Хто ж цього не знає і без підказки відомих жартівливих, але в основі своїй серйозних рядків? А фільм «Спрага»?.. Куди вже красномовніше.
— У вас — ще й бювети, — не без заздрості констатують гості, натякаючи на певну «елітарність» одеського побуту.
Так, бювети. Їх по місту п’ятнадцять. І завжди біля них, включно з найближчим до видавництва, черги. Які, втім, досить швидко розсмоктуються. Довжина черги залежить від графіка роботи бюветів (він денний), від ранкових, обідніх або вечірніх годин, від погоди та пори року. Влітку графік продовжено на годину, до 21.00. До кінця серпня. Через спеку води витрачається більше.
Тара в черговиків різна — від 2-літрових пластикових пляшок до грон 5-літрових пластикових же ємностей та великих каністр, так що іноді в черзі хтось буркне: «Купаються вони в ній, чи що?» «Для кафе воду беруть», — коментують знаючі, стримуючи роздратування: просування в черзі дещо сповільнюється. Але якщо підійде хтось з дрібним посудом — літровою або пів-літровою пляшечкою, — вшанують. Йди, бери поза чергою: людина, видно, поспішає на роботу або знемагає від бажання пити.
До великих сварок не доходить. Так, легкі перебранки. Це якщо когось час підтискає, а хтось спритний займає чергу до всіх трьох кранів одразу, міркуючи, де буде швидше, і плутаючи, як то кажуть, усі карти. «Та заради Бога, нехай набере і йде собі», — гасить іскру обурення хтось найвитриманіший. Влітку сваритися лінь. Взимку вогнище емоцій жаркіше: крім усього, воно, очевидно, допомагає ще й зігрітися.
Я теж стою в черзі. З «пластиком»: в ньому легше донести воду додому. А ще якщо раптом ліфт закапризує… З такого посуду вдома треба, за рекомендаціями медиків, одразу ж перелити воду в скляний або емальований посуд. Щоб хімія з пластику не потрапила в шлунок.
— А коли цей бювет був побудований? — цікавлюся у жінок, що сидять на лавочці.
— Коли, точно не пам’ятаю. Але знаю, що при Боделані, дякувати йому, — відгукнулася одна з них — Неоніла Тимофіївна.
Чоловіки, на технічну пам’ять яких я сподівалася більше, підтвердили те ж саме: «При Боделані», але не більше того.
Пізніше ми з оператором бюветного комплексу Григорієм Олексійовичем та за допомогою Зінаїди Вікторівни, секретаря головного офісу комплексу (Преображенська, 25), таки уточнили: це був 2001-й рік.
Григорій Олексійович Дзюба працює тут, у бюветі, 10 років. Людина він спокійна, усміхнена, вміє залагодити будь-який конфлікт. І всі відвідувачі-завсідники бювету зустрічають його радісно, немов в одній сім’ї росли, називають по-родинному — Гриша. Хтось, проходячи повз, теж привітно махає йому рукою.
Григорій Олексійович приходить на роботу за півгодини до початку. Любить він, щоб все було чин по чину, в порядку. Окине поглядом територію, подивиться обладнання, вкрутить крани — і о 8.00 потекла з них водичка. У належний за графіком час він крани відкручує, на ніч прибирає. Щоб не безчинствував ніхто. А то, було, націлився бомж… ноги мити під краном. Довелося штурхати його. Трапляється, хтось лавку зламає — дурну силу дівати нікуди.
Обладнання бювету має працювати безперебійно, за цим і стежить оператор. На дверях, за якими його робоче місце, — табличка: «Стороннім вхід заборонено». Я — не виняток. І Григорій Олексійович виносить для бесіди два стареньких стільці.
Нинішня його посада, можна сказати, народилася з іншої, але теж дуже «необхідної професії». У 1966 році в Києві він закінчив технікум міського електротранспорту. Отримав направлення до Одеси. Став начальником дистанції служби колії. Довелося попрацювати і в департаменті міськради. Технічні знання знадобилися і там, і там.
Природно, не зайві вони і тут, куди прийшов він працювати після виходу «на заслужений відпочинок». Трапиться незначний збій в обладнанні, він впорається сам. Щось серйозніше — викликає наладчика. Наладчик, хвалить Григорій Олексійович, дуже працьовита, сумлінна людина. Належить йому, Віталію Петровичу Довженку, раз на 10 днів проводити профілактику, а він навіть частіше приходить. Хоча на його обслуговуванні ще три бювети — на Прохоровській, Михайлівській та на Дальницькій. Наладчик вугільні фільтри промиває, а картриджі міняє. Тоді подача води на дві-три години призупиняється.
— А чому не буває в бюветі води навіть кілька днів?
— Це коли глибинний насос «полетить», — пояснює Григорій Олексійович, — і треба купувати новий. А перш — знайти найнадійніший. Все купується за рахунок міського бюджету.
Буває, трапляється аварія на ділянці міськводопроводу, і якась кількість будинків залишається без води. Тоді бювет працює довше звичайного — «до останнього відвідувача».
Якість бюветної води під контролем ДП (державного підприємства) «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МОЗ України» (лабораторія гігієни та екології). Тиждень тому фахівці вкотре відібрали проби води — безпосередньо зі свердловини і тієї, що на роздачі. Лабораторні дослідження зазвичай тривають до десяти днів.
— Якщо вода не відповідає санітарним нормам і вимогам, що робите — доочищаєте? Наприклад, після сильних опадів…
— У нас такого не буває, — посміхається Григорій Олексійович. — Глибина свердловини до ста двадцяти метрів, і вода зберігається якісною.
Оператор бювету чергує два дні через два. Змінник — так само. У Григорія Олексійовича зараз змінниця — Оксана Олександрівна Дуденко. Надійна. Сумлінна. Та й свого часу піднаторела на підмінах. А місце звільнилося тут — прийшла працювати постійно. Так само, на підміні, трудилася і Наталія Сергіївна Стогова, яку Григорій Олексійович теж поминає добрим словом: тепер вона оператор у бюветі, що на вулиці Мечникова.
Повідомлення-«родзинку» приберіг Григорій Олексійович на кінець нашої розмови:
— А ви знаєте, що фільтрують воду тільки в наших, одеських бюветах? Більше такого немає в усій країні. Навіть у Києві воду мешканцям подають прямо зі свердловин.
Ну, ось — знову є привід мешканцям інших регіонів заздрити Одесі…











