пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Хто не чув про проблеми у стосунках з підлітками?

Хто не знає такого дивного словосполучення, як «важкий підліток»?

Хто не хоче своїм дітям світлого майбутнього?

У процесі виховання завжди більше запитань, ніж відповідей.

Я займаюся дітьми вже понад 25 років. Відомий спортивний клуб «Тигреня» придуманий і створений мною. Кілька поколінь дітей займалися в клубі. Не тільки спорт, а й виховання, і формування здорової особистості — ось основні завдання клубу.

Я працюю з дітьми 2—3-річного віку. Моєю методикою цікавляться багато фахівців не тільки України, а й інших країн.

Автор багатьох публікацій та статей, дипломований фахівець з психології. Мої знання отримали перевірку практичним досвідом. Читаю лекції та проводжу семінари з батьками на теми виховання та психології.
Тому вважаю за можливе дати кілька порад батькам щодо виховання через заняття фізкультурою та спортом.

Як привести дитину на перше тренування

Отже, ви вирішили, що ваша дитина займеться спортом. Визначилися, яким саме і в якого тренера. Навіть поговорили з тренером телефоном і почитали відгуки про нього в інтернеті. Ви готові, і ваше бажання збігається з можливостями: вартість, розташування, розклад. Але хвилювання залишилося. Чи сподобається вашій дитині, чи захоче вона тренуватися (займатися, вчитися, репетирувати)? Запевняю вас, далеко не завжди від неї залежить її ж бажання.

Якщо вік дитини до 3 років, то нічого особливо говорити не треба. Не лякайте її незнайомими словами: «тренування», «репетиція». Просто йдіть з нею, ніби на прогулянку. Дитячі клуби, гуртки та секції, що працюють з таким віком, пристосовані для дітей, і справді заняття проходять у вигляді гри. Тож обману не буде.

Якщо вік дитини 4—5 років, то ви повинні заздалегідь створити для неї позитивний образ спорту або мистецтва, яким хочете, щоб вона зайнялася. Готуйтеся до першого заняття, як до значущої події. Ви разом йдете на перше тренування. Не хвилюєтеся, але готуєтеся ґрунтовно. Дитина повинна розуміти, що це по-дорослому. Привівши її на тренування, познайомте з тренером. Після цього справа за тренером.

Якщо вік дитини 6—8 років, то вона сама повинна висловити бажання чимось зайнятися. Прислухайтеся. Якщо ви створили позитивний імідж якогось виду спорту чи мистецтва, то чекайте, що дитина сама скаже: «Хочу займатися». Але, якщо вона захотіла займатися не тим видом спорту, про який ви думали, то необхідно шукати секцію за її бажанням. Або запропонувати альтернативу. Але в жодному разі не залишайте її бажання без уваги.

У віці від 9 до 12 років вона навряд чи послухає вас і добровільно піде на тренування. У цьому віці тільки сама дитина вирішує, чим займатися. Вам залишається тільки погодитися. У цьому віці краще водити дитину по секціях і спортивних клубах, ніж дочекатися від неї «сюрпризів» у вигляді куріння або неблагополучних друзів.

Починаючи з 13 років (з похибкою рік-два) ваші бажання визначити їй долю спортсмена чи артиста не мають для неї жодного значення. На підлітка цього віку більше впливають друзі, ніж батьки. Тож, якщо ви не скористалися можливостями, описаними вище, нарікайте на себе і сподівайтеся, що вашій дитині пощастить, і вона зустріне нормальних людей на своєму шляху.

Отже, робимо висновки:

Вік до 3 років

Ведіть на тренування, як на ігровий майданчик. Не навантажуйте її запитаннями: «Підеш — не підеш».

Вік 4—5 років

Створюйте позитивний імідж спорту чи мистецтва і наполегливо, урочисто ведіть.

Вік 6—8 років

Створіть умови для того, щоб висловила бажання сама. І теж урочисто ведіть на тренування.

