Цікаво спостерігати, як змінюється «профорієнтація» вулиць нашого міста. Кілька років тому «лідирували» ріелторські офіси. То відкриваються, то закриваються кафешки та дрібні крамнички. Стійко тримаються перукарні та похоронні бюро (прямо за Ільфом і Петровим). Останнім часом різко рвонули вгору «замінники» казино — букмекерські контори та різноманітні лотереї. Все тече, все змінюється, але незмінно в перших рядах аптеки.

Ось і наша постійна співрозмовниця Г. Ф. Манцорова про те саме. «Для того, щоб безкоштовно отримати ліки, необхідні два підписи — головлікаря поліклініки та лікуючого лікаря, — розповідає Галина Фомінішна. — Прийшла до поліклініки, чекаю. Головлікар — людина зайнята, розумію. Чекаю, але час іде. Нарешті, отримую обидва підписи і прямую до аптеки на 7-й станції Великого Фонтану, мережі «Доброго дня» (живу на вулиці Посмітного). Там заявляють, що мені потрібно в іншу аптеку — на 5-й станції. З Черемушек, виходить, людям треба на 7-му, а нам з Посмітного — на 5-ту — абсурд! Але робити нічого — їду на Адміральський проспект. І знову невдача — кажуть: «Зараз у нас цих ліків немає. Телефонуйте, з’ясовуйте». Як і слід було очікувати, дзвінки мої результату не дали. Вдома був деякий запас необхідних препаратів, якийсь час протрималися. Але ось і запас закінчився. Знову їду до аптеки, і з’ясовується, що мій рецепт вже недійсний, оскільки термін його дії — три тижні. Довелося за так звані безкоштовні ліки платити гроші».

Інший інцидент з нашою читачкою трапився в іншій аптеці — «Полімед», де, як повідомила Галина Фомінішна, ціни «легші». За 40 таблеток потрібного препарату вона, враховуючи знижку в 5%, заплатила 63 гривні. Прийшовши додому, виявила, що прорахувалася — купленого недостатньо. А наступного дня за 10 таблеток з неї запросили 40 гривень (те ж найменування, той же виробник). На природне запитання «чому?» відповіли, що таку ціну їм спустили зверху. І простодушно додали: «Напевно, тому, що пенсії збільшили». Ось вже воістину: побічним ефектом деяких ліків іноді буває повне розорення, а саме лікування — суть протиборство організму та заробітку.

Треба сказати, що Г. Ф. Манцорова — якраз не з тих, хто сидить, склавши руки, стикаючись з несправедливістю. Коли через поломку на лінії у неї відключили телефон (через це чоловіка з 90-річчям ніхто не зміг привітати), вона, випробувавши всі «легальні» методи, сама пішла на ЦСС і оголосила: «У нас з чоловіком із навколишнім світом єдиний зв’язок — телефоном. Якщо вдома що трапиться, майте на увазі, буду скаржитися до прокуратури, щоб завели на вас кримінальну справу». Додому повернулася через півтори години, телефон працював. Весь під’їзд її дякував за сміливість і наполегливість. Але невже тільки таким чином можна змусити служби виконувати те, що їм належить за обов’язком?

А ще Манцорова зібрала чудову колекцію вишивок (нещодавно перерахувала — 232 екземпляри!), чекає в гості журналіста. Обов’язково прийдемо, тим більше, що Галина Фомінішна не тільки сама підписалася на «Вечірню Одесу», але й родичку вмовила.

«Завтра повинні принести пенсію, — повідомила інша наша постійна співрозмовниця, Надія Петрівна Шеленговська. — Першим ділом піду на підписний пункт. З 1976 року виписую «Вечірню Одесу», просто не уявляю — як це без неї? Шкода тільки, що не дуже уважно читають газету ті, від кого залежить наше повсякденне життя». «Вечірка» вже писала про те, що у 82-річної Фені Юхимівни Партологи вже 3 місяці не працює телефон. «Кілька разів я до Києва дзвонила (хто придумав цю дурість?), та все без толку».

Геннадій Сергійович Брюханов звернувся до нас з приводу пільгової підписки. Як такової, її тепер немає. Але можна підписатися на газету в редакції за півціни з умовою самостійного отримання. Геннадій Сергійович запевнив, що постарається в будь-якому випадку зберегти для себе газету.

Ось так і живемо, згадуючи Станіслава Єжи Леца, який запитував «Що краще — «штучне процвітання» чи природна бідність?».

У понеділок, 30 жовтня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-96-43 з 10.00 до 12.00 чергує Олег Станіславович Суслов.