пт, 20 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Близько чотирьох годин пролежало тіло людини біля стіни поромного терміналу порту Чорноморськ, поки не прибули лікарі та поліцейські.

З формальної точки зору нікого не можна звинувачувати у смерті 54-річного громадянина Грузії Заура Л. Люди, які прибули для посадки на пором, що відходив через пару годин, звернули увагу на людину, що лежала на бетонних плитах. Повідомили про це охороні. Потім, як слід за інструкцією, черговий біля входу зателефонував своєму начальству та змінному диспетчеру. Той повідомив до Швидкої допомоги та до поліції. У зв’язку з ремонтом понтонного мосту через Сухий лиман об’їзд через Велику Долину зайняв кілька годин. Бригада медиків, прибувши до місця трагедії, констатувала смерть. Найімовірніше, серцевий напад.

Смерть людини – це завжди трагедія для її рідних та близьких. При цьому, як правило, виникає думка: «А міг би він ще пожити?». У цьому випадку я цілком резонно можу припустити, що ця людина могла б ще жити, якби в момент кризи не опинилася біля терміналу. На мій погляд, є достатні підстави так думати.

…За три дні до цієї сумної події група письменників, журналістів та музейних фахівців вирушала до Батумі для участі у літературному фестивалі. Посадка на судно затримувалася у зв’язку з пізнім приходом порома до Чорноморська через погодні умови поблизу грузинських берегів. Українські письменники та поети, любителі літератури та мистецтва стояли біля стіни терміналу і розважали один одного бесідами на різні теми. Присісти було ніде.

Увагу нашої групи привернула жінка середніх років, яка просила охоронця, що стояв біля входу до терміналу, дозволу пройти до туалету. Той, слідуючи інструкції, казав, що це буде можливо лише після того, як розпочнеться посадка на пором. Пасажирка, зрозумівши, що ці прохання марні, зі сльозами на очах пішла кудись у темряву за великовантажні автомобілі, що стояли на майданчику.

На цьому майданчику перед початком митно-прикордонного контролю пасажири часом можуть простояти кілька годин
На цьому майданчику перед початком митно-прикордонного контролю пасажири часом можуть простояти кілька годин

Ця сценка біля прохідної була помічена іншими пасажирами. До мене підійшли п’ять жінок з нашої групи з проханням організувати їм «похід» до туалету. Аналогічне прохання спочатку зустріло таку ж категоричну відмову. Але лише демонстрація відповідного посвідчення та заява про те, що зараз буду зв’язуватися з начальником порту, змусили охоронця телефонувати своєму вищому керівництву. Після відповідного дозволу згори прийшов другий охоронець, вертушку відкрили і жінок у його супроводі допустили до туалету. Виявилося, що пройти треба було всього три метри навскіс коридором. Але додаткова охорона пильно стояла перед входом до туалету, чекаючи, поки вся група не повернеться назад за територію терміналу.

Через кілька хвилин повернулася жінка, яка пішла шукати туалет на майданчику біля терміналу. Дуже емоційно вона висловила свою думку охороні та всім пасажирам, що стояли перед входом на термінал.

— Це порушення прав людини, — майже в істериці кричала вона, дістаючи свій американський паспорт. — Я вже більше двох годин стою тут, і ви не пускаєте мене ні до зали очікування, ні до туалету. Тут на території ніде немає туалету, мені довелося примоститися за автомобілем. Це було так соромно. Ви себе не поважаєте. І що, не можна біля терміналу крамнички поставити?

Я згадав цю ситуацію вже після повернення, коли мені розповіли про смерть людини біля терміналу. Цілком можливо, що він так само простояв кілька годин. Може, йому теж треба було зайти до туалету. Можливо, він нервував у зв’язку із затримкою посадки на пором. У цій ситуації можна припускати, що якби він сів на крамничку біля терміналу, або ще краще — у залі очікування, випив склянку води, можливо, і не сталося б непоправного. Втім, після тривалого стояння біля терміналу його ще чекали наші українські прикордонні процедури.