Вік 9—12 років

Показуйте, рекламуйте, створюйте умови. Змусити вже не зможете, ловіть будь-який зручний момент для походу на тренування чи заняття.

Вік 13 і старше

Від вас практично нічого не залежить. Чекайте і сподівайтеся.

Найкращий спосіб привчити дитину до спорту — це особистий приклад.

Батькам слід не упускати можливість створювати дитині коло гідних інтересів, інакше вона знайде сама собі заняття «до душі».

В якому віці починають займатися карате?

Йдеться про карате спортивного напрямку. Я не досліджую контактне карате, туди в ранньому віці дітей не ведуть.
Останніми роками карате сильно «помолодшало».
Батьки охоче ведуть маленьких дітей на спортивне карате, не побоюючись травматизму.
Японська система атестації підтримує інтерес до цього виду у дітей та їхніх батьків.
Для дітей молодшого шкільного віку все залежить від батьків: якщо батьки не хочуть або не можуть, то дитина сама не піде тренуватися.
Після 10 років дитина сама, як правило, обирає вид спорту. Але, не завжди цей вибір подобається мамі. І знову у дитини є шанс не потрапити до спортивного клубу.
З підліткового віку починається «самостійність», яку часто батьки не можуть визнати і прийняти.
Виходячи з вищесказаного, видно, що батьки до віку 12—13 років ще можуть створювати умови або навіть змушувати дитину займатися спортом. Але якщо у мам немає бажання або можливості займатися фізичною культурою своєї дитини, то сама вона не зможе спортом зайнятися.
Під час підліткової кризи батьки не мають вже такого впливу на свою дитину, як раніше. Саме в цей період їй потрібна референтна група, простіше сказати, група однодумців або друзів за інтересами. Якщо ми не створимо дитині коло інтересів у молодшому шкільному віці, то в підлітковому періоді вона створить його сама.
Я не займаюся благодійністю, але чудово розумію, що підлітки не мають ще можливості платити за заняття самі, а батьки не хочуть вже платити. Саме тому в моєму клубі карате «Тигреня» юнаки та дівчата від 14 до 20 років тренуються безкоштовно. Причому відвідувати тренування можуть хоч щодня. Це навіть вітається — тренуватися 5—6 разів на тиждень.
Наостанок скажу, що потрібно робити, щоб дитина кинула займатися спортом.
1. Активно втручатися в процес тренування, адже ваші підказки допомагають тренеру і змушують дитину не сачкувати.
2. Лаяти за кожну поразку на змаганнях. Адже своєю поразкою дитина зганьбила вас і ваше прізвище.
3. Перед кожним турніром активно «накачувати» і брати слово, що дитина зробить усе для перемоги.
4. Перебувати в роздягальні під час усього тренування. Адже звідти легше підказувати (див. п. 1).
5. Обговорювати тренера вдома частіше, адже саме він не зумів підготувати сина (дочку) до чемпіонату.
6. Наводити в приклад інших дітей. Адже в них краще виходить, є на кого рівнятися.
7. Після перемоги шалено радіти, але, прийшовши додому, обговорити відсутність призового фонду, високі стартові внески та погану якість медалі.
8. У поразці завжди винні судді. Іноді, тренер, але в будь-якому випадку повторюй п. 5.
9. Всі суперники «слабаки», і перемога над ними закономірна. А якщо суперник сильніший, то див. п. 5.
10. Дитина повинна розуміти, як дорого займатися спортом.
11. Немає сенсу ходити на додаткові тренування та семінари, «адже у нас англійська».
12. За хорошу поведінку в школі купувати телефони або планшети, за перемоги в спорті повинна платити держава.
13. В інших клубах тренують індивідуально, а в цьому ні.
14. Все одно на Олімпіаду не поїдемо тому, що немає грошей.
Ці пункти розставлені довільно, не за значущістю. Не обов’язково дотримуватися всіх пунктів, як правило, вистачить одного — двох…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса