пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Останні місяці стали справді тріумфальними для одеського карате. У Харкові на найбільшому міжнародному турнірі 1-е командне місце посів клуб «Катана» з Чорноморська, а одеський «Тигреня» став третім. «Легіон» у Братиславі першував на «Словаччина опен». Федерація карате Одеської області та «Катана» визнані найкращими в Україні за підсумками 2018 року. Почесний президент ОФК, лауреат конкурсу «Вечірньої Одеси» «Люди справи» Юрій Бузько став членом правління Української федерації карате та очолив комітет із взаємодії з органами державної влади, самоврядуванню, співпраці зі спонсорами та матеріально-технічного забезпечення.

Ще один лауреат нашого конкурсу Олексій Коханець у данському Ольборзі першим з одеситів отримав статус судді найвищої категорії Європейської федерації карате (таких в Україні всього троє). Анжеліка Терлюга вийшла на перше місце в боротьбі за ліцензії на II Європейські ігри, які відбудуться в червні в Мінську. Після успіхів на турнірах Прем’єр-ліги в Парижі та Дубаї вона стала лідером у категорії до 55 кг.

Загалом, можна сміливо констатувати: сьогодні одеське карате перебуває на гребені хвилі. Що стоїть за цим успіхом, які проблеми необхідно вирішувати, як утриматися на переможній хвилі — про це йшла розмова у вітальні редакції «Вечірньої Одеси», в якому взяли участь почесний президент федерації карате Одеської області Юрій Бузько, заслужений тренер України, головний тренер збірної країни Олександр Тонкошкур та заслужений майстер спорту, старший тренер молодіжної збірної Денис Криловський.

Ю. Бузько:

— У Харкові відбулася конференція, на якій підбили підсумки 2018 року. Одеська федерація карате визнана найкращою в країні другий рік поспіль. Розглядалися три основні критерії. По-перше, медальний результат на чемпіонаті України; по-друге, проведення турнірів рівня Прем’єр-ліги та серії А; по-третє, представництво у збірних країни на чемпіонатах Європи та світу. У всіх трьох номінаціях ми — найкращі. Про досягнення одеських каратистів «Вечірня Одеса» регулярно повідомляє, вони дуже вагомі. А щодо організаційної роботи, то достатньо навести один факт: з десяти турнірів серії А та Прем’єр-ліги, що проводяться в Україні, три проходять на Одещині.

Олександр Тонкошкур
Олександр Тонкошкур

А. Тонкошкур:

— Юрій Іванович скромно замовчує ще один важливий момент: на конференції його обрали до складу правління Української федерації карате. Наш почесний президент буквально просякнувся спортом, він тепер не з чуток знає, як здобуваються медалі, карате міцно увійшло в його життя.

Ю. Бузько:

— Як і раніше, допомагатиму — морально, матеріально, організаційно — одеським спортсменам. Але тепер мої обов’язки перед українським спортом стали набагато об’ємнішими. Так, з моєї ініціативи розроблено брендбук Федерації — офіційний документ, в якому описуються концепція бренду, його атрибути, цільова аудиторія та інші дані, якими керується відділ маркетингу та керівники бізнесу для побудови комунікації зі споживачами та розвитку компанії (в нашому випадку — федерації) загалом. Звучить мудро, а на практиці ми вже готові випускати сувеніри, щоденники, авторучки, рюкзаки, сумки, чашки та іншу продукцію з логотипом Федерації. Уявіть собі: отримує юний спортсмен як заохочувальний приз таку чашку або сумочку — це ж який мотиваційний момент!

А. Тонкошкур:

— Ми в цьому переконалися, коли Юрій Іванович вручив такі призи дітям під час харківського турніру.

Ю. Бузько:

— Розробляємо спонсорський пакет, в якому будуть чітко позначені, як кажуть в армії, права та обов’язки обох сторін. Я бізнесмен і в цій, новій для мене, сфері теж діятиму як бізнесмен. Але для читачів, напевно, цікавіше буде дізнатися, як виступали наші атлети в Харкові та Словаччині.

Юрій Бузько
Юрій Бузько

А. Тонкошкур:

— «Харків-опен» — найпредставніший турнір в Україні. У ньому цього року брали участь 73 команди — 1105 спортсменів із 7 країн. Після першого дня змагань клуб «Катана», який я очолюю, йшов лише на 3-му місці, а «Тигреня» Олександра Негатурова взагалі не мало жодної золотої медалі. Але наступного дня, коли в боротьбу вступили старші хлопці, ми не тільки наздогнали київський «Чемпіон», але навіть обійшли його. А «Тигреня» вирвалося на 3-є місце. Це добрий урок: ми побачили свої слабкі місця, визначилися з ваговими категоріями, де відстаємо, де потрібно допрацьовувати. У ці ж терміни «Легіон», де президентом Денис Криловський, феєрив на «Гран прі Словаччини».

Д. Криловський:

— Ми четвертий рік поспіль відвідуємо цей турнір — один із найбільших у Європі. Цього року він приймав 2 тисячі учасників — від дітей до дорослих, 122 команди з 22 країн. Були категорії, де боротьбу за нагороди вели по 50—60 осіб. Багато країн, Казахстан наприклад, виставили по 3—4 склади. Минулого року ми тут були четвертими, а цього разу на три золоті медалі обійшли принципового суперника — «Юніон» зі Львова. Не було категорії, де наші спортсмени не увійшли б до призової трійки. Чесно кажучи, навіть я не сподівався на такий виступ. Ми не налаштовувалися саме на 1-е місце, але хлопці перевиконали план. Мало того, були атлети, від яких я не очікував, що вони зайдуть у «трійку» або навіть стануть першими. Тут є над чим подумати: чому вони не могли реалізувати себе раніше, в чому причина?

Ю. Бузько:

— Якби «Легіон» брав участь у харківському турнірі, то весь п’єдестал пошани був би одеським! Що особисто мене вразило в Харкові, так це зал Палацу спорту «Локомотив» — шість татамі вільно вмістилося. Одеський Палац порівняно з ним — кульгава кобила. Але першували наші хлопці, тому що високий рівень не якогось окремого клубу, а вибудувана система.

А. Тонкошкур:

— Ми з Денисом вже чотири роки міняємося місцями на чемпіонаті або Кубку області — то «Катана» перший, то «Легіон». У збірній Криловський займається з молоддю, а я — з дорослими, але за фактом працюємо разом. Велику допомогу надає Юрій Іванович — наш головний меценат.

Денис Криловський
Денис Криловський

Д. Криловський:

— Всі дивуються: яким чином при такій конкуренції зберігаються дружні стосунки? У розмовах з колегами з інших областей чую стільки негативу! У нас все інакше. І багато в чому тут заслуга президента федерації Одеської області Олексія Коханця. Він дає можливість працювати кожному, не зіштовхує нас лобами, чітко дотримується принципу повної відкритості у відборі на престижні змагання. У нас — і у «Катани», і у «Легіона», і у «Тигреня», і у «Мауглі», і в інших клубів — спільна мета. І якщо хтось виходить вперед, це сигнал: треба краще працювати. Ми дуже раді, що Олексій отримав нагороду «Вечірньої Одеси» «Люди справи».

А. Тонкошкур:

— А в Данії Коханець першим з одеситів отримав статус судді найвищої категорії Європейської федерації карате — рефері А, що тепер дозволяє йому обслуговувати фінали чемпіонатів Європи.

Ю. Бузько:

— Потрібно відзначити й Українську федерацію карате на чолі з Сергієм Левчуком. УФК належить до групи Федерацій-реформаторів. Сьогодні спорт в Україні перебуває на совковому рівні, і це при тому, що генофонд у нас фантастичний. Наведу приклад. У Харкові як гості були присутні американські фахівці. Так у них очі на лоб полізли, коли вони побачили наших хлопців — як вони мислять на татамі, яку демонструють техніку! «Якби в турнірі брала участь наша команда, — зізнавалися американці, — ми б жодної медалі не взяли». Дивна ситуація склалася: є атлети, клуби, тренери, які постійно підвищують свій освітній рівень, а Міністерство — на рівні 6-ї моделі «Жигулів», тоді як спортсмени порівняно з ним — «Лексус». Цей розрив треба терміново скорочувати, інакше зусилля сотень, тисяч фахівців зійдуть нанівець.

А. Тонкошкур:

— Ви навіть не уявляєте, з яким обсягом паперів доводиться стикатися, щоб отримати гроші на участь, наприклад, у турнірах Прем’єр-ліги. У світі щомісяця проводяться близько трьохсот турнірів з різних видів спорту. А в міністерстві сидять лише дві людини, відповідальні за оформлення документів. Неважко здогадатися, скільки часу та нервів витрачається на отримання всіх потрібних підписів. Міністерство молоді та спорту в нашій країні належить до сектору соціальної політики. Головна увага — економіці, фінансам. Але ми забуваємо про одну річ — сьогоднішні школярі, підлітки скоро керуватимуть країною, саме їм впроваджувати здоровий спосіб життя.

Ю. Бузько:

— Як не крути, а рано чи пізно доводиться говорити про фінансування.

А. Тонкошкур:

— На рівні національної збірної ці питання вирішені. Вперше команди від 16 років і старші були профінансовані для участі в чемпіонаті Європи. Але до збірної треба ще потрапити! Необхідна серйозна підготовка на місцях. Тут потрібна підтримка.

Ю. Бузько:

— Чому так нерідкі випадки, коли подаючий надії атлет «здувається» на міжнародній арені? Тому що програє до старту, заздалегідь дає собі сигнал: ми слабші. Наводжу приклад з досвіду мого сина, який багато років займався триатлоном. Приїхав на змагання, а суперники сміються: «О, колгосп прибув!» У них «велики» в чохлах запаковані, вартістю кожен по 30—40 тисяч євро, а син свій велосипед, щоб перевезти, змушений розкручувати на складові частини. Важко в такій ситуації не впасти духом.

Д. Криловський:

— Багато років тому я як чемпіон України отримав право на поїздку на першість світу серед студентів, де завоював першу в історії країни медаль міжнародного рівня. Так довелося за свої 50 доларів купувати собі костюм, тому що в українському я б на п’єдестал не вийшов — соромно. Або згадую юніорський чемпіонат 2001 року. З’являється збірна Франції — костюми, краватки, одягнені з голочки. Це дрібниці, але такі дрібниці сильно б’ють по психіці.

А. Тонкошкур:

— Як за відсутності державного фінансування організувати гідну підготовку юних спортсменів? Я у себе в клубі взяв за основу схему, яку використовують у футбольному «Реалі» з Іспанії. На батьківських зборах оголошую: вам належить максимально вкладатися у своїх дітей до 14 років. Клуб, чим може, допоможе, але основне навантаження лягає на ваші плечі. Після досягнення 14 років, якщо дитина показує гідні результати, за неї більше повинен боротися клуб. Ви вже багато зробили, тепер ми підхоплюємо естафету. Досвід показує: така схема підтримки перспективна.

Ю. Бузько:

— Все правильно. Але й державні кошти необхідно розподіляти за спортивним принципом, в першу чергу фінансувати ті види спорту, що дають результат. У країні зараз проводиться політика децентралізації, все більшу роль відіграє самоврядування — аналогічні процеси повинні відбуватися і в спорті.

— А. Тонкошкур:

— Цього ми й добиваємося, тим більше, що одеське представництво у Федерації збільшилося: ми з Денисом, Олексій Коханець — голова суддівського комітету, Руслан Хомутенко з клубу «Мауглі», який очолює організаційний комітет, тепер ще й Юрій Іванович, чия енергія б’є через край, — це серйозна сила.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса