Над нашим вікном, десь під дахом, щороку в’ють гнізда ластівки. Легке шурхотіння і ніжний писк батьків та малюків, затамувавши подих і завмерши, готові годинами слухати наші коти. Вуса в них витягуються вперед, як антени, а хитрі оченята намагаються видивитися пташок.

Батьків-ластівок побачити можна. І не тільки їх. На дахах і балконах сусідніх будинків ластівки оселилися цілою зграєю. Перед вікнами верхніх поверхів напередодні дощу та в похмурі дні ці пташки проносяться в дивовижних фігурах вищого пілотажу, здається, навіть перекидаються на льоту.

Чи то річ солідні лоснящиеся голуби, які іноді сідають відпочити на підвіконня, — ніби важкий мішок падає, дзвенить тонкий бляха. Важливий сизий гість блищить горіховим оком — що, жодної крихти на твоєму підвіконні немає? Вибач, немає. І ось чому — з мого боку до скла або віконної сітки вже притиснулися дві котячі фізіономії. Голуб ображено, але дуже швидко ретирується. В котячих очах теж образа — «здобич» полетіла!
А ось нещодавно з гнізда вилетіли два пташеняти-ластівки. І забили крилами в першому своєму польоті прямо перед нашим вікном. Пищать жалібно, в повітрі просто зависли, прямо в кімнату через сітку відчайдушно таращаться. Батьки їх з тривожними криками тут же метушаться вгору-вниз. З нашого ж боку — вся родина, приваблена писком. І, звичайно ж, пухнасті мисливці на підвіконня злетіли. Тут злякалися ми вже за них. Раптом на сітку кинуться, виб’ють? Адже восьмий поверх…
Несподівано з іншого боку грудьми кинулася на цю сітку ластівка. Просто вдарила в неї з відчайдушним криком, розпластавши крила. І ще раз… Коти стиснулися на підвіконні, навіть ніби зменшилися, вуха злякано притиснули. І якось заднім ходом звідти зіскочили: «А що ми? Дивилися просто».
З підбадьорливими криками батьків пташенята набрали висоту і, напевно, благополучно повернулися в гніздо. Шурхотіння і писк лунали, як і раніше, а ось самих пернатих бешкетників ми більше не бачили.
У місті складно побачити прояви материнського інстинкту у птахів, про який розповідали в школі. На мою думку, ми побачили навіть не інстинкт, а усвідомлену батьківську самопожертву. Кинутися на щось величезне, як багатоповерховий будинок, в якому причаїлися жахливі коти, — ось що це було! І на таке здатна навіть маленька невагома пташка — відважна ластівка.