пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Минулого тижня в Одеському театрі опери та балету відбулася друга прем’єра легендарного балету Петра Ілліча Чайковського «Спляча красуня», приурочена до 177-річчя знаменитого композитора. Перша відбулася на початку травня. Тепер же глядачі побачили нову відредаговану версію балету та інший склад виконавців.

Розкриємо секрети закулісся з автором режисерської версії, балериною та заслуженою артисткою Республіки Молдова Марією Полюдовою.

Треба зауважити, що класичні балетні постановки безліч разів реконструювалися протягом минулого століття залежно від вимог часу та схильності публіки. І нову постановку «Сплячої красуні» можна сміливо назвати класичним балетом для сучасного глядача.

Дві години яскравого перфомансу. З першого звуку оркестру, з першої сцени глядач занурюється в казкову атмосферу. Вдало поєднуються у виставі всі виразні художні засоби. Розкішні, без перебільшення сказати, декорації, в стилі бароко-рококо, заслуженого художника України Євгена Гуренка. Розписні задники, візерунчасті ворота, позолота палацових залів, таємничий чарівний ліс, чорна карета злої феї, повітряна ладья феї Бузку, що пливе по сцені, застиглий замок зачарованої принцеси, темні хащі злої феї Карабос.

Окремо варто відзначити роботу художника по світлу В’ячеслава Ушеренка. Яскраві світлові акценти підкреслюють багатогранність декорації та драматичність сценічної дії. І, звичайно, музика у виконанні оркестру під керівництвом диригента-постановника, народного артиста Республіки Молдова Олександру Самоїле. І незважаючи на те, що диригент рідко працює над балетами, дивує точність, відточеність і узгодженість кожного па артиста на сцені зі змахом диригентської палички.
Приголомшливі костюми персонажів. Динамічність і витриманий темпоритм вистави, багатошаровість, багатоплановість і ефектне використання сценічного простору. Непритаманне для балетних постановок, введення в сцену на полюванні, справжніх російських борзих, поява яких викликала бурхливі овації публіки.
І звичайно, вибір акторського складу та розподіл ролей. Але про це краще поговоримо з автором режисерської версії вистави, балериною, заслуженою артисткою Республіки Молдова Марією Полюдовою.
— Балет — живе мистецтво, тому воно вимагає змін у часі, — говорить режисер. — А театр тримається на класиці. Тому перед тим, як приступити до постановки, я ретельно вивчила великий обсяг літератури з історії даної вистави. З глибокою повагою ставлюся до хореографії М. Петіпа та партитури Чайковського. Виходячи з цього, я дозволила собі відкрити багато купюр у музиці та зробити їх хореографічно заново. При цьому намагалася зберегти стилістику Петіпа, але також внести номери балетмейстерів
К. Сергєєва та Ф. Лопухова. Музика П. Чайковського надихнула мене створити не просто партитуру — урочисту сценічну дію, а наблизити значною мірою до хореографічної драми та поетичності. Моє завдання було створити яскраве і динамічне видовище, зберігши старовинні традиції, канони і стиль. Я внесла безліч коректив і правок. Не тільки в сценічні рішення — доповнила, допрацювала, але й додала більше світлових акцентів, яких мені не вистачало: світло грає у виставі величезну роль. Розширила пантомімічні сцени у акторів. Взагалі в моїй версії вистави багато пантоміми. Це дозволяє глядачеві бути співучасником дії, і це один з яскравих зрозумілих виразних засобів драматичного театру. Розширила і допрацювала «пролог». Доробок багато.
— У цій виставі грає так званий другий склад, але я б не назвала його другим, — продовжує Марія Полюдова. — Я хотіла надати виставі більше поетичності, романтики. Катерина Бартош (принцеса Аврора) та Дмитро Шарай (принц Дезіре) — дуже гармонійна пара. У виставі зайняті багато молодих акторів балету; міманс театру; діти, вихованці зразкового ансамблю класичного танцю «Фуете» дитячої школи мистецтв № 4 (кер. М. Козяр, А. Погорецкая) та дитячої хореографічної школи Одеси (директор — О. Книжник). Ця енергія передається глядачеві.
— Останнім часом у репертуарах багатьох світових театрів спостерігається тенденція реконструкції класичних творів. Чи можна назвати вашу режисерську версію вистави класичною? — ставлю запитання Марії Полюдовій.
— Дійсно, безумовно, це класична постановка, — відповідає режисер. — Я додала пантоміму, темпоритм музичний, доповнення інтермедій, щоб прискорити сцени, додати їм динаміки. Додала трохи віянь нового часу, те, що дозволяє сучасному глядачеві легко зчитувати і сприймати інформацію. Дуже складно робити реконструкцію старовинних балетів, всі акценти змінилися. Навіть, якщо просто взяти вимоги до балерин. Колись у балеті не потрібна була ні така розтяжка, ні високі стрибки. Було дуже багато елегантних підтримки, нахилів корпусу, порхання ніг, напівстрибків і дрібних па. Сучасні вимоги до танцівників інші. Потрібен темперамент виконання, амплітуда, хороша розтяжка, складні підтримки і стрибки. Тому реконструкція — це дуже кропітка робота. Не тільки відновлення мізансцен і малюнка танцю, декорацій. Важливо ось це відчуття ритму. Адже дрібна пластика йде. Як практично повністю, в якийсь час, пішла з балету пантоміма. У Петіпа сказано: є час, де стояти; є час, де танцювати, і є час, де мімікувати. Я постаралася максимально відновити класичну хореографію і внести сучасний темпоритм. Втім, про це будуть судити глядачі.
Прем’єра вдалася. Класичний сюжет чітко простежується з прологу. Міміка додає лірики, поетичності та легкості у сприйнятті того, що відбувається на сцені. Глядачеві все зрозуміло. Він співчуває, співпереживає і мимоволі стає учасником цих подій. Адже все тут реальне — навіть собаки на полюванні. Акторам вдалося передати глядачам всю поетичність і драму. Любов, ненависть, страх, тріумф.
Публіка бурхливо реагувала на блискучий вихід заслуженого артиста Республіки Молдова Володимира Статного в ролі злої феї Карабос. За вже сформованою традицією цю роль виконують саме танцюристи. Але в новій «Сплячій красуні» Карабос не зла стара, а зла фея-красуня. Абсолютно чітко простежується класична боротьба Добра і Зла, рівноцінність і дуалізм двох складових світобудови. Де, звичайно ж, зло зазнає поразки.
Гармонійною і яскравою була роль феї Бузку у виконанні чудової балерини Аліни Шарай. Ефектним апофеозом вистави став епілог. У фінальній сцені, весіллі Аврори і Дезіре, глядачі змогли насолодитися чудовими номерами персонажів казок. Тут були принцеса Флоріна і Блакитний птах, Біла кішечка і Кіт у чоботях, Червона шапочка і Вовк, феї Діамантів, Сапфірів, Золота і Срібла, Фея Бузку та її свита.
Вийшла гідна реконструкція класичного імператорського балету XIX століття — «Спляча красуня» у виконанні молодої і талановитої трупи Одеського національного театру опери та балету для сучасного глядача.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса