чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Закінчення. Початок тут.

«Мат — це бруд»; «Миттєво блокую тих, хто це робить, потрапляючи на мою стрічку. У моєму оточенні це не прийнято», — з бліц-опитування на Фейсбуці. Письменниця Ольга Ільницька: «Погано сприймаю мат як буденну мову, а вже як літературну тим більше. Але якщо це потрібно за авторським задумом, то допустимо. У мистецтві допустимо все, аж до мату та іншого потворного, але — не люблю. І ті, хто назвав кішку «кішкою», спіткнувшись об неї, мені симпатичніші за тих, хто матюкався».

…Учень Ломоносова Іван Барков; «наше все» Пушкін; дослідник російського фольклору О. Н. Афанасьєв; сучасники згадують, що й графу Льву Толстому воно було не чуже — з співрозмовниками-чоловіками. Віктор Некрасов; Венедикт Єрофєєв; Віктор Пелевін; Микола Коляда; Лесь Подерв’янський, — ті, на кого, навскидку, посилаються джерела, піднімаючи тему нецензурної лексики. З Пелевіним у мене своєрідні «стосунки»: ціную його роман «Чапаєв і Пустота» — за згущену карнавальність; і, доки мат слугував засобом мовної характеристики персонажів — як же інакше й розмовляти, наприклад, «браткам» 90-х? — і не був належністю «обличчя від автора», то все було «в нормі». Коли «ненорматив» став елементом авторської мови — стало нудно…

Мисливці за епатажем часто забувають: коли все дозволено, вже нічого не цікаво. Сенсаційність швидко вироджується в рутину.

…Штрих до історії питання, з часів «перебудови». Цікавий цей приклад тим, як трансформуються поняття в суспільній свідомості. Замітка в «Літературній газеті»: радянська цензура «зарізала» помітну назву сатиричного фільму «Бля!». Наводилася цитата зі словника, послатися на джерело автори не вважали за потрібне, тому я запам’ятала її майже дослівно. Тепер я розкопала її в Інтернеті — з незрозумілим посиланням: «З історії лексикології російської мови».

«Блядь (блядословіє, блядство, бля) — слово праслов’янське, вживалося у всіх праслов’янських мовах у значенні: омана, смута, перелюбство тощо. Лайливим словом
НЕ Є. Непристойних номінацій НЕ МІСТИТЬ. У Росії заборонено в 1730-х рр., в період правління Анни Іоаннівни, за згадку у зв’язку з августійшими особами». «Етимологія: від слов’янського «блуд» — омана, помилка, гріх; блядословить — «брехати, обманювати, наклепничати», польськ. «бленд» — «помилка». Праслов’янський корінь: «ухилятися, плутатися».
«Літературка» наводила понад те й коментар Льва Гумільова: дарма, мовляв, очорнили це слово, покійна матінка його охоче використовувала. Я уявила тоді, як це велична Анна Андріївна промовляє…
До відома викривачів «фінно-угорсько-монголо-ніскільки-не-слов’янського Мордору»: «Російська обсценна лексика має давні слов’янські та індоєвропейські корені. Сучасні дослідники не розглядають серйозно поширене в російському народі ненаукове уявлення про те, що обсценна лексика була запозичена… під час монголо-татарського іга». «Різні варіанти етимології основних словотворчих коренів… як правило, сходять до індоєвропейських або праслов’янських основ. Обсценна лексика виявлена в чотирьох давньоруських берестяних грамотах XII — XIII ст. з Новгорода та Старої Русси». Вникайте, якщо що, там багато цікавого.

Мисливці за епатажем часто забувають: коли все дозволено, вже нічого не цікаво. Сенсаційність швидко вироджується в рутину

«Жорстка заборона на публічне вживання обсценної лексики та фразеології, …пов’язаних із забороненою темою сексу та сексуальної сфери, підтримувалася Православною церквою, а в Новий час — школою та іншими культурними інститутами, — пишуть дослідники. — Це табу дещо ослабло… у зв’язку з демократизацією суспільства та ослабленням державного контролю за друкованою сферою… змінами в суспільній моралі після розпаду СРСР, масовою публікацією літературних творів та листування визнаних російських класиків, письменників-дисидентів та нинішніх постмодерністів. Зняття заборони… призвело до розширення рамок прийнятної лексики в писемній мові. Мат і жаргон увійшли в моду, ставши одним із засобів піару».
Психолінгвіст і антрополог, доктор філологічних наук Володимир Ілліч Жельвіс (Хаінсон) дав класифікацію функцій «інвективної (насмішкувато-викривальної) лексики». Серед них — такі: представити себе «людиною без упереджень»; реалізувати «елітарність культурної позиції через її заперечення»; продемонструвати співчуття пригнобленим класам; привернути увагу; бунтарська функція; магічна функція, «відчуття влади над демоном сексуальності»; засіб вербальної агресії.
ЕПАТАЖ, прагнення до сенсаційності некорисливі і, як на мене, саме цим — непривабливі. Головне ж, «піпл хаває». А чому «хаває» — це вже питання до соціопсихологів.
…Небезвідома постать: Олексій Плуцер-Сарно, рік народження 1962, Москва. Запам’ятали? Ну, а «Пусі Райот» ще пам’ятаєте? Так от, це натхненник їхніх перемог, у нього деякі з них пройшли виучку. Лідер арт-групи «Война», що прославилася, під скандал з «Пусі Райот», викладеними в Інтернет (я бачила) фото та відео колективного «траху» в Біологічному музеї. Там золота медалістка, студентка філософського факультету і майбутня «в’язниця совісті» Надя Толоконнікова явлена голою, на останніх місяцях вагітності та на чотирьох кінцівках, — і не заявила ж публічно, що, мовляв, фальсифікація, не подала до суду «на захист честі та гідності», — а дружнє сукуплення було оголошено групою — увага! — «на захист Ведмедика».
Вже тоді «ліберальній громадськості» варто було вимкнути емоції та увімкнути мізки. Прийдіть до будь-якого одеського музею і спробуйте посеред залу зняти штани. Як сталося, що в столичному музеї не виявилося не тільки публіки — що, за наших часів, не диво, — але й наглядачів залів, відомчої охорони? Це ж треба було, щоб хтось сильно «мотивував» дирекцію музею. Тобто — акція була, так чи інакше, «стимульована». А ви кажете — епатаж, протест…
«Ніхто з учасників акції студентів відрахований не був, але їм було винесено догану», — повідомляє електронне джерело. Теж непогано.
Олексій Плуцер-Сарно, тим часом, що називається, «доброго роду». «Онук Никодима Акимовича Плуцер-Сарно (1883 — 1944)… економіста, друга Марини Цвєтаєвої та адресата її лірики. Син конструктора сонячних батарей Ю. Н. Плуцер-Сарно»; «автор книг, словників, енциклопедій, наукових статей», — в тому числі й з теми, що ми розглядаємо: видав на-гора «Великий словник мату».
…Коли «Пусі» були, на хвилі суспільного обурення, випущені з колонії, мені потрапив номер журналу «Мистецтво кіно», що вийшов задовго до їхньої ескапади в храмі. Там, у маленькому нарисі, згадана арт-група «Война», яка дуже ратувала «за Ведмедика». Тут мені все стало зрозуміло, а нині електронні джерела говорять відкрито: «акція» в Біологічному музеї «відбулася напередодні виборів президента Дмитра Медведєва». У цьому контексті неадекватна «показова порка», влаштована «пуськам», набуває логіки: чому б не налякати агітбригаду «заклятого друга» і суперника в президентських перегонах. А на що, взагалі, жили «дівчата» та їхній лідер (ну, він-то деякий час подвизався при Нємцові та Хакамаді, при «Яблуці» та на Радіо «Свобода»), і яким таким ентузіазмом палали їхні «акції», — це, як там казав Станіславський?..
Що хочу сказати: матюкання як епатаж далеко не некорисливе. У середовищі освіченому, богемному воно служить, справді, марнославству, піару: нашуміти, не маючи особливих природних підстав «втекти тління». Плюс «піпл» готовий платити за друковані «непечатні» опуси.
ЩО Ж у нас з «піплом»?
Ігор Губерман: «Мат — це, я б сказав, перефразовуючи Маркса, зітхання пригнобленої тварі. Жодного разу не чув, щоб десь був мат, співмірний і настільки ж величний, як у Росії».
Філологиня в ЖЖ: «Від правильно застосованого мату до вульгарної пошлості рукою подати. Але як прісним буває російська мова без мату!».
Християнський сайт «Для тебе»: «Я зрозуміла, в чому проблема мату. У ньому немає любові! А отже, немає і творчої сили. Це перевертень, який видає себе за силу і обманливу свободу говорити те, що лежить на серці. А що у нас на серці, а? Адже «від надлишку серця говорять уста».
Кінорежисер Андрій Звягінцев («Повернення», «Левіафан» та ін.): «Російський мат — унікальний лінгвістичний і навіть сакральний феномен, коріння якого лежить глибоко в російській культурній традиції».
…Кінорежисер Сергій Соловйов у своєму мемуарному тритомнику — рекомендую: повчально і смішно майже як у Гашека, причому з величезною любов’ю до персонажів! — заспівав оду мату. Що називається — шах і мат опонентам «ненормативу».
«Весь ВДІК ми провели, весело і вільно з ключових питань буття висловлюючись тільки матом… У нас навіть склалася своєрідна теорія, яка виявилася вірною на практиці: про ступінь порядності та моральної чистоти людини можна було судити з того, як вона матюкається. Якщо людина щось промовить матом і тобі стає соромно за неї… це на сто відсотків означало — погана людина, в усякому разі, з серйозними моральними вадами: за її матерними візерунками ніби проглядають цілком конкретні і цілком потворні реалістичні життєві поняття. Але можна було висловитися матом так, що нічого іншого, крім словесної краси… чудового барокового прикраси справжньої народної… слов’янської мови… а також відображеної в цій мові істинної моральної величі людини чудової ти не відчуваєш». Квітуче, а? Імена носіїв автором цитати додаються.
Сьогодні я легко розпізнаю в компаніях хлопців і дівчат, що матюкаються на вулиці, ту саму «шпану» моєї юності, «облагороджену» шмотками з бутіка. Тільки «ганяти» і працевлаштовувати їх нікому.
І що мене справді лякає — це високий градус агресії нашого суспільства, що розжарює Всесвітню Мережу: нетерпимість, аж до готовності вбити за висловлену думку, відмінну від твоєї власної. І вже вбивають один одного. Тисячами. А передували цьому матерні баталії в Інтернеті, зі взаємними образами, що компенсують почуття власної ущемленості. Бо народ як був пригноблений, так і пригноблений. Життя людини знецінене. Головна ж функція мату в Новий час — «вербальна (словесна) агресія»: до пори до часу — вербальна…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса