«З бруду — в князі!» — промовив рум’яний після газово-грязьової ванни відпочивальник і блаженно розвалився в кріслі під зеленню вазонних гігантів, що прикрашають вестибюль водогрязелікарні санаторію. І це був, напевно, єдиний випадок, коли відоме прислів’я набуло позитивного забарвлення. Після такої процедури хвилин п’ятнадцять-двадцять не слід було виходити під підступний квітневий вітерець. Водій з далекого українського містечка, який другий тиждень поправляв здоров’я на курорті «Куяльник», вже освоїв головне правило: в санаторії про тебе дбає цілий колектив — не нашкодь собі сам.
Випробувано на собі
Рівно рік тому, таким же квітневим ранком мене, безпорадну після перелому та операції, вивантажили з машини, і я з паличкою поковиляла в санаторний корпус № 2. Дев’ятий поверх, номер 803. Старенько, бідненько, але чистенько. Два ліжка. Тепло, гаряча вода, холодильничок, телевізор; душ, санвузол працюють… Що ще треба?! І я відмовилася від запропонованого «покращеного варіанту» з килимовою доріжкою в коридорі на 4-му поверсі. Не буду лукавити — тому, що за нього належало доплатити, але головне — мені й на дев’ятому сподобалося.

За балконом (правда, двері не відчинялися) — скромний, але милий пейзаж із Жевахóвої гори, на самому поверсі відпочивальників менше, ніж на поверхах нижніх: ще не сезон. Тиша. Хочеш — читай, телевізійні новини дивись, а то й просто полеж. А після процедур, до яких входить і «годування», можна і в клуб — на кіносеанс, концерт або до самодіяльних артистів на пісні під баян. Можна розважитися, не виходячи з корпусу: шашки там, шахи, нарди… Організатор екскурсій Галина Кирилівна пропонувала поїздку до одного з одеських театрів. А чи погано було просто прогулятися доглянутою територією санаторію або пройтися до лиману?
Процедури, зокрема й «водопій» у схожому на маленький палац бюветі з мінералкою «Куяльницька», розписані чітко. Обслуговування ввічливе. А буквально вразила… їдальня. Довжелезна стійка з вбудованими місткими ємностями. А в них ледь не два десятки страв — від супів і каш до салатів, вареників і м’ясних виробів. Вибирай, що хочеш, — лише не перестарайся, якщо тобі призначена дієта. Привітні, спритні офіціанти — дівчата та хлопці, переважно випускники Березівського училища. У сезон штат розширюють. А на вході до зали їдальні кожного зустрічає підтягнутий, в отутюженому костюмі, молодий її завідувач Віктор Васильєв. Нерідко тут же, на столику, для кожного який-небудь делікатес, кефір.
Словом, тижні за півтори, повертаючись із басейну або із залу механотерапії, виходжувала я вестибюлем курортної поліклініки, сунувши свою паличку під пахву. І сильно розвеселилася, почувши одного разу кинуте мені вслід відпочивальницями після процедур насмішкувате зауваження: «І навіщо їй та паличка?!». «А щоб було!». Ха! Не бачили ви мене в перші дні лікування!

…А цього року 5 квітня, напередодні Всесвітнього дня здоров’я, нас, учасників прес-туру, радо приймав той самий, куяльницький, санаторій імені Пирогова. Буквально на ходу, щоб не відставати від екскурсії, запитала першу-ліпшу жінку, як їй відпочивається.
— Чудово! — заусміхнулася Ірина Скуйбеда, яка приїхала з казахстанського міста Караганда. — Гарне обслуговування. І місце таке, що гріх не використати його переваги. Щодня ходжу он тією кам’яною драбиною — п’ять прольотів по сорок п’ять сходинок. Лікар підтвердила, що для суглобів корисно. Ходжу і на лиман. Лікую псоріаз. Буде покращення — приїду ще в листопаді. Я в багатьох санаторіях бувала, є з чим порівняти. Наприклад, ніде, навіть у військовому санаторії, такого харчування, як тут, не бачила. Молодці!
А першими «курортниками» були… чумаки
Цього року курорту на Куяльницькому лимані виповнюється 185 років.
Але першими, ще раніше, цілющу силу цих місць відкрили чумаки, які добували тут сіль і розвозили її по далеких краях. Разом з розповідями про незвичайний приплив сил після робіт на солоному лимані. До речі, існують дві версії, чому він названий Куяльницьким. За однією, згідно з даними лінгвіста А.І. Соболевського, слово «куяльник» у давніх слов’ян означало «пристань», «човновий причал» (за переказами, тут була одна з пристаней на великому торговому шляху до Болгарії та Греції). За іншою — назва пішла від тюркського «куянлик» («густий»): напевно, здивувала концентрація солі в лимані.

