З цими міцними молодими чоловіками познайомилася я в парку ім. Шевченка, біля арки перед спуском на Трасу здоров’я. Якраз напередодні свята Водохреща. Група небайдужих одеситів запрошувала всіх бажаючих, в тому числі сім’ями, вранці 19 січня зустрітися саме тут. Щоб усім разом взяти участь у першій у нинішньому році акції з прибирання сміття, що накопичилося на схилах Ланжерона та Отради.

Після праведних трудів, інакше не скажеш, і свято веселіше. Обов’язкові атрибути його в цей день — купання в морі, чаювання. Традиції не збиралися порушувати і ці хлопці — лише додавали своєрідного азарту незвичайним початком. Свято обіцяло бути не тільки веселим, але й таким, щоб з бадьорим настроєм попрацювати на славу рідного міста. Думаєте, все само собою організується?

Вранці 18 січня першими на умовному місці, біля арки, з’явилися з лопатами Олексій Захаров і Павло Дашук, тут же з посмішкою помітивши, що йому більше подобається, як його всі називають, — Паша. «Ми з громадянського суспільства «Наша чиста Одеса», — представилися. Через пару хвилин з’явилися ще двоє друзів, також рішуче налаштованих на трудовий початок свята, після чого і частування, і гуляння, і морське купання буде, запевнили, ще солодше. Іван Токарєв і Дмитро (прізвище своє він вперто не називав, так що друзі жартома клеїли йому широко поширені Іванов, Петров) — з того ж товариства ентузіастів, що вболівають за чистоту Одеси.

Кістяк волонтерського об’єднання «Наша чиста Одеса» — не менше тридцяти чоловік різних спеціальностей, які прагнуть об’єднати всіх одеситів, по-справжньому люблячих рідне місто і підтверджуючих це добрими справами. Словом, підготовка до свята почалася з розмітки вздовж доріжок нагорі схилів, де треба було встановити таблички-орієнтири з написом «Наша чиста Одеса», для чого і знадобилися лопати. Передбачалося поставити і кілька десятків урн для зібраного сміття. Це, розповіли мої нові знайомі, будуть великі бочки, приблизно такі, як ті, в яких перевозять технічні масла, тільки відмиті, облагороджені. Одні ємності хтось із співчуваючих учасникам подібних акцій просто віддавав, інші хлопці купували самі.

Одна з таких урн незабаром зустрілася. Сміття поруч стільки, що його довелося збирати ще й у великий поліетиленовий мішок. Скільки ж його залишають на морських схилах ті, що тут відпочивають?! Не кілограми — центнери, тонни. І не треба було далеко йти, щоб переконатися. Трохи нижче нашого передсвяткового маршруту помітили свіжу, прямо-таки, стоянку дикунів, які й не подумали прибрати за собою. Погуляли — і дали драпака.

Відмовляються розуміти таких людей однодумці Паші, по суті, який поклав початок об’єднанню «Наша чиста Одеса». «Люблю Одесу», — не вихваляючись, щиро зізнався він. Спочатку ходив по морських схилах сам, прибирав сміття. Потім підтягнулися друзі, коло добровольців почало розширюватися. Тому що переконалися: культуру у стосунках з людьми, з природою, з рідним містом потрібно виховувати, починаючи з себе. Організовані ними акції — ненав’язливі уроки такого виховання. І дуже тішить, коли на заклик команди відгукуються цілими сім’ями. Навіть чиновників пробирає, іноді самі транспорт для вивезення сміття пропонують. А вивозити доводиться цілими вантажівками.

Об’єднання небайдужих і відповідальних «Наша чиста Одеса», що народилося майже три роки тому, коло турбот про чистоту навколишнього середовища розширює і часу для такої доброї справи не шкодує. Їхні «підопічні» — не тільки одеські приморські схили, де вони і дерева садили, але також Бурлача Балка, багато пляжів, парки; знають цих невгамовних ревнительок чистоти і в Чорноморську. Доводилося і тварин рятувати. Наприклад, качку, що заплуталася в сітках. Акції, що раніше проходили двічі на місяць, почали частішати. Роботи завжди вистачає.

«Погода? — перепитав Паша, теж глянувши на небо, що хмурилося. — Того, хто хоче попрацювати для свого міста, ніяка погода не зупинить. Навіть дощ. У дощ своя романтика».

…Скупим на сонце виявилося і 19 січня. На свято я не змогла потрапити. Увечері, як домовилися, у разі чого, подзвонила Паші і з першого ж слова «шикарно!», сказаного ним з невимовною одеською інтонацією, зрозуміла, що свято вдалося. Було людно, весело, підключилися і дітлахи, і батьки, і дідусі з бабусями. І купалися люди, і чаювання було з тортом «Наполеон», і жарти-примовки, і музика…

А головне — зібрали близько 50 величезних пластикових мішків сміття. А ще встановили 24 великі ємності для сміття, в кожній вісімці з них три призначені тільки для скла, для паперу, для пластику. Вчимося сортувати відходи. А їх, на жаль, навіть у цю, зимову, пору, коли пляжі не популярні, як влітку, набралося чимало — на велику машину. Пляшки, банки, бляшанки, коробки, пакети, якесь лахміття…

Ну, не хмурся, дорогий читачу: по-моєму, Паша, який стверджує: «Ти справжній одесит — доведи це ділом», таки правий. І свято анітрохи не постраждало. І сміття вивезли. І, може, навесні ти теж прийдеш погуляти на схилах і порадієш їхній чистоті. Якщо, звичайно, тебе не випередять інші, ще не виховані в любові до Одеси та її приморських та інших красот.

І дуже навіть можливо, що ти теж захочеш приєднатися до тієї, з добровільного об’єднання «Наша чиста Одеса», невтомної команди. Або чимось захочеш підтримати її. Як, наприклад, міцно здружилися з нею Андрій Пасічняк, який не раз надавав вантажну машину для вивезення сміття, і Володимир Валерійович Проценко, який ніколи не відмовляє в допомозі добрій справі. Або як генеральний директор компанії «Укрфлотсервіс» Олександр Васильович Андрієнко та директор компанії «Екосервіс» Володимир Михайлович Сорвачов.

Розумію, що у тебе, дорогий читачу, можливості набагато скромніші, але хіба твоя участь у таких акціях не настільки ж дорога, якщо ти прокладаєш стежинку добра для своїх дітей, онуків? Навіть майбутніх, якщо ти ще молодий і не встиг обзавестися ними. Якщо молодий — тим більше. Твоє майбутнє вже придивляється до тебе. Помічаєш?..

У найближчих планах команди волонтерів — навести порядок у прибережній курортній зоні Одеси до самої 16-ї станції Фонтану. Разом з вами, звичайно, дорогі читачі.