У далекій пустелі жила маленька хмаринка. Вона відрізнялася від інших тим, що не вміла давати людям дощ: тінь хмаринки була незначною, і тому її ніхто не любив. Хмаринка почувалася нещасною і самотньою. Вона довго літала, але ніде не могла знайти собі притулок. Скрізь її зустрічали з незадоволеними обличчями.
Одного разу, пролітаючи над пустелею, вона побачила маленьку квітку. Її теж ніхто не любив, вона була одна, але вона була прекрасна! Пелюстки квітки були яскраво-помаранчеві, салатового відтінку по краях, серединка наливалася вишневою фарбою, у неї була коротка ніжка темно-зеленого кольору з трьома листочками.
Хмаринка підлетіла ближче і привіталася, той кивнув їй у відповідь. Тут хмаринка зрозуміла, що рослині дуже погано і вона в’яне. Вона так засмутилася, що раптом, сама не розуміючи, чому, заплакала. Ці сльози стали життєдайними краплями для квітки. Він підняв свою голівку до хмаринки і сердечно подякував за чудове порятунок!
Хмаринка була щаслива, дізнавшись, що принесла користь квітці. Незабаром вона розчинилася в променях палючого сонця. Зміцніла квітка розкидала насіння, з якого виросло безліч квіток.
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