Хай там як, а чутки ширилися. І потягнулися до берегів лиману стражденні і, звісно, допитливі, серед яких, безумовно, були медики. Червень 1833 року. Минуло лише кілька місяців після відведення, як би тепер сказали, ділянки землі (на користь міста!) за угодою з її власником князем Жевахóвим — і архітектор Кошелєв вже доповідав про закінчені будівельні роботи… Перші лікувальні заклади для теплих грязьових ванн і купалень на березі лиману, як повідомляє науково-популярне видання «Дари Куяльника», з’явилися того ж року. Справжнім ентузіастом процвітання курорту став молодий доктор медицини Ераст Степанович Андрієвський, домашній лікар (прообраз нинішнього сімейного?) генерал-губернатора Одеси М. С. Воронцова.
Поцікавтеся, шановні читачі, і з вами старожили цих місць, та й співробітники санаторію, які пропрацювали тут по кілька десятків років, поділяться цікавими спогадами, розкажуть, скільки ще дивовижного, на користь відпочивальників, з’явилося потім тут, і підведуть до пам’ятника Е. С. Андрієвському, встановленому біля величного будинку діючої водогрязелікарні, одне крило якої, на жаль, і сьогодні служить навколишнім хлопчакам фортецею в їхніх воєнізованих іграх. Не гріх вклонитися цій людині, залишивши на п’єдесталі пам’ятника пару польових квітів, — вони вже проклюнулися на Жевахóвій горі, якою він, напевно, теж ходив…
«Українським Мертвим морем» називають курорт «Куяльник». Лікуватися приїжджають сюди і з-за кордону. А наші земляки, які побували на справжньому Мертвому морі, розповідають, що — як би не образити те море — ми сильно недооцінюємо переваги нашого курорту. Природа, використовуючи геолого-географічні, фізичні, кліматичні, біологічні фактори, століттями працювала над удосконаленням цієї багатокомпонентної системи, щоб подарувати її нам.
Тут навіть повітря лікує
Гасло нинішнього Всесвітнього дня здоров’я, до якого був приурочений прес-тур — «Здоров’я для всіх», — за всіма статтями відповідає реаліям санаторію імені Пирогова. Тут лікують хвороби різні — неврологічні, гінекологічні, шкірні, урологічні і, звісно, здавна — артрологічні, причому реабілітацію при постінфекційних станах починають не через півроку, як належало раніше, а значно раніше. Є можливість отримувати лікування і дітям — до 4 років, і дорослим — до 75—80 років. І навіть майбутнім малюкам і майбутнім мамам. А нове відділення, з комфортними номерами, такою ж зоною відпочинку та дозвілля — ТОВ «Клініка геріатричної та паліативної медицини «Дім», — готове приймати літніх людей, за якими необхідний цілодобовий догляд.

І ще: завдяки підтримці Фонду соціального страхування України впроваджено програму пільгових путівок — для спортсменів, які отримали травми опорно-рухового апарату; для пар, які планують поповнення в родині; для пацієнтів з вродженими неврологічними захворюваннями…
Клімат, бруд, ропа, мінеральна вода — могутні фактори оздоровлення.
— Тут навіть повітря лікує, — розповідаючи про різноманітність методів і засобів санаторного лікування, підкреслила Валентина Миколаївна Нікітушкіна, лікар з більш ніж 30-річним стажем роботи в санаторії, яка очолювала його колектив як головний лікар.
Дійсно, Жевахóва гора — надійний заслін проти витікання благодатних випарів Куяльницького лиману: природа створила гормони, антибіотики. Буває, деякі пацієнти після Куяльника не потребують аптечних, синтетичних, ліків.
…Рядки зі славної біографії «Куяльника»: великий учений Н. І. Пирогов, працюючи в Одесі, переконався в «доцільності грязелікування поранених, що страждають нагноєнням і поганим загоєнням ран». І в наші дні лікувалися тут воїни, які постраждали в АТО; приймав санаторій і перших вимушених переселенців…
На стику року минулого і нинішнього поповз було чуток, що санаторій закритий. Зовсім. Насправді йшов ремонт. Зі збільшенням торік продажу путівок на 30%, повідомляє прес-реліз, було прийнято рішення «оновити та повністю відремонтувати номери в житлових корпусах». Перед стартом нового, нинішнього, сезону відремонтували 100 номерів у другому корпусі та 70 — у першому. В них з’явилися відпочивальники, в інших ремонт продовжили.
Керівник відділу маркетингу Ілля Малявко повідомив також, що капітально відремонтовано басейн з лікувальною ропою, перетворилося грязьове відділення в поліклініці, реконструйовано частину її холу, кілька процедурних кабінетів тощо. Ще затишніше стала їдальня. Все це можна було бачити — в.о. головного лікаря Олена Кутазова провела екскурсію. Мені хотілося побачити і «мій» номер 803. Ну-у-у, зовсім інша справа. Навіть ліжка та матраци нові. І на балкон можна вийти безперешкодно.
Не буду втомлювати вас, шановні читачі, переліком «досягнутих успіхів» — у вихідні поїдьте самі на Куяльник. Довезе вас маршрутка № 110, що зупиняється навпроти «Макдональдза» біля залізничного вокзалу. І відпочивальники розкажуть вам багато цікавого.
Кому належить санаторій?
Напевно, це питання цікавить не тільки ЗМІ. Особливо після неодноразових спроб «чорних чоловічків» захопити санаторій «Лермонтовський».

На жаль, на прес-конференції на це питання відповісти було нікому. Запрошені керівники департаментів міськради з якихось причин були відсутні. Директор санаторію Араїк Погосян, повідомили, захворів. Не багато роз’яснила і рядок у прес-релізі: «У 2017 році тендер з управління санаторієм виграла керуюча компанія Ribas Hotels Group».
Так, окремі фрагменти санаторію, перетворені ремонтом і реконструкцією, тішать. Але ще більше роботи попереду. Активно експлуатованому курорту «Куяльник» давно не приділялася належна увага, не оздоровлювали сам комплекс. Разом з лиманом. Вчені, викладачі, студенти (майбутні екологи) проводять його моніторинг щодо впливу морської води: вважається, що закачування її в лиман діє благотворно. Однак потрібні чималі кошти.
Серед проблем санаторію — слабка інфраструктура, що потребує розвитку; необхідно придбати сучасні засоби, інструменти для надання більшої різноманітності дозвіллю відпочивальників; потрібна реставрація сходів з черепашнику, що ведуть на Жевахóву гору, і ремонт пам’ятки архітектури — водогрязелікарні, яка прийняла перших хворих 8 травня 1892 року. Болить душа за 3-й корпус, що носив ім’я Семашка: у похмурій покинутій висотній будівлі на першому поверсі — пересічний міні-маркет.
У квітні минулого року все ті ж ентузіасти-добровольці очистили берег лиману від побутового сміття — вантажівки тільки встигали вивозити. Сьогодні вигляд цієї ділянки — між житлами під Жевахóвою горою і храмом Святого Пантелеймона-цілителя, в якому, між іншим, починала співати в церковному хорі Антоніна Нежданова (ім’я її присвоєно Одеській музакадемії), — не відрізнити від звичайного звалища. Актуальним також є питання транспортного забезпечення пацієнтів із житлового масиву Котовського: до санаторію доводиться добиратися з пересадками, «через місто». Про автобусний рейс обіцяв подбати депутат обласної ради Олексій Кобильников. Єдиний з офіційних осіб, хто відгукнувся на запрошення.











