…У суботу поверталася до міста електричкою Колосівка — Одеса. Ще та була поїздка. Усі, хто увійшов до вагона з розпеченої вулиці, одразу зрозуміли, що дихати нічим. Кинулися відчиняти вікна, а вони забиті намертво. Першою не витримала одна пасажирка, і гнів її впав на голову провідниці, що з’явилася з касовим апаратом у руках. Діалог був приблизно такий:

— Обліковувати прийшли? А як нам їхати в цій душогубці, тут же градусів 40 — не менше. Чому зачинені майже всі вікна?!

— Зрозумійте, почалася відпускна пора, в депо тільки цей склад і був. Поїзна бригада теж у таких умовах працює всю зміну…

— Померти можна в такій задусі! Ціни на квитки весь час зростають, а умов для людей як не було, так і немає!

— Ми говоримо, але нас не чують у керівництві. Пишіть скарги, телефонуйте на «гарячу лінію» залізниці…
Ні на що особливо не сподіваючись, уточню, що це був електропоїзд № 6407 (16.14—19.30). Раптом зглянуться в управлінні дороги і хоча б вікна відкоркують. При всій моїй любові до літа і сонця, ця поїздка за місто була випробуванням.
У понеділок тема мала продовження під час мого чергування на «гарячому телефоні» редакції. Телефонували пасажири злощасної електрички.
— Ми на роботу і з роботи щодня їздимо. Хіба літо несподівано настало, що вікна досі забиті? Якщо вони не справні, то хто, питається, повинен їх полагодити? Людина і її самопочуття не мають значення, значення має тільки фінансове благополуччя начальника залізниці.
«Стара пісня про головне» — маршрутки. Наша читачка Олександра Володимирівна теж говорила «про нестерпну спеку в транспорті» в контексті змін клімату:
— Спекотний період все триваліший, змінити ми в природі нічого не можемо, але пристосовувати наше життя до обставин повинні, і до цього давно закликають вчені та медики. Де, в такому випадку, кондиціонери в міському транспорті? І новопридбані вагони такі ж розпечені залізні коробки в спеку. Страждають і пасажири, і водії.
Іван Петрович Зейналов зателефонував з іншого приводу, але я його запитала, чи є у нього свій рецепт порятунку від спеки.
— Є! Італійська хустка називається. Берете невелику косинку з натуральної тканини (можна велику носову хустку), занурюєте її у воду, віджимаєте злегка і пов’язуєте на шиї до висихання. Мені допомагає, коли на дачі працюю.
У чиїх руках «порятунок потопаючих», зрозуміло, а все ж — у масштабах країни самопочуттям громадян у спекотну пору хто-небудь перейметься? Введе, наприклад, сієсту.
У країнах з жарким кліматом перерва на обід і післяобідній сон давно традиційна. Греки відпочивають з 14.00 до 15.00—17.00, іспанці — з 13.00 до 17.00, італійці — з 13.00 до 15.00—16.00. Виявилося, що в Україні про сієсту теж поговорюють. Зокрема, при зміні норм Кодексу законів про працю, датованому, до речі, 1971 роком, пропонується передбачити чотиригодинну сієсту для тих, хто працює під палючим сонцем або, навпаки, на холоді. Застарілий Трудовий кодекс розкритикував Володимир Зеленський, а отже є надія вже за його президентства побачити новий документ. Водії, продавці в кіосках, дорожні робітники та ін. можуть увійти до числа тих, для кого передбачать сієсту. Що думають з цього приводу в уряді? Відома думка віце-прем’єр-міністра Павла Розенка. І раніше не відзначений особливою людинолюбністю чиновник вважає, що кліматичні умови в Україні ще не такі, щоб питання введення сієсти виносити на рівень національної ідеї. «В рамках трудового законодавства у роботодавця є всі можливості, щоб вирішити питання сієсти в індивідуальному порядку, — зазначив віце-прем’єр. — Кожен співробітник повинен відпрацювати 40 годин на тиждень, але якщо керівник вважає, що для підвищення ефективності виробництва або збереження здоров’я працівника потрібно надавати йому не годину перерви, а дві-три — це право начальника».
Поки питання про сієсту дискусійне — долучайтеся.
Накаляється і політичний клімат. Як зазначила наша читачка Світлана Дмитрівна Погодіна, «нічого нового під сонцем — старі технології не забуваються».
— Двійники у виборчих списках, білборди з одкровеннями на тему: «що я відчував, коли вбивав ворогів…». Що це?! Писати все, що завгодно, можна «в стіл», а «публікувати» на вулицях — це вже занадто. Поки ситуацію розслідують (фейк чи не фейк), ця «висока словесність» буде перед очима.
Зберігайте спокій. Все мине — і спека кліматична, і спека політична. Бережіть себе.

У понеділок, 1 липня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-97-45 з 10.00 до 12.00 чергує Валентина Василівна ЛЕВЧУК.