Коли я навчалася в другому класі школи № 36 для дівчат ще на самому початку 60-х років ХХ століття, вчителька принесла в клас репродукцію картини Карла Брюллова «Останній день Помпеї» (в ті часи назву міста відносили до жіночого роду) і розповіла про страшну трагедію, що сталася 24 серпня 79 року н. е., коли прокинувся на Апеннінському півострові вулкан Везувій зруйнував місто Помпеї і погубив тисячі життів. Почуття жалю, співпереживання і болю пронизало нас…
Нещодавно, подорожуючи Італією з групою туристів, побувала я і в Помпеях. Йшов невеликий дощик, небо було сірим. На душі тихий смуток і передчуття чогось загадкового…
Наш екскурсовод-неаполітанець, високий і стрункий, з копицею чорного кучерявого волосся, дуже схожий на одного з персонажів фільму «Неймовірні пригоди італійців у Росії», закінчив московський університет Дружби народів і непогано говорив російською. Побачивши, що я приготувалася конспектувати його розповідь про Помпеї, хитро запитав: «Ви що, агент КДБ?» і сам став завзято сміятися, задавши тон спілкування з нашою групою туристів.
Місто Помпеї — музей просто неба, внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — було засноване в VI столітті до н. е. поблизу Везувію, що входить до числа найнебезпечніших вулканів світу. Є відомості про понад 80 значних його вивержень.
Вчені припускають, що він з’явився 25 тисяч років тому в результаті зіткнення двох тектонічних плит. Перше виверження сталося за сім тисяч років до нашої ери.
Найстрашніше виверження вулкана сталося 24 серпня 79 року, коли над Везувієм з’явився стовп висотою 15 км, що складався з газу і каменів. Дим розповзався по небу, а вітер направив його на Помпеї. Сонце зникло, настала повна темрява. Камені падали вниз зі швидкістю 200 км на годину. Вуглекислий газ викликав задуху. Сильний землетрус підірвав резервуар магми. Лавина кинулася на Помпеї. 100 млрд. тонн кам’яних брил, пемзи, попелу викинув Везувій за 18 годин свого виверження.
За кілька тижнів до виверження вулкана, як сказав екскурсовод, колодязі пересохли, птахи перестали співати, дикі тварини зникли, риба відпливла вглиб Тірренського моря, домашні тварини проявляли неспокій.
Помпеї були засипані шаром попелу висотою 25 метрів. Сила виверження була такою, що попіл долітав навіть до Єгипту і Сирії. Загинули також міста Геркуланум і Стабія, розташовані поблизу.
Розкопки міста почалися в 1748 році. В процесі розкопок з’ясувалося, що в ньому все збереглося таким, яким було до виверження. Під багатометровою товщею попелу були знайдені вулиці, будинки з повною обстановкою, останки людей і тварин, які не встигли врятуватися.
На місці тіл людей і тварин, похованих під шаром вулканічного попелу, утворилися порожнечі. Заливши ці порожнечі гіпсом, вченим вдалося реконструювати передсмертні пози жертв виверження. На одній з вілл знайдено 20 тіл загиблих, в тому числі жінок і дітей. З них 18 — у підвалі, двоє біля дверей, що ведуть із саду до моря; у одного з них знайдено золоте кільце, срібний ключ і 1356 сестерціїв. В даний час близько 20—23% території Помпеї ще не розкопано.
Як же жили помпейці? Прямі вулиці Помпеїв мають не тільки бруківку, але й тротуари. Вони викладені величезними булижниками. Оскільки в день нашого відвідування в Помпеях йшов дощ, булишники були мокрими і дуже слизькими. Особисто я від них постраждала, і вже в автобусі на зворотному шляху, як могла, лікувала забите коліно.
Будинки в Помпеях в основному були одноповерховими. Ось найбагатший будинок, що займає простір між чотирма вулицями площею 3000 м2. «Будинок хірурга» отримав таку назву тому, що в ньому були виявлені численні хірургічні інструменти. А ось «Будинок мораліста» на стіні має написи білим по чорному: «Тримати в чистоті ноги і не бруднити білизну і постіль», «Поважати жінок і уникати непристойних розмов», «Утримуватися від гніву і від бійок». В кінці висновок: «В іншому випадку повертайтеся до себе додому». Будинки звичайних громадян часто були діловими: будинок-магазин, будинок-майстерня.
Помпеї відчували проблеми з водопостачанням. Грунтові води знаходилися під містом на глибині майже 39 метрів. Тому колодязі хоч і існували, але були нечисленними. Населення в основному збирало дощову воду в басейни. За часів імператора Августа був побудований акведук, до нього були підключені будинки тільки найбагатших городян.
Місто займалося виробництвом вовняних тканин. Знайдено 13 цехів з обробки вовни, 7 прядильних і ткацьких майстерень, 9 фарбувалень.
ПРали одяг або содою, або сечею, що постояла 1—2 тижні. Пранням займалися раби, які поміщали одяг в чан і топтали його ногами. Потім добре полоскали. Здійснювалося і прасування одягу, для тунік був особливий прес.
У Помпеях було добре розвинене громадське харчування. Було 89 термполіїв, які постачали людей гарячою їжею, адже будинки, як правило, не мали кухонь. Були і так звані «бістро», де їжа готувалася в глибині будинку і зберігалася в амфорах, а на вулиці встановлювалися мармурові прилавки з поглибленнями для їжі.
У Помпеях виявлено 34 пекарні, які повністю задовольняли потреби городян. Багато з них мололи зерно прямо на місці. Часто пекарні не мали прилавків для продажу хліба і постачали його оптом, розносили по домівках або продавали на вулиці з рук.
Також в Помпеях вироблявся оригінальний рибний соус «гарум», який навіть йшов у великих кількостях на продаж в інші міста. Технологія його виготовлення була дивовижною. М’якоть риби розтирали, витримували в солоній (морській) воді протягом кількох тижнів. Часто до неї додавали зелень, прянощі, вино. Приправляли соусом найрізноманітніші страви.
Археологи розкопали помпейський форум, який був центром політичного, економічного та релігійного життя міста; критий продовольчий ринок, в центрі якого розташовувався басейн для живої риби, а навколо крамниці, де торгували м’ясом і рибою. Красива базиліка, побудована ще в 100 році до н. е., театр на 5 тисяч глядачів, стадіон для гімнастичних вправ і спортивних заходів — одним словом, місто жило насиченим життям.
Дощ закінчився до закінчення екскурсії, і ми поїхали до Неаполя, звідки Везувій, на вигляд такий мирний і красивий, був добре видно…











