В рамках святкування Дня незалежності Греції відбулася презентація книги гості Одеси з Салонік Валіди Будакіду та Олександра Бурджанадзе «Теметерон (Понтіада)». Захід пройшов в Одеському філіалі Грецького центру культури.
«Трагікомічна розповідь про долю цілої родини з СРСР та головної героїні, яка знайшла спосіб стати щасливою в Греції… Дівчини, зусиллями якої було відкрито кафедру понтійського еллінізму в Салонікському університеті імені Арістотеля», — так визначає головну суть книги «Теметерон» (Понтіада)» (грец. — народжені від однієї матері — Понт) автор Валіда Будакіду. Вона людина різнобічна — лікар вищої категорії, письменниця, позаштатний кореспондент міжнародного тижневика «Мир и Омониа» («Мир і Згода»), синхронний греко-російський перекладач, автор багатьох оглядів культурних подій на Салонікському радіо, незмінний член журі в щорічних іграх КВН Європейської ліги… Творчому шляху її поклали початок статті в російськомовні газети; нинішня книга — одинадцята. «Напівобіографічна», — уточнює Валіда.
Співавтор Олександр Бурджанадзе — її син, народжений вже в Греції. Талановитий художник, до вступу в Салонікський університет ім. Арістотеля закінчив театрально-художню школу; багаж перекладача поповнює, вивчаючи нові мови…

…Переломними в житті Валіди, як і тисяч її «теметерон», що жили в Грузії, стали трагічні події 9 квітня 1989 року в Тбілісі. «Валіда малює словом», — сказала про стиль оповідача керівник громадської організації «Греки Одеси» Єлизавета Кузьмінська-Поліхроніді. Ось тбіліська школярка епохи радянського минулого з його піонерськими лінійками, на яких можуть «ганьбити», наприклад, за те, що активісти застукали тебе в церкві. Ось вона, дорослішаючи, починає розуміти «паралельність» такого, здавалося б, зрозумілого життя, і що про нього не можна нікому розповідати. Треба приховувати, що батько симпатизує капіталістичній Греції, інакше його виключать з партії і виженуть з роботи. А ось картина «весільних урочистостей», що влаштовуються щорічно 25 березня, в день здобуття Грецією своєї незалежності. З питанням: «Що у вас тут відбувається?» — обов’язково з’являвся представник КДБ. «Весілля! Хіба ви не бачите?!» — обурювалися «гості». А ще треба було спробувати розгадати страшну загадку: чому в Тбілісі на мирно мітингуючих людей пішли танки, за що загинула тоді її подружка — грузинка Манана.
Герої легенд і міфів, без перебільшення, повноправні дійові особи — так про них розповідає Валіда на сторінках своєї книги. Її головний посил — «не ховати своє походження, а пишатися ним!». Пишатися славним минулим предків, відстоювати право на життя рідної — понтійської — мови, а не діалекту, яким декого хочеться її вважати. Вона, сама переживши гірке прощання з рідним домом, гостро відчуває, що твориться в житті та душах таких же, гнаних різними обставинами людей. «Лейтмотивом моєї творчості, — говорить, — як людини, яка неодноразово змінювала країни проживання (в Греції Валіда живе з 1991 року), звичайно, є тема еміграції та соціальні проблеми, що виникають після неї».
Про такі проблеми розповідає і «Теметерон», запрошуючи читача дивуватися разом з емігрантами парадоксальним явищам у житті Греції, пристосовуватися до невлаштованого побуту «неофітів», переживати труднощі пошуків роботи, викорінюючи відчуття своєї «другосортності», що оселяється в душі. Маленька дівчинка виросла і тепер розуміє, чому дід категорично відмовився тоді, давно, залишати рідний дім.
Переказ, навіть детальний, не передасть багатогранність, багатоплановість книги, її треба читати. І напевно ви згадаєте відоме зі шкільних років — «Понт Евксинський» — Море Гостинне, як назвали Чорне море стародавні греки. Не зайві в книзі історичні екскурси, а також свого роду коментарі та звернення до читачів.
«У еміграції немає національності, немає обличчя, вона однаково страшна для всіх, — говорить Валіда. — Впевнена — моя книга стане зрозуміла будь-якому читачеві, незалежно від національної приналежності, будь-кому, хто хоч раз у житті замислювався над значенням слова «Батьківщина».











