У двох залах Музею західного та східного мистецтва (Пушкінська, 9) протягом місяця працює виставка живопису, присвячена пам’яті автора, заслуженого художника України Віктора Чернова (1944—2017).
Понад 47 років Віктор Іванович пропрацював у дитячій художній школі імені Кіріака Костанді, щедро ділячись з учнями своєю любов’ю до експериментів, поетичним баченням світу та секретами майстерності. На вернісажі згадували, що типовим для нього було звернення до учнів: «лапушка». Вдова художника Ангеліна, не приховуючи горя, згадувала про прожиті щасливі роки, про те, яким добрим і люблячим був її чоловік.
— Ви думаєте, чому на картинах все вирує? Ось така ж вирувальна була у нього душа! Ніжність і пристрасність були йому притаманні в усьому, — розповіла ця одночасно щаслива і нещасна, невтішна і назавжди зігріта любов’ю чоловіка жінка.

Вирувальна душа художника змушувала його у творчості ширяти: не випадково ракурс у більшості картин дозволяє бачити зображене немов з-під хмар. А зображував майстер і природу, і місто, і ліси, і святих, і свого ангела Ангеліну на стику живопису та графіки, розчерки ліній з краплями чорного лаку (цей глибокий колір непізнаваності немов анаграма, підпис художника, нагадування про чорну сторону нашого буття, на тлі якої яскравіше грають фарби та світло). Серія картин присвячена риболовлі, сюжети соковиті, з жартом, барвистими деталями, взятими з життя, з багаторічного захоплення. Сумно, що красиве життя хорошої людини має кінець, але в пам’яті учнів, рідних, у своїх полотнах Віктор Чернов продовжує жити.











