чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

З таким закликом звернулася до всіх передплатників та читачів «Вечірньої Одеси» Антоніна Василівна Власюк. Їй вже під вісімдесят, живе в приватному будинку на Ленселищі. Чоловік, Георгій Іванович, з яким прожила понад півстоліття, на початку нинішнього року покинув цей світ. Діти роз’їхалися, живуть далеко від рідного міста. На щастя, досить регулярно приїжджає онука: провідати, справитися про здоров’я, допомогти по господарству, привезти покупки з магазину, просто побалакати.

Антоніна Василівна не приховує: сьогоднішнє життя приносить мало приводів для радісного настрою. Ось і на «гарячу лінію» зателефонувала, щоб поділитися своїм розумінням того, що відбувається в країні та у світі. Але ось, коли я нагадав, що нинішній понеділок, 17 грудня, був останнім чергуванням журналістів «Вечірки» на «гарячому» телефоні цього року (понеділок 24 грудня — вихідний, а 31 грудня зустрічаємо Новий рік!), наша читачка одразу зрозуміла «натяк».

— Передайте співробітникам газети мої найщиріші привітання з наступаючими новорічними та різдвяними святами! — попросила Антоніна Василівна. — Розумію, що сьогодні всім живеться важко: і пенсіонерам, і працюючим. Тож давайте частіше посміхатися! І давайте підтримувати один одного — словом, ділом, матеріально, морально. І посмішкою — обов’язково! Тільки так ми зможемо не впадати у відчай нинішнього часу.
Багато теплих слів сказала наша читачка на адресу «Вечірньої Одеси». «Ви єдина газета, якій я вірю!», — заявила Антоніна Василівна. Дякую величезне за таку оцінку нашої праці. Приємно, що про свою любов до «Вечірки» під час мого чергування говорили всі, хто в цей день додзвонився на «гарячу лінію».
Людмилі Євгенівні — 84 роки (прізвище літня жінка, ветеран війни та праці, називати посоромилася), пенсію отримує маленьку, трохи більше 1600 гривень. На такі гроші не зашикуєш. Але як жити без «Вечірньої Одеси»?
— Я завжди виписую повний випуск газети, вівторкові та четвергові номери, — пояснює Людмила Євгенівна. — На жаль, вартість передплати на улюблену «Вечірку» зростає швидше, ніж моя пенсія. Я все розумію і не скаржуся. Тому минулого року зробила так: підписалася на повний випуск «Вечірки» на півроку. А потім підписалася на решту шість місяців. Зроблю так і в нинішню передплатну кампанію. На півроку газету я вже виписала.
Ну, а зателефонувала Людмила Євгенівна для того, щоб поділитися своїм здивуванням з приводу бажання Київського військового ліцею імені Івана Богуна, який раніше був Київським суворовським військовим училищем, знести пам’ятник Суворову, що стоїть на території навчального закладу. «А чим їм славний полководець не догодив?», — запитує читачка. Адже під закон про декомунізацію він начебто не підпадає. То в чому причина? І чи не торкнеться це віяння — знесення пам’ятників історичним особистостям далекого минулого — численних пам’ятників Суворову, що встановлені на Одещині? «Неправильно це, якщо таке станеться», — підсумувала Людмила Євгенівна.
«Чекаю спокою і миру», — так сформулювала свої очікування на новий, 2019 рік, наша постійна передплатниця і читачка, вірний друг газети Надія Петрівна Шеленговська. «Мені було п’ять років, коли почалася війна. Зараз, наприкінці життя, знову на території моєї країни йдуть військові дії. Вже п’ятий рік! Коли ж війна закінчиться? Так хочеться миру…», — підсумувала Надія Петрівна. Згадала вона також про те, як у далекому радянському минулому виписувала багато газет. Але час провів свій відсів. «Залишилася одна «Вечірня Одеса», вам я довіряю, газета — мій найближчий друг і співрозмовник!». На завершення дзвінка Надія Петрівна за традицією прочитала свої вірші. Про мир, про надію, про тепло, яким ми повинні ділитися один з одним…
Знову зателефонував Олександр Григорович Чумаченко. Минулого тижня він цікавився, де живе Дід Мороз. Куди можна написати, щоб отримати новорічний подарунок? Може, ці питання прозвучали як жартівливі, але Олександру Григоровичу справді потрібна допомога. Нехай навіть у вигляді новорічного подарунка. Нашому читачеві — 79 років, живе один — так склалися обставини. Все терпимо, але є великі проблеми зі слухом. Потрібен слуховий апарат. Коштує він майже 7 тисяч гривень. Для Олександра Григоровича це непідйомна сума. То, може, хтось із тих, хто зараз читає ці рядки, захоче виступити Дідом Морозом для нашого читача? Це було б чудово!
Зателефонували на «гарячу лінію» Неля Антонівна Литвиненко, Сергій Павлович Зубенко, Валентина Павлівна Діденко. Всі наші вірні читачі та передплатники «Вечірки» з першого номера. Вітали газету і тих, хто в ній працює, з Новим роком, бажали всього-всього-всього!
Дякую величезне за теплі побажання. І вам, дорогі наші читачі, в новому році — здоров’я, сил, оптимізму, незважаючи ні на що!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса