50 років Одеської обласної Ради миру

Одеська обласна Рада миру (тоді вона називалася Оде ai ським комітетом захисту миру) веде своє літочислення з осені 1968 року. Хтось із читачів може сказати: «Адже все тоді робилося за вказівкою партії та уряду». Так, було таке. Але боротьба за мир виявилася тим унікальним випадком, коли партійні директиви збігалися з внутрішнім прагненням самих людей, з голосом усього народу.

Ще не ввібралися в посивілу від війни землю людська кров і сльози, а світ уже вступив у нову гонку озброєнь. У квітні 1949 року в Парижі зібрався перший Всесвітній конгрес прихильників миру. Його підтримали прогресивні світові діячі науки і культури: Луї Арагон і Фредерік Жоліо-Кюрі, Пабло Пікассо і Ренато Гуттузо, Джузеппе де Сантіс і Поль Елюар, Михайло Шолохов і Генріх Манн, Жоржі Амаду і Олександр Фадєєв, Анна Зегерс, Пол Робсон, Пабло Неруда.

Минуло ще п’ятнадцять років. У фінській столиці Гельсінкі відкрився Всесвітній конгрес «За мир, національну незалежність і роззброєння». Радянська делегація була найчисленнішою. До її складу входив і одесит, письменник Іван Гайдаєнко, член Всесвітньої ради миру. Під відозвою про мирне майбутнє всього людства, зверненою до політиків і глав урядів, тоді поставили свої підписи відомі люди нашої планети, в тому числі український письменник, драматург, один з керівників Всесвітньої ради миру Олександр Корнійчук.

Повернувшись на Батьківщину, до Одеси, І. Гайдаєнко був готовий очолити миротворчий рух у своєму рідному місті. Створення такої організації на півдні України активно підтримував відомий український письменник-фронтовик, голова Всеукраїнського комітету захисту миру Олесь Гончар. В одній зі своїх публіцистичних статей Іван Гайдаєнко писав: «Ненависть, війна спочатку оселяються в душах людей, а потім вибухають на полях битв. Якщо ми не пустимо ненависть у наші душі, війни не буде. Нам треба перш роззброїти мізки…».

Палац моряків на Приморському бульварі: саме тут відбулася перша установча конференція, що оголосила про створення Оде ai ського комітету захисту миру. Директор інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. Філатова, академік Н. Пучковська, Герой Радянського Союзу Г. Главацький, поети І. Рядченко, С. Стриженюк, Б. Нечерда, І. Неверов, В. Гетьман, І. Гордон, прозаїки Г. Карев, В. Лясковський, І. Гайдаєнко, Герой Соціалістичної Праці Б. Гаврилкевич, заст. голови міськради Т. Овчаренко, митрополит Одеський і Херсонський Сергій, народний артист України П. Михайлов, секретар партійного комітету Чорноморського морського пароплавства Є. Стеценко, начальник ЧМП А. Данченко, начальник Іллічівського порту А. Хантадзе, проректор Одеського державного університету ім. І. Мечникова А. Богатський, народний художник СРСР М. Божий, головний редактор газети «Вечірня Одеса» Б. Дерев’янко, заслужений художник України
Г. Крижевський, ректор інституту харчової промисловості Г. Чайковський, Герой Соціалістичної праці Т. Дудник та ін. одноголосно обрали головою Одеського комітету захисту миру письменника, ветерана двох воєн — Івана Петровича Гайдаєнка. А відповідальним секретарем — директора Палацу моряків Лідію Георгіївну Маєвську.

Це були значущі та вагомі особистості нашого краю. Сьогодні б про них сказали — місцева еліта. А вони були вихідцями з самої гущі народу. У них були свої рахунки з війною. І своя любов до нашого міста, до своєї Батьківщини.

Спочатку організація розміщувалася на Пушкінській, 13, у маленькому кабінеті. Там же знаходилося Одеське відділення Спілки письменників України. Часто засиджуючись допізна, літератори не тільки обговорювали свої творчі звершення, але й перші кроки миротворчої роботи щойно створеної громадської організації. Коли Генеральне консульство Болгарії переїхало в нову будівлю, Іван Петрович Гайдаєнко подбав про комфортні умови своїх побратимів по перу та миру. Особняк на Білинського, 5 закріпили за письменниками та миротворцями. Понад 25 років одесити знали цю адресу як Будинок миру.

Тут народжувалися антифашистські мітинги, круїзи миру, марші миру, ідеї «круглих столів», конференцій, маніфестації на підтримку незалежних молодих держав, писалися відозви, звернення. Тут миротворці Одеси зустрічалися із зарубіжними гостями. До ста іноземних делегацій на рік відвідувало наш Будинок миру.

Одеська організація миру була ініціатором встановлення побратимських відносин. Тому не випадково сьогодні в Одесі є вулиці Марсельська та Генуезька, Варненська та Сегедська.

З кожним роком громадська організація поповнювалася новими активними членами. Є. Лукашов, С. Лукіна, Н. Подолян, В. Павліченко, В. Стаховський, протоієрей А. Кравченко, М. Базоєв, Є. Крутоусов, В. Полтавчук, Л. Васильєва, Н. Серцов, Т. Сазонова, В. Попков, О. Ботушанська, отець Тихон (Бондаренко), С. Дмитрієва, В. Семенов, Л. Шемякіна, В. Іваницький, Н. Файн, Л. Голубенко, Г. Лекарева-Нікітіна, Є. Демченко, В. Мамонтов, Є. Дьякова, С. Божий, С. Крижевська, Є. Куклова, Є. Буділова, Н. Гоцуленко, Н. Огренич, Д. Бурлак, Л. Лебедєва, В. Іванов, А. Бистрина, Т. Бунякіна, В. Чуб, Г. Мокряк, І. Сєров — люди різних професій і захоплень, але об’єднувало їх одне — творити мир у душах і умах. Вони віддавали і віддають людям свій розум, талант і тепло. Це ставало сенсом їхнього життя. Разом з ветеранами війни: І. Зуденком, Т. Вітюк, П. Середою, А. Рибаченком, Є. Петлюк, О. Кісс, К. Чашиною, Р. Агріковим, В. Лучинкиною, які займали в організації особливе місце, всі вони становили потужне ядро Одеської обласної Ради миру.

З перших днів заснування організація активно співпрацює з Одеською єпархією. Членом президії ОКЗМ був обраний митрополит Одеський і Херсонський Сергій (Петров). У скарбничку Фонду миру надходили скромні кошти від пенсіонерів, ветеранів війни і праці, дітей. Свої трудові карбованці перераховували колективи підприємств, навчальних закладів. Але найактивнішим і найвагомішим вкладником була церква.

З приходом на Одеську кафедру високопреосвященнішого митрополита Агафангела співпраця з Радою миру успішно продовжується.
У 1994 році пішов з життя І. Гайдаєнко. Але прапор миротворців підхопив Герой України, почесний громадянин Одеси та Одеської області, начальник Одеського порту Микола Павлюк. Він керував організацією в нелегкі для держави роки — з 1994-го по 2002-й. Багато напрямків у роботі переглядалися, знаходилися нові шляхи для збереження такої крихкої субстанції, як мир.
З 2002 по 2014 роки біля керма Ради миру стояв Герой України, почесний громадянин Одеси та Одеської області, президент благодійного фонду «Медичний центр «Надія, Добро і Благополуччя» Володимир Филипчук.
Людство потребує щоденної праці миротворців. І вони працюють, не отримуючи ні копійки, безоплатно, за покликом душі та серця. Скільки таких миролюбних акцій пройшло на сцені благодійного центру «Надія, Добро і Благополуччя» в рамках культурно-просвітницьких програм «Різдвяні вечори», «Великодні зустрічі», «Золота осінь миру»! Вони тривають і сьогодні. Скільком молодим талановитим артистам, художникам, поетам і прозаїкам Рада миру допомогла знайти свою дорогу. Скільком ветеранам сцени, журналістики підтримали в складну хвилину їхнього життя. Скільком одеситам даруємо свято на наших зустрічах і концертах, повертаємо надію і віру нашим пораненим воїнам… А як радіють діти на виставках-конкурсах дитячої творчості «Різдвяна зірка» та «Великоднє сяйво», традиційно проходять у Будинку милосердя Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря під патронатом ігумені Серафими, члена президії ООСМ! Вона давній порадник і помічник у головній умові християнського життя — миротворчості.
Ми пам’ятаємо і зберігаємо в своєму серці імена пішли борців за мир. Щороку на Алеї пам’яті в Свято-Архангело-Михайлівському монастирі, де посаджений сад на їхню честь, зустрічаються рідні та близькі тих, хто беріг мир і прославив себе і наше місто добрими справами. Тому наша зустріч називається «Сум мій світлий».
Микола Іжа, доктор політичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, директор Одеського регіонального інституту держуправління, очолив Одеську обласну Раду миру в 2014 році. У складний період політичної, економічної та інформаційної нестабільності в Україні миротворці Одещини несли людям філософію миру, згоди і толерантності, духовного згуртування в інтернаціональному одеському регіоні. Сьогодні разом з ветеранами одеського миротворчого руху, за плечима яких 50-річна історія, працює новий керівник — амбітна і енергійна Таміла Афанасьєва.
Акції «Молитва про мир в Україні», щорічні новорічні ранки для знедолених дітей з подарунками та концертами, поїздки до мешканців області та в зону АТО, творчий конкурс для дітей до 85-річчя Одеської області — «Квітуй, моя Одещино, під мирним небом» — всі ці заходи проходили з великою вдячністю від мешканців нашої області.
За минулі півстоліття Одеська обласна Рада миру пройшла великий еволюційний шлях. Змінювалася країна, політика, люди, підходи і форми роботи, але моральні та етичні принципи залишилися непорушними. Здорова філософія миротворчості ніколи не повинна покидати нашу одеську землю. Бо, як свідчить народна мудрість, «унція миру дорожча за тонну перемог!».