Згадую наш прохід до порома. Через певний час надійшла команда на зустріч з митниками та прикордонниками. Втомлені від тривалого стояння десятки пасажирів вишикувалися в чергу біля входу до терміналу в надії на швидке розміщення в каютах. Але марними були їхні надії.

Перший контроль перед входом до терміналу. Два охоронці уважно вивчають паспорт, звіряють фото з обличчям його власника, ставлять галочку в списках і тільки після цього відкривають вертушку на вході. Якщо йде група, то час проходу обчислюється десятками хвилин.

Потім черга митного огляду. І тут свій список, своя звірка документів і тільки потім перевірка багажу. Хоча мушу зауважити, що нашу групу пропустили через ці процедури досить швидко. Перевірка паспортів повторюється ще раз у цій же кімнаті при зустрічі з прикордонником. Але додатково охоронець наших кордонів ще вкладає в паспорт вузеньку смужку папірця з печаткою. Потім очікування автобуса та прикордонника, який повинен супроводжувати пасажирів дорогою в кілька сотень метрів до в’їзду на поромний міст. Але і це ще не кінець. Тут в автобус вже на поромі входить ще один прикордонник, який забирає ці папірці і наостанок ще раз звіряє обличчя з фото на паспортах.

Мені багато разів доводилося проходити цей шлях від терміналу до порома, і щоразу доводиться дивуватися терпінню прикордонників, на яких пасажири, як правило, зривають свою досаду за тривалість та кількість повторюваних перевірок. Абсолютно незрівнянне проходження кордону в Україні з практикою цивілізованих країн, де ця процедура триває кілька хвилин, а зараз взагалі замінюється проходом через спеціальний автомат. Адже будь-яка країна зацікавлена в тому, щоб залучити якомога більше туристів. І процедури перетину кордонів стають все швидшими та необтяжливими. Українські кордони загалом схожі на цивілізовані, чого не скажеш про термінал Чорноморського порту.

І в цій ситуації, очевидно, кожен пасажир думає майже однаково: «Навіщо так багато контролерів у погонах на кордоні, які кілька разів дублюють і перевіряють один одного?». З будь-якої точки зору, державі це невигідно. Думаю, що і охоронці кордону не отримують задоволення від таких порядків. У неофіційній розмові вони підтверджують марність цієї процедури, але при цьому посилаються на інструкцію, якої вони зобов’язані дотримуватися.

Забігаючи вперед, скажу, що на зворотному шляху ми провели майже 30 хвилин в очікуванні автобуса, який мав довезти нас від порома до виходу з порту. Так його і не дочекавшись, всі пасажири, незважаючи на протести прикордонника, самостійно пройшли цю дорогу до терміналу. І нічого страшного не сталося.

Мушу також підкреслити, що пасажирський термінал поромного комплексу вже дуже давно не задовольняє найелементарнішим вимогам. Вузькі коридори, задушливі кімнатки, можливо, колись і не бентежили пару десятків пасажирів у рейсі між Іллічівськом та Варною. Але зараз, коли пороми «Укрферрі» протягом тижня перевозять до Грузії чи Туреччини сотні пасажирів, це приміщення абсолютно не пристосоване для проходження прикордонних формальностей.

На що сподіватися? Частка оптимізму з’явилася нещодавно після того, як Верховна Рада України затвердила програму Кабінету Міністрів України на майбутні п’ять років. Міністр інфраструктури Владислав Криклій зазначив, що завдання в інфраструктурі спрямовані на задоволення потреб громадян та бізнесу у безпечному, сучасному та доступному транспорті. Цифри та перспективи вражають. Сподіваюся, що Чорноморський порт та Адміністрація морських портів України в рамках цих планів візьмуть на себе відповідні зобов’язання. Особисто для мене ці наміри будуть очевидні навіть у тому випадку, якщо біля терміналу з’явиться кілька крамничок, і вертушка перед входом буде перенесена на три метри в коридор, щоб пасажири могли користуватися туалетом та буфетом у залі очікування.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса