається, як ганьбити молодь. Кажу своїм знайомим і незнайомим: не голосуйте за тих, хто 5—10 років був при владі. Дайте шанс молодим. Критика повинна бути в будь-якому разі, це безперечно. Але вона повинна допомагати, а не роз’єднувати. Нехай кожен почне з себе. І, в першу чергу, це стосується тих, хто сьогодні з піною у рота мече громи і блискавки на адресу молодої команди».
Клавдія Степанівна проживає далеко від Одеси — в селі Старосілля Саратського району. І, тим не менш, виписує нашу газету. Доставляють її, на жаль, із запізненням, але читачку це не бентежить: «Послухаю новини по телевізору, а потім читаю коментарі у «Вечірці». Мені важлива думка редакції. В чомусь погоджуюся, в чомусь не згодна, але заочний діалог з газетою (а якщо надрукуєте мою думку, то, виходить, очний), повторюся, для мене дуже важливий».
Дякуємо, Клавдіє Степанівно, за підтримку. Саме такі читачі — небайдужі, щирі — складають читацький кістяк нашого видання. І ось, що цікаво: в Саратський район періодику, нехай із запізненням (що зрозуміло) доставляють справно, а в Одесі з цим проблеми. Вже не вперше звертаються зі скаргами на 62-е відділення зв’язку Юлія Павлівна Насонова та Олексій, який не назвав своє прізвище. Лютий на носі, а передплатники досі не отримали жодного номера з початку року. Люди ображаються, адже для багатьох із них 480 гривень, сплачених за річну передплату, немала сума. На жаль, безпосередньо вплинути на роботу пошти газета не може, але ми робимо все, що в наших силах, — пишемо до інстанцій, спілкуємося з відповідальними за цю ділянку роботи. Обіцяємо одне: боротися за права передплатників ми будемо до останнього.
Адже читач — наш головний підказчик. Хто, як не він, вкаже на недоліки, поділиться радісними подіями чи помітить непорозуміння. Ось, наприклад, на що звернув увагу Анатолій Маркович, який проживає на вулиці Героїв Крут (Терешкової). «В районі взялися за приведення вулиць до ладу. Так, замостили тротуар по нашій вулиці від Космонавтів до Гайдара. І на цьому зупинилися. Чому? Зате взялися за Іцхака Рабіна — понаставляли лавок — по 15—20 штук на одному п’ятачку. Ні б нам парочку поставити і тротуар відремонтувати, а то — суцільні ями та вибоїни».
Хочеться сподіватися, що перерва в ремонті пов’язана з зимовим періодом. Але ось що бентежить: ще кілька років тому було оголошено про реконструкцію вулиці Філатова. За справу взялися, нібито, серйозно, але, знову ж таки, привели до ладу ділянку від Космонавтів до Гайдара і зупинилися. Роки йдуть, нічого не змінюється. Хто пояснить: чому, не закінчивши одну справу, ми беремося за наступну? А ділянка по вулиці Іцхака Рабіна від Генерала Петрова до Героїв Крут і далі залишає подвійне враження. Здорово, що проведено освітлення, що красиво укладена плитка, але скупчення лавок у певних місцях наводить на думку: бути може, тут, на свіжому повітрі збираються домоуправління проводити? Або передвиборчі? І ще: біля кожної лавки (а їх кількість коливається від 15 до 20 на кількох десятках квадратних метрів) по солідній чорній урні встановлено. З естетичної точки зору, скажімо прямо, не дуже. Ну та й гаразд, головне — навчити публіку ними (урнами) користуватися.
Надія Георгіївна Пучкова завдяки публікації в газеті за 9 січня дізналася, як можна отримати посвідчення ветерана праці. Про це розповіла заступник начальника соціального захисту в Суворовському районі Т. Н. Левашова. Тут же дані контактні телефони. Так от, Тетяна Миколаївна та її колеги, за номером 753-14-17 (Малиновський район) додзвонитися неможливо.
Торкнулася в розмові Надія Георгіївна і теми української мови. «Я навчалася в українських школах — № 127 і 121. Навчалася добре, в тому числі й української мови. Але сьогодні стикаюся зі словами, яких ніколи не було в нашому одеському лексиконі. Мало того, звертаюся за допомогою до знайомих з інших регіонів, так вони теж розгублені. Це ж яку українську мову намагаються нам впровадити? Явно не Шевченка і не Котляревського». Окрему подяку Н. Г. Пучкова адресує Аркадію Хасіну, чиї нариси завжди читає із задоволенням.
І їй на Ленселищі «Вечірню Одесу» приносять із запізненням. «Коли в п’ятницю, коли — в суботу, — розповіла читачка. — Погано, що на все селище — лише один кіоск, що торгує періодикою. Але від «Вечірки» ми в будь-якому випадку не відмовимося».
У понеділок, 3 лютого, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 764-59-32 з 10.00 до 12.00 чергує Дора Миколаївна ДУКОВА.
