В Одеському художньому музеї (вул. Софіївська, 5) з 17 лютого працює експозиція з фондів: вперше в Україні представлена персональна виставка члена Товариства південноросійських художників (ТЮРХ) Петра Павловича Ганського (1867—1942).
Ім’я художника Петра Ганського — одесита, вимушеного емігранта — тепер повернуто нащадкам. Спадкоємці популяризують його творчість на батьківщині, в Естонії, про спадщину Ганського як живописця і діяча Католицької церкви пишуть ЗМІ різних країн, його ім’я все частіше згадується українськими дослідниками.
Одеський художній музей має найбільш значну з нині відомих колекцій творів Ганського. В експозиції представлено п’ятдесят робіт, написаних олією, аквареллю, пастеллю. В інших музеях України робіт П. П. Ганського немає, за винятком Національного художнього музею в Києві, де зберігається невеликий етюд «Одеський порт», і Миколаївського художнього музею ім. В. Верещагіна, куди з ОХМ на початку 60-х був переданий виконаний у техніці пастелі «Жіночий портрет». Чимало робіт і сьогодні зберігаються в приватних зібраннях Одеси та Києва.
…Перші представники старовинного дворянського роду Ганських оселилися в наших краях за Катерини II. Батько художника Павло Петрович Ганський, випускник Рішельєвського ліцею, протягом багатьох років служив суддею, пізніше працював директором Земського банку Херсонської губернії. Мати художника, Олена Олексіївна Зімницька, займалася дітьми, всього в сім’ї їх було дев’ять. У родовому маєтку в селі Миколаївка Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині Одеська область) 1 березня (17 лютого) 1867 року і народився Петро Ганський. Через три роки після його народження сім’я переїхала до Одеси.

Художня спадщина Ганського може бути умовно розділена на дві частини: роботи, написані в Одесі з суто південними мотивами, і роботи, виконані в період життя у Франції, з яскраво вираженою тематикою, з власним стилем і світовідчуттям.
У 1917 році Петро Ганський приїхав до Одеси на виставку Незалежних художників як член журі; у 1918 році його родинний маєток розгромили, а його самого заарештували і засудили до розстрілу. Художнику вдалося емігрувати, і з 1920 року він назавжди оселився у Франції.
З 1925-го по 1927-й навчався на теологічному факультеті Ліонського університету і незабаром став католицьким священиком ордена єзуїтів візантійського обряду. Свій земний шлях художник закінчив у Ле-Дора, де і похований на монастирському кладовищі.
Петро Ганський залишив після себе, крім творів живопису, великий архів, рукопис фантастичного роману «Червона зірка» французькою мовою, філософські нотатки.
Знайомство з племінницями художника і дев’ятирічне листування, що послідувало за ним, спонукали головного хранителя ОХМ Людмилу Єрьоміну видати у 2003 році невелику книгу про Петра Ганського. У відповідь на публікацію до Одеси знову приїхала Олена Позднякова з подарунком: сорок робіт художника — етюди аквареллю та олією, а також дві великі картини «Венеція» та «Портрет Софії Павлівни Бистрицької, уродженої Ганської — сестри художника». Твори пройшли складну реставрацію і зайняли гідне місце в постійній експозиції Художнього музею.











