пт, 20 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Вчора, 8 лютого, капітану морського торгового порту Чорноморськ Станіславу Яковичу Незавитіну виповнилося 80 років. Вітаємо від щирого серця!

Примітно, що уславлений мореплавець, легендарна — без усякого перебільшення — особистість, один з останніх могикан тієї знаменитої морської епохи, коли ми були морською державою, а не країною біля моря, а також «найсвіжіший» лауреат нашого редакційного конкурсу «Люди справи» за підсумками 2016 року, ювілей зустрів на робочому місці. На капітанському містку порту! У свої 80 Станіслав Якович бадьорий, підтягнутий, по-юнацьки стрімкий та імпульсивний. Рішення, що приймаються капітаном Незавитіним — а сьогодні в порту склалася непроста льодова обстановка — як і раніше відзначені найвищим професіоналізмом та компетентністю.

Двох хвилин спілкування з ювіляром достатньо для того, щоб переконатися — перед тобою людина, яка знає, що таке життя. У всіх її проявах. Адже доля капітана Незавитіна — це яскравий приклад того, що може людина, яка жила не за брехнею, не зраджувала ні себе, ні інших, будувала своє життя сама, нарешті, чесно, без залишку, служила справі, яку колись обрала.

А обрало його море. Адже Станіслав Якович — не одесит, народився він 8 лютого 1937 року в селі Сергіївка Корсаківського району Орловської області в родині робітника. Захоплювався технікою, любив точні науки. Примірявся до «земних» професій. А в підсумку обрав море, з яким нерозлучний майже шістдесят років, після того як у 1960 році, після закінчення Одеського вищого інженерного морського училища, був зарахований матросом на одне з численних суден ЧМП.

Вже через сім років, у 1967 році, став капітаном великотоннажного танкера! Правда, «капітанствувати» Незавитіну довелося недовго. Бо доля зробила крутий поворот. У 1978 році Станіслава Незавитіна призначили капітаном порту Південний, що будувався. Сім років сьогоднішній ювіляр віддав становленню нової портової гавані, після чого був відряджений до Африки, до Республіки Мозамбік. На багатьох високих керівних посадах довелося попрацювати Незавитіну, поки в 1993 році його не призначили капітаном морського торгового порту Іллічівськ (сьогодні Чорноморськ).

За нагородами Станіслав Якович ніколи не ганявся. Справедливість цього твердження підтвердить будь-хто, хто знає цю людину. Але нагороди самі знаходили капітана Незавитіна. Минулого року Станіслав Якович став почесним громадянином міста Чорноморська. Він нагороджений багатьма державними нагородами, зокрема, орденами «За заслуги» II та III ступенів, має почесні звання «Заслужений працівник транспорту України», «Ветеран праці порту «Південний», «Почесний працівник порту «Іллічівськ». Іменем Незавитіна названо буксир, який сьогодні працює в порту Чорноморськ.

Станіслав Якович веде активну викладацьку та наукову діяльність. Він — член-кореспондент Транспортної академії України, член ради Державної інспекції з безпеки судноплавства України, технічний експерт і консультант Міжнародної морської асоціації капітанів (IFSMA), аудитор за міжнародним кодексом безпеки.

З думкою капітана Незавитіна рахувалися керівники будь-якого рангу, його знання та досвід були затребувані в усі часи. Колеги Станіслава Яковича знають, що до нього завжди можна звернутися за допомогою та підтримкою. Також капітан Незавитін активно настановами та практичними порадами допомагає тим, хто тільки починає свою морську кар’єру. Він, людина з сильним характером, добре знає: море не любить слабких.

Біографія уславленого капітана Незавитіна триває. Але певні підсумки ювіляр вирішив все ж підвести. Сьогодні за допомогою відомого журналіста, почесного працівника Іллічівського морського порту Євгена Ананьєва готується книга про життєвий шлях Станіслава Яковича. Уривок з неї, що розповідає про випадок, який стався п’ять років тому, взимку 2012 року, коли в порту також склалася дуже непроста льодова ситуація, що вимагала від капітана Незавитіна прояви як найвищого професіоналізму, так і неординарних особистісних якостей, пропонуємо вашій увазі.

* * * * *

Суворою видалася зима 2012 року. Всі порти країни «стояли», про навігацію згадували, як про минуле давно літо. У скрутному становищі опинився і Іллічівський порт. Криголамів не було, буксирів не було, начальник порту Олександр Гаврилович Григорашенко перебував у закордонному відрядженні, справами цікавився телефоном.

Незавитін доповідає, що порт стоїть, і якщо ще через день-два не вдасться пробити канал, порт зупиниться надовго, до періоду природного танення льоду. І так би воно й було, якби капітан порту не знайшов досить оригінальне, хоча й ризиковане рішення.
У порту, біля причалів під навантаженням, знаходився величезний пароплав «Сі партнер». Корпус судна був дуже міцним, машини — досить сильними, із запасом потужності, капітан — досвідчений мореплавець, знайомий з льодовою обстановкою в північних широтах.
Ось і вирішив Незавитін скористатися цим судном як криголамом.
Ризикнули.
Ось пароплав повільно відходить від причалу, наближається до приймального буя. А лоцман вивести його з порту не може: канал забитий щільним льодом.
Незавитін каже капітану судна: «Ну, що ж, якщо ти зараз не проб’єш канал, то зимуватимеш тут разом з усіма». Той відповідає, мовляв, має досвід роботи в льодах, судно побудоване для роботи в зимових умовах, ходило кілька років на Балтиці. Тому погодився спробувати.
«Тоді так, — продовжує Незавитін, — розвернися до виходу за буй, щоб у тебе була дистанція для розгону».
Ось судно проскочило приймальний буй, пройшло ворота порту, вискочило на лід у бік каналу.
«А ми всі сидимо, — згадує Станіслав Якович, — ні живі, ні мертві. Я послав на башту БРЛС першого заступника, щоб наживо спостерігати за процесом. Дивимося, швидкість все знижується і знижується, а на траверзі БРЛС він майже зупиняється. У бінокль було чітко видно, як судно затряслося від напруги, але з місця не рухається.
Ну, думаю, труба справі: і пароплав застрягне в каналі, і весь рух зупиниться. Давай, шепочу, давай! Бачу, тряска корпусу посилилася, пароплав потихеньку пішов. А, коли пройшов саму міць льоду, я відразу зайнявся нашими портовими буксирами, дав команду постійно ходити, оббиваючи лід, не давати замерзнути прокладеній трасі. До того часу прийшли потужні буксири з Миколаєва (5-тисячники), допомагали в нашій роботі».
Після 8 років роботи капітаном Миколаївського порту, Станіслав Якович непогано знав технічні можливості цих буксирів, їхні екіпажі. Таким чином було прорубано «вікно», по якому стало можливим хоч якийсь рух.
Звичайно, відомий ризик у цьому маневрі був, але іншого виходу у Незавитіна не було.
Тієї ж зими на першому причалі стояв величезний пароплав, до того ж шириною близько 50 метрів! А тут дзвонить начальник порту (він все ще був у відрядженні), дає команду зробити все можливе, щоб вивести з порту цього гіганта.
Але нагін льоду весь час забивав канал. І на час цієї розмови з начальником порту канал знову був забитий битим льодом, який постійно наносило з півночі. «Ну, — думає Незавитін, — з цим пароплавом буде морока чимала». До того ж судно стояло кормою до виходу з порту.
Ризик був великий: пароплав величезний, осадка серйозна. «З іншого боку, — прикинув досвідчений капітан, — це добре: ополонку можна пробити колосальних розмірів».
Ну, а якщо він раптом застрягне разом з буксирами?
Загалом, вирішили так: відколювати і відганяти лід. Лоцман перебував на борту постійно. Почалися листування з морською інспекцією; ті, заради підстраховки, запропонували капітану порту застерегтися і почекати. Потім ще не раз начальник Держфлотінспекції Микола Севирін дорікав Незавитіну за зроблене. Може, зіграла роль певна заздрість. Річ у тім, що, керуючи двома суднами «Капітан Білоусов» і «Портовик», Севирін спробував вивести їх і кілька інших суден, що застрягли біля мису Казантип, з льодової полону. Але не вдалося. А у капітана Незавитіна — вийшло!
Ось так спростували в Іллічівському порту міф про всесилля крижаного полону, про неможливість навігації в подібних умовах. І зроблено це було завдяки вмінню та наполегливості капітана Незавитіна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса