Напевно, одеситам і всім, хто закоханий у наше місто, у його минуле та сьогодення, зайве нагадувати, що 2 вересня День народження відзначала не тільки Одеса, але й її головний промисловий оплот — морський торговельний порт. Причому підприємству виповнилося стільки ж років — 223 роки!

Порт, до створення якого Йосип Де Рібас приступив одночасно з будівництвом фортеці Хаджибей, став такою ж візитною карткою Одеси, як Потьомкінські сходи або Воронцовський палац. Разом із містом морська торгова гавань гідно пережила всі історичні шквали та штилі, ділила радість і горе, одразу ж відгукуючись на прохання про допомогу та приймаючи підтримку, коли її потребувала.

Згадую про ці прописні істини лише з однією метою. Місто і порт — це ланки нерозривного ланцюга історичного континууму. До них застосовний закон сполучених посудин. Згадаймо, як морська торгова гавань, неодноразово протягом 223 років переживаючи періоди торговельного розквіту, давала потужний імпульс для розвитку Одеси. І як місто в тяжкий період історії після звільнення від окупації під час війни, кидало всі сили на розмінування акваторії та відновлення роботи підприємства. І вже на початку жовтня 1944 року до Одеського порту зайшли перші торгові судна.

Тому трохи дико чути час від часу повторювану мантру про те, що, мовляв, порт треба винести за межі міста. Мовляв, не місце підприємству в межах населеного пункту: і вигляд псує, і екологію забруднює. Що сказати? Як зауважив один мудрий чоловік, будь-яке злодіяння має власну мораль, яка його виправдовує.

Так і в ситуації з визначенням майбутнього Одеського морського порту. Зрозуміло, що ті, хто виступає за винесення підприємства «куди-небудь» за межі міста, обґрунтовуючи свою пропозицію екологічною проблематикою, найменше думають про охорону навколишнього середовища. Річ в іншому — вже надто «козирне» місце займає торгова гавань на узбережжі. Це ж скільки тут можна побудувати всяких наворочених готелів, фешенебельних ресторанів, приватних кемпінгів, елітних нічних клубів! Повірте, бажаючі вкластися в такий грандіозний проєкт давно є. І живуть вони, здебільшого, не в Одесі.

Запитується: воно нам треба?

При цьому хочу зауважити, що місту для його якісного розвитку дійсно потрібні інвестиції. Іноземні, вітчизняні — без різниці. Але не можна — це моє глибоке переконання — будувати майбутнє ціною знищення минулого. У такому разі перекреслена історія нагадуватиме шкільний щоденник з рясно вирваними сторінками, який тримати в руках просто огидно.

Тому порту, в якому, до речі, працює не одна тисяча одеситів, треба всіма силами допомагати. А не хитати повітря маніловщиною.

Що ж до чергового дня народження Одеського морського порту, то підприємство зустріло його гідно. У напруженій роботі та з грандіозними планами на майбутнє. Напередодні свята вдалося поговорити з начальником Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» Ігорем Ткачуком. Говорили про багато чого. В тому числі, про проєкти розвитку морського вокзалу, естакади, готелю, проведення днопоглиблювальних робіт. Сподобалося, що начальник адміністрації порту запропонував надати публічного розголосу за допомогою газети не плани, а вже зроблене, досягнуте. Тим більше, що перші результати фундаментальної програми порту зі зміни вигляду підприємства і міста, в цілому, побачимо зовсім скоро.