З восьмидесятиріччям Любов Трохимівну Хвойнову вітають, зокрема й зі сторінок нашої газети, її друзі та близькі. Відзначила ювілей вона 8 жовтня.
Народилася Любов Трохимівна у багатодітній родині. Дитинство, юність, становлення — все як у всіх у ті важкі довоєнні, воєнні та повоєнні роки: голод, розруха, навчання, картки, черги… Але голод, тяготи та горе не ожесточили нашу героїню, а навпаки, навчили постійної турботи про ближнього — останнє не з’їси, віддай молодшому, нужденному… Такою і виросла. Вивчилася, стала педіатром.
Доля закинула її родину у 90-ті роки до міста Теплодар, де вона і живе донині. На терені педіатрії в Теплодарській міській лікарні трудилася до пенсії і ще одинадцять років після пенсії, поки ноги дозволяли бігати на виклики. Під час роботи всіх дітей своєї дільниці Любов Трохимівна знала не тільки на імена, але й «за діагнозами», пам’ятала всі вроджені нюанси, їхні дні народження. Спокійного сну не буде, якщо у когось із діток на дільниці температура, — вранці обов’язково побіжить дізнатися, як ніч минула.
Важко в кількох рядках описати життя людини, яка відпочивати не вміє і зараз. Її ніхто і ніколи не бачив, щоб вона сиділа на лавочці біля будинку, вона весь час у праці. На дачну ділянку, яка знаходиться за півгодини ходьби від будинку, вони з чоловіком йдуть за будь-якої погоди, цілий рік. Адже потрібно і в спеку, і на морозі напоїти і нагодувати собак з усієї околиці, насипати хліба горобцям, налити молока їжакам і бродячим котам, які забредуть на ділянку.
Є й улюбленці — собаки Жанка та Жорик, які подружжя зустрічають на початку поля і проводжають до дачі і назад. Спеціально для них подружжя їздить на «Привоз» за кісточками, варить їм їжу і лагідно називає хлопцями. А Жорик зобов’язаний їм життям — його лютою зимою 2015 року збила машина, він лежав і болісно вмирав. Коли пес не зустрів подружжя день, другий, його пішли шукати, кликати, і знайшли закривавленого нещасного. Виходили. Зараз пес кульгає, і це довічна травма, але так віддано дивиться в очі, що мимоволі навертаються сльози…
Родина нашого ювіляра — віддані читачі «Вечірньої Одеси». Незважаючи на рівень пенсій, ціни та дорожнечу життя, Любов Трохимівна вже понад двадцять років виписує і читає від дошки до дошки нашу газету. Редакція газети приєднується до привітань з ювілеєм та добрих побажань друзів і знайомих, які цінують красу душі Любові Трохимівни і розповіли нам про чарівну жінку, турботливу дружину, матір, бабусю.